Два роки першій спробі судової реформи Зеленського: чи повториться провал?
Рівно 2 роки тому, 16 жовтня 2019 року, був прийнятий законороєкт #1008, дуже схожий за змістом до прийнятих у липні законів про судову реформу.
Було чимало надій, бо проєкт так само передбачав перезавантаження двох ключових суддівських органів – ВРП і ВККС – за реальної участі незалежних міжнародних експертів.
Але тоді ВРП, якій було доручено делегувати експертів для очищення самої ж себе, повністю саботувала процес. А згодом Конституційний Суд добив реформу, визнавши її ключові положення неконституційними. Це все відбувалося при повній мовчазний згоді Зеленського як автора законопроєкту і його Офісу.
Цього разу історія повторюється 1 в 1.
Судова мафія (правда в особі не ВРП, а Ради суддів) так само саботувала очищення ВРП, не делегувавши експертів в Етичну Раду. І так само збирається вбити реформу через Конституційний Суд. Відповідне подання вже надіслав туди абсолютною більшістю голосів (129 проти 15) "новий" і "дуже реформований" суд Верховний.
Але цього разу є й важливі відмінності.
Зеленський вже не "новий президент", екватор перебування його на посаді вже перейдено. Списати ще один такий провал (причому за ідентичним сценарієм) на "помилки юності" не вийде. Так само зараз не вийде списати це на зміну команди в ОП, якої цього разу, на відміну від 2019, не відбулося. Вся відповідальність за впровадження реформи – на Зеленському. Він є автором цих законопроектів, і його фракція давала за них найбільше голосів.
Ще одна важлива відмінність – цього разу судова реформа обіцяна не тільки громадянам, а й ключовим міжнародним партнерам, причому на найвищому рівні – вище вже просто нема куди. Її Зеленський пообіцяв особисто і письмово Президенту США Джо Байдену, очільникам ЄС Шарлю Мішелю і Урсулі фон дер Ляйєн, а також голові МВФ Кристаліні Георгієвій. Недавно те саме він повторив на зустрічі з Послами G7.
Після такого відповідь на кшталт "ну ми зробили що змогли, а от погана судова влада знову не захотіла сама реформуватися" звучатиме абсурдно і не влаштує нікого - ні громадян, ні міжнародних партнерів.
Одних заяв про "недопущення саботажу" і безкінечних зустрічей, де всі по черзі вмовляють суддів виконати закон, мало.
В арсеналі Президента є дуже простий і дієвий інструмент – внести законопроєкт, яким викинути судову мафію з процесу реформи. Якщо він зацікавлений в реформі і виконанні своїх політичних обіцянок – він це зробить. Якщо ж і далі Рада суддів буде грати вар'ята, а Президент не реагуватиме – це означатиме для всіх без винятку, що в саботажі своєї ж реформи Зеленський зацікавлений набагато більше, ніж у її впровадженні. Що це означає для будь-яких перспектив по ЄС і НАТО, думаю, пояснювати не треба.
До речі, вже за тиждень, 23 жовтня, відбудеться засідання РСУ, на якому вона має "розглянути пропозиції щодо кандидатів до Етичної ради". Кандидати подалися. Для працюючої Етичної ради достатньо призначити лише ОДНОГО з них.
Зрештою, якщо голові РСУ пану Монічу не подобається ніхто з кандидатів, хай запропонує себе чи когось із колег. Собі ж самим члени РСУ довіряють, чи не так?
Чи виконає Рада суддів 23 числа закон, чи знову почне розповідати, що їм щось не подобається, і що робитиме (чи не робитиме) з цього приводу Президент Зеленський – дізнаємося дуже скоро.
fb автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
