Перевага української в навчальному процесі не означає її домінування в освіті як публічній сфері – обговорюємо проект Мовного балансу
Днями планую оприлюднити Мовний баланс-2, який віддзеркалює співвідношення двох найпоширеніших мов – української та російської – в різних сферах громадського та приватного життя. Баланс складено на основі перепису населення, соціологічних досліджень та статистичних даних, отриманих від державних органів та установ, громадських організацій, а також експертних оцінок.
Попередньо виношу на обговорення окремі розділи цього документу
Українська та російська мови в галузі освіти
Згідно даних Міносвіти, в 2008-09 навчальному році 85% дітей в дошкільних навчальних закладах виховувалися українською мовою, 14,4% – російською. В школах 81,4% учнів навчаються українською мовою, 17,9% – російською. У порівнянні з 2005-06 роком питома вага учнів, що навчаються українською, зросла на 3,2%, а російською – скоротилася на 2,8%.
87,4% (на 1% більше, ніж в 2005) учнів професійно-технічних закладів навчаться українською мовою, російською – 12,6%.
У 2008-09 навчальному році 88,5% студентів ВНЗ I-II рівнів акредитації (коледжі, технікуми) навчалися українською мовою (на 3% більше, ніж в 2005-06), 11,5% – російською (на 3% менше, ніж три роки тому).
Приблизно така ж ситуація і серед студентів ВНЗ III-IY рівнів акредитації (інститути, університети): тут 88% навчаються українською (зростання на 6% щодо 2005-06, 11,9% – російською (зменшення на 5,8% в порівнянні з 2005-06).
Усереднений розподіл учасників зовнішнього незалежного тестування в 2009 році (тести з біології, географії, історії України, математики, фізики, хімії) за мовою складання був таким: 75,7% учнів обрали українську мову, 23,9% – російську.
За даними Інституту Горшеніна, 62,3% батьків висловили думку, що незалежне зовнішнє тестування обов'язково має відбуватися українською мовою. Менше третини респондентів (27,8%) вважають, що це необов'язково. (Інститут Горшеніна провів всеукраїнське телефонне опитування "Ставлення батьків дітей старшого шкільного віку до зовнішнього незалежного тестування" з 8 по 10 червня 2009 року у всіх обласних центрах України, містах Києві та Севастополі. Всього, згідно з випадковою вибіркою, опитано 1000 респондентів. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-3,2%).
В контексті поширених уявлень про прискорення українізації шкільної освіти за президентства Віктора Ющенка, слід, спираючись на статистичний матеріал, зазначити, що найбільший приріст кількості учнів, що навчаються українською мовою, відбувся протягом того часу, коли державу очолював Леонід Кучма.
За правління Ющенка цей показник збільшився лише на 3% – з 78,2% в 2005-06 навчальному році до 81,4% в 2008-09.
За Кравчука питома вага дітей, що навчалися українською, зросла з 49,3% в 1991-92 році до 54,3% в 1993-94 – тобто на 5%.
За президентства Кучми кількість таких учнів збільшилися від 56,5 в 1994-95 до 76,8 в 2004-05 – приріст показника склав 20%.
В східних та південних областях враховується регіональна специфіка, в деяких з них більшість учнів навчається російською. Показник навчання російською мовою в ВНЗ III-IY рівнів акредитації в Севастополі становить 88,7% (на 7% менше, ніж в 2005 році), в Криму – 89,5% (на 3,5% менше 2005), на Донеччині – 48,8 (показник зменшився на 17,1% щодо 2005), на Луганщині – 32,6 (-24,2% щодо 2005)).
В Севастополі 100% студентів ВНЗ I-II рівнів акредитації навчаються російською, в Криму – 96%, на Донеччині – 56,6%.
2009 року сесія Донецької міської ради ухвалила рішення про "недопущення планового збільшення україномовних шкіл у місті". У рішенні сесії сказано: "Для задоволення потреб населення Донецька в отриманні освіти рідною мовою не допускати планового збільшення кількості учнів, які навчаються українською мовою, розширення мережі україномовних шкіл і класів; планового збільшення дитячих дошкільних установ і груп з українською мовою навчання".
В Севастополі вже протягом кількох років будується єдина на все місто україномовна школа-колегіум. Однак із заяви голови Севастопольської міськдержадміністрації Валерія Саратова, зробленої в червні 2010 року, випливає, що до завершення будівництва мовний режим цього закладу може буде змінений, і школа вже не буде україномовною.
В той же час в багатьох регіонах Заходу та Центру в дошкільній, середній та вищій освіті здійснено майже стовідсотковий перехід на українську мову.
Як було встановлено під час фокус-груп в рамках проекту INTAS "Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи", "мовне середовище в навчальних закладах (особливо центральних та східних регіонів) залишається в основному російськомовним. У створених україномовних школах російськомовних міст насправді панує "штучна двомовність": українська мова – мова викладання, мовою спілкування залишається російська".
