Тактичні перемоги на тлі кризи ідентичності

Вчорашній візит Тимошенко до Польщі став іще однією її тактичною перемогою напередодні "літніх канікул". Не зважаючи на велику кількість претендентів, їй таки вдалося "осідлати" тему Євро-2012 для використання на внутрішньополітичному ринку. Для цього було здійснено зовнішньополітичний маневр. Підписані з Туском угоди, звичайно, більше символічні, але тепер голову вітчизняного уряду на певний період часу буде важко "посунути" в цій темі на другий план.

Так само те, що відбулося у парламенті в п'ятницю, можна сміливо назвати блискучою технологічною перемогою, і особисто Тимошенко, і її команди в цілому. Йдеться звичайно не про зміни до бюджету, а про голосування щодо постанови "про відповідальність" Уряду.

Боротьбу за парламентський зал Тимошенко поки виграла. "Регіони" і їхні союзники з СП виглядали розгубленими. Їх "розвели". І тріумфальний з'їзд ЄЦа, який, вочевидь, згідно "Плану N1" мав би стати бенефісом нового "єдиноцентричного" прем'єра, відбувся на менш патетичних тонах у відповідності до "Плану N2".

Однак, глобальних змін у країні годі очікувати. Попереду нові політичні "розборки" і "розводки". Тільки їх відтермінували на час перебування суб'єктів на "заморських" і "чорноморських" округах. Не важко також спрогнозувати, що після відпочинку врахують всі інтереси в новому проекті бюджетних змін і проголосують їх у Верховній Раді. І на певний час "кожній сестрі буде по серзі".

А потім знову буде вичікування зручного моменту одними, щоб зчепитися у двобої з іншими. А потім – знов. Ніякої стратегії розвитку країни, а також усвідомлення її місця у сучасних геополітичних умовах, ніякої визначеності. Марнотратство великої кількості енергії. В ім'я чого?

Елітне середовище, як і раніше, перебуває у процесі стагнації. Тимчасові успіхи одних у "розводках" інших нічого не дають в перспективі: ні суб'єктам, ні об'єктам політики, ні суспільству загалом. Воно не одержує жодних моноспрямованих імпульсів від політичного класу. Бо він не об'єднаний у баченні стратегічних пріоритетів. Він не виробив системи цінностей на тлі кризи ідентичності у політичному середовищі. При чому ця криза прогресує не тільки на всьому елітному полі, а й уже вражає його сегменти, подрібнюючи їх на "сегментики".

Віртуальні ширми закрили реальні фасади політиків і політичних сил настільки, що ми ризикуємо опинитися в ситуації, коли подує зовсім маленький вітерець, і вони впадуть. Тоді виявиться, що навколо нас суцільна руїна.

У Ялті Кваснєвський, мені здається, з притаманними йому практичністю і реалізмом визначив нашій еліті й часові рамки й шлях, за яким можна вести країну. Але нашому елітному середовищу, щоб реалізовувати Проект Україна потрібно на певний період стати конструктивно консолідованим. А це може відбутися лише тоді, коли еліта матиме спільну ідентичність. Що, в свою чергу, передбачає усталення а елітному середовищі синергетичної системи цінностей і світоглядних орієнтацій. Як цього досягнути? Укласти спільний для всіх Пакт (Договір, Меморандум, Декларацію тощо), щоб створити традицієтворчий прецедент консолідованого формування елітою своїх стратегічних пріоритетів.

Після літа настане осінній сезон відновлення політичної активності. За цей період представники пануючого класу повинні здійснити перші кроки для того, щоб закласти конструктивний фундамент під будову власної ідентичності й здійснити спробу екстраполяції нової моделі на суспільство. Якщо ж цього не трапиться – війна "всіх проти всіх" триватиме і країна все більше відставатиме від держав-світових лідерів, втрачатиме бали тощо. В умовах глобалізації й вироблення Російською Федерацією ефективної схеми "газонафтових" "батогів" і "пряників" – це може призвести до втрати країною перспективи на десятки років, а в гіршому випадку – суверенітету.