День Конституції і децентралізація
Чи на часі зміни до Конституції в частині децентралізації?
Багато хто скаже, що не на часі. Проте я певен, що ці зміни точно мають бути включені до Стратегії здобуття перемоги. Свідомо пишу про Стратегію перемоги, а не Стратегію відновлення України, як зараз прийнято, бо спочатку треба перемогти російських окупантів, а вже потім відбудовувати країну.
Ефективність децентралізації у критичні для країни моменти очевидна. Це довели спочатку ковід і карантин, зараз це підтверджує війна з росією. Швидкість прийняття рішень місцевим самоврядуванням, розгалужені й сильні горизонтальні зв'язки і взаємодопомога між муніципалітетами, їхня стійкість, згуртованість громад, максимальна залученість мерів міст і голів громад – те що на практиці є результатом реформи – стали російським окупантам кісткою в горлі і суттєво ламають плани з вторгнення та захоплення наших територій. Це і є найважливіший здобуток децентралізації, який працює на цілісність і суверенітет країни. Звісно, колаборанти на місцевому рівні подекуди псують цей результат, але нівелювати його не зможуть і обов'язково будуть покарані. Тому для здобуття остаточної перемоги децентралізація має бути закріплена в Конституції.
Крім того, є ще одне спостереження. Війна проявила неефективність і слабкість обласних рад. Центрами прийняття рішень стали обласні військові адміністрації, як того і вимагає військовий стан, а облради у свою чергу взагалі залишились поза можливістю надання дієвої допомоги військовим штабам. Обласні депутати ніби й є, а чітких повноважень немає, виконавчих органів немає, можливість бути дієвою допомогою військовим адміністраціям також відсутня.
Облради мають бути інституалізовані так само, як муніципалітети та громади. Облради могли б стати ще однією інституцією для здобуття перемоги. Сьогодні сильні муніципалітети й громади мають власні стратегії, ухвалюють сильні рішення, створюють можливості для здобуття перемоги та в майбутньому – для розвитку громад, напряму ведуть діалог з інвесторами, міжнародними партнерами тощо. Без сильних інституцій, в тому числі на регіональному (обласному) рівні, ми не побудуємо нову регіональну політику, про яку зараз багато говорять, і яка необхідна, насамперед, у період відновлення й відбудови країни. Без зміни системи управління обласних рад, система управління в країні буде неефективною, це шлях в нікуди.
Для здобуття перемоги ми повинні зробити систему управління в країні і регіональну політику дієвою, стійкою до викликів і ризиків, децентралізація на регіональному рівні має бути закріплена в Конституції. Тобто, закріплення громад як адміністративно-територіальних одиниць, чітке розмежування повноважень між органами державної влади і органами місцевого самоврядування, впровадження системи нагляду і префектур, утворення виконавчих органів обласних та районних рад, забезпечення делегованих повноважень достатніми фінансовими ресурсами.
Дискусія щодо конституційних змін триває з 2014 року й гостро стоїть останні три роки, а остаточного законопроекту ми так і не побачили. Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС, тому необхідність закріплення децентралізації в Конституції України і відповідно реалізації положень Європейської хартії місцевого самоврядування, зростає в рази. Ми розуміємо, що зараз об'єктивно неможливо проголосувати в парламенті зміни. Проте з іншого боку, це питання має стати пріоритетом номер один, як тільки в парламенті з'явиться така можливість.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