З0 вересня 2009 року Кабінет Міністрів вніс зміни до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, згідно яких в робочий час у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі слід було би постійно застосовувати українську мову. Постанова передбачала виключення для шкіл з російською та іншими неукраїнськими мовами навчання: "у державному і комунальному загальноосвітньому навчальному закладі з навчанням мовою національної меншини поряд з українською мовою" передбачалося застосування мови, якою здійснюється навчально-виховний процес в цьому закладі". Тим не менше, група народних депутатів від Партії регіонів оскаржила постанову в Конституційному Суді. Суд, пославшись на те, що порядок застосування мов визначається законами, вирішив, що Кабмін вийшов за межі своїх повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
В той же час, більш ранніми соціологічними дослідженнями було встановлено, що 56% громадян вважають, що вчителі повинні спілкуватися українською мовою не лише на лекціях чи уроках, але і під час всього навчального процесу. 39,5% з такою думкою не погоджуються. "Різниця в ставленні до послідовно україномовного режиму в державних закладах освіти існує між опитаними залежно від регіону. 81% респондентів на Заході, 73% в Центрі і 67% на Півночі і лише кожний третій на Сході та Півдні погоджується з тим, що в державних закладах освіти має застосовуватися державна мова протягом усього навчального процесу. Такої думки дотримується навіть кожний третій російськомовний. (Наводиться за результатами всеукраїнського дослідження на 2000 респондентів, проведеного в грудні 2006 року в рамках проекту INTAS "Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи").
В 2008 році Міністерство освіти затвердило галузеву Програму поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин на 2008-2011 роки. Міносвіти планувало збільшити кількість годин на вивчення української мови та літератури та запровадити вивчення частини предметів українською мовою або паралельно двома мовами. Таке рішення міністерство пояснювало необхідністю "забезпечити підготовку випускників загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин до зовнішнього незалежного оцінювання". Передбачалося, що з 2010 року тести складатимуться лише українською мовою.
Нове керівництво МО скасувало рішення попередників й повернуло право учнів самостійно обирати мову тестування. З інших нововведень, в рамках курсу світової літератури, перейменованого із "зарубіжної", передбачається розширити вивчення російської літератури, причому мовою оригіналу.
Дмитро Табачник так само дозволив вищим навчальним закладам України здійснювати навчання іноземців, крім як досі винятково українською, також російською та іншими мовами.
Висновки
В навчальному процесі в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах переважає українська мова. Для значної частини дітей та юнацтва це єдина можливість засвоєння та практикування української.
Перевага української в навчальному процесі не означає її домінування в освіті як публічній сфері, позаяк у виховному процесі та позанавчальному спілкуванні поширеним є практикування російської мови. Спроби попереднього Уряду забезпечити україномовне спілкування в навчальних закладах з українською мовою навчання зазнали невдачі через втручання Партії регіонів та Конституційного Суду.
Наміри нового керівництва Міносвіти розширити використання російської мови в навчальному процесі у вищих навчальних закладах знизить, очевидно, мотивацію і до навчання в україномовних школах.
Порівняння стану російськомовної освіти в Україні та україномовної в Росії В 2009 році Україна витратила 3 мільярди 195 мільйонів гривень з бюджетів усіх рівнів України на утримання навчальних закладів з російською мовою навчання, натомість Російська Федерація не виділила жодних коштів на утримання навчальних закладів з українською мовою навчання в Росії. Такі дані в серпні 2009 року оприлюднила Головна служба з питань гуманітарного розвитку секретаріату Президента України. Згідно з цими даними, в Україні нараховується 983 дошкільних навчальних заклади з російською мовою виховання, в Росії таких закладів з українською мовою навчання – 0, в Україні є 1199 загальноосвітніх навчальних заклади з російською мовою навчання, в Росії подібних закладів з українською мовою – 0. Загалом в Україні навчається російською мовою 779 423 учні загальноосвітніх навчальних закладів, 1 292 518 учнів вивчають російську мову як предмет і 165 544 учні вивчають російську факультативно або в гуртках. Натомість в Росії вивчають українську мову як предмет 205 учнів, а 100 учнів вивчають її факультативно.
В Україні навчаються російською мовою 59 656 студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації і 395 186 студентів ІІІ-ІV рівні акредитації. В Росії жоден студент не навчається українською мовою.
В Україні за рахунок державного бюджету надруковано 1 555 500 примірників підручників російською мовою вартістю 18 млн. 616 тис. гривень. У Росії державним коштом не надруковано жодного підручника українською мовою. – Цитується за агентством УНІАН.
Інші розділи Мовного балансу обговорюються тут.
Сьогодні кожний третій фільм йде російською. Азаров вимагає негайно покінчити з україномовним дубляжем
Неправда, ніби російськомовні громадяни не мають можливості відстоювати свої інтереси перед державою російською
