На конкурсі до Верховного суду лідирують громадянин РФ, племінник Ківалова і юристка Порошенка
Що відбувається?
Днями закінчилися співбесіди з кандидатами до Верховного Суду, до якого добирають ще 78 суддів. Вже скоро ми дізнаємося хто є ці 78 людей, що протягом наступного покоління вирішуватимуть наші долі.
Влада дуже поспішає сформувати цей суд до виборів, так само як і антикорупційний суд. Це зрозуміло. Антикорупційний суд можна подати перед виборами як одну з "перемог", яких останнім часом дуже бракує. До Верховного Суду, натомість, можна спробувати тихенько протягнути "своїх" людей на випадок, якщо перемог виявиться недостатньо, і влада зміниться.
Така різниці в підходах невипадкова. В доборі до Антикорупційного суду завдяки участі незалежних міжнародних експертів вдалося не допустити до фінальної частини конкурсу преважну більшість сумнівних кандидатів. І вже цей проміжний результат дійсно можна вважати успіхом. А от до Верховного Суду вчергове проходить щонайменше 31 очевидно невідповідний посаді кандидат.
Всі вони мають негативний висновок від громадської ради доброчесності (ГРД), але були визнані доброчесними і відповідними посаді судді Верховного суду Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Багато хто з них вірою і правдою служив політичній владі, а також прямо пов'язаний з теперішніми політиками. І тому сумнівів у їхньому майбутньому призначенні суддями найвищої судової інстанції практично не залишається.
Хто ці люди?
Серед кандидатів, які отримали негативний висновок ГРД:
- Ігор Бенедисюк, чинний голова Вищої ради правосуддя за квотою Президента отримав від нього не тільки статус, а й іменну зброю – всупереч закону. Також Бенедисюк, імовірно, і досі має російське громадянство, адже на початку 90-х він працював суддею військового суду в місті Южно-Сахалінськ, РФ і досі не довів факту виходу з російського громадянства і набуття українського. Як голова Вищої ради правосуддя причетний до покривання суддів Майдану.
- Сергій Могил був обраний суддею Вищого господарського суду завдяки дядькові – Сергію Ківалову, котрий подав до Верховної Ради кандидатуру племінника і голосував за його обрання. Суддя та його сім'я мають сумнівно набуті статки, що стали предметом розслідування (*http://blog.prosud.info/mogil_sergiy_kostyantinovich.html?fbclid=IwAR1mYZ-_KIMIXo8EsSvuvOz2Y4EhIHNQX8cYy7Is_eflcqziKj3vwhWievk) проекту PROSUD. Будучи Секретарем четвертої палати Вищого господарського суду, кандидат особисто всупереч закону розподіляв справи на суддів і змінював склад колегії.
- Тетяна Малашенкова – членкиня Вищої ради правосуддя за квотою Президента. Працювала у комерційний структурах чинного Президента України Порошенка, була кандидаткою до Верховної Ради від БПП у 2014 році. У складі ВРП сприяла ухиленню від відповідальності суддів Майдану. Має чимало непоясненого майна.
Решта кандидатур не менш цікаві.
(З короткою інформацією про всіх 31 і інфографіками в кращій якості можна ознайомитися тут, з висновками ГРД щодо кандидатів – тут).
Як так сталося?
Попри те, що доброчесність – це конституційна вимога для судді, з її належною перевіркою в чинній судовій системі традиційно "не складається". В першому етапі добору до "нового" Верховного Суду потрапили щонайменше 30 кандидатів, які не відповідають критеріям доброчесності – судді, які не можуть пояснити свої статки, судді Майдану, порушники прав людини. Кваліфікаційне оцінювання в межах судової реформи також легко проходять і судді інших інстанцій, пояснюючи, наприклад, що на декілька дорогих об'єктів нерухомості вони купили, працюючи кочегаркою і збираючи полуницю. Такі пояснення цілком влаштовують Вищу кваліфікаційну комісію суддів, відповідальну за цей процес.
Це було б дивно, якби не брати до уваги, що ВККС сама складається на дві третини з тих самих суддів. Більшість із них обрана до цього органу самими суддями. Окремі представники на з'їзді суддів (так, як, наприклад, член ВККС Гладій) навіть не приховували, що йдуть туди, щоб зберігати суддів на їхніх посадах. Це прямо суперечить меті судової реформи – оновленню суддівського корпусу. Але саме такий порядок формування цього органу передбачений законом, і саме він відповідальний за впровадження судової реформи.
Якщо уважно придивитися до персонального складу ВККС, не мають дивувати і успіхи родини Ківалова. Адже серед членів ВККС – кум самого Сергія Ківалова Юрій Тітов. Примітно, що його син, Максим Тітов, також є конкурсантом до Верховного Суду. І так само, як і племінник Ківалова Сергій Могил, має негативний висновок ГРД, але визнаний Комісією доброчесним і має всі шанси стати суддею "нового" Верховного Суду.
На відміну від Ради міднародних експертів, яка мала власні повноваження заблокувати участь сумнівних кандидатів, Громадська рада доброчесності на конкурсі могла лише ухвалити власний висновок щодо кандидата і рекомендувати Вищій кваліфкомісії суддів не призначати його (або її). В результаті 2/3 висновків були відхилені, попри очевидні факти брехні в деклараціях, невідповідності статків доходам та порушення прав людини.
Ще одна важлива деталь: 790 із 1000 балів, які потенційно може отримати кандидат – це "чорний ящик". Ці бали ставляться повністю на розсуд членів комісії, в абсолютно непрозорий спосіб. І ні перевірити, ні проконтролювати хто скільки кому поставив і за що – неможливо. І це означає, що кандидат може набрати хоч максимум із 210 балів за іспит з перевірки знань, а остаточно вирішить все усе одно суб'єктивний розсуд членів Комісії. Або чийсь інший розсуд, який за таке рішення видають.
Що з цим робити далі?
Поки Вища кваліфікаційна комісія суддів не сформувала рейтинг переможців. І є невеликий шанс, що не всі зі "списку 31 недоброчесних" до нього ввійдуть. Як завжди, чим більший розголос, тим складніше проходять такі призначення. Але навіть один призначений очевидно недоброчесний суддя підриває довіру до всього процесу і судової реформи загалом. А щось підказує, що таких у фінальному списку буде більше, ніж один.
А це означатиме, що теперішня система добору суддів банально не працює. І потрібно буде змінювати в першу чергу органи, відповідальні за добір суддів, щоб до низ входили не ті самі суддів, яких ми намагаємося замінити в процесі реформи, а ті, кому суспільство довіряє найбільше - представники громадськості і іноземні експерти. А потім уже, з якісним і відповідальними органами, перезапускати процеси добору і кваліфікаційного оцінювання.
Саме це пропонують 24 громадські організації в Порядку денному реформи правосуддя для кандидатів у Президенти, який відкритий для підтримки кандидатами. Сподіваємося, це допоможе визначити хто з кандидатів дійсно підтримує зміни в судовій системі, а хто планує і далі консервувати поточний стан речей.
fb автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
