Мені не соромно, що я був причетний до Майдану
Сьогодні річниця того, що змінило всіх, незалежно від того, хто де зараз опинився. У ніч з 21 на 22 листопада почався Майдан, який кожен, хто на ньому стояв, буде згадувати все своє життя. Очевидно, що емоції в усіх будуть різні. Та й люди на Майдані теж були різними. Переконаний, що всі були особистостями. І в більшості цих особистостей був своєрідний "момент істини" в житті саме в ту мить, в ту хвилину... І це найбільше досягнення цього явища – Майдан. Мільйон людей зі світлими очима і з натхненим виразом обличчя, які співають Гімн своєї Країни. Чи було таке до Майдану? Ні. А коли знову трапиться? Знає тільки Бог...
Багато зараз доводиться чути, що "політики розтринькали завоювання Майдану". Скажу так: вони не реалізували очікування. Революційним політикам, усім без жодного виключення, потрібно було бути більш відповідальними за Майдан. Але переважна більшість із них сприймала його як інструмент приходу до влади, а потрібно було збагнути, що це суспільно-політичне явище, настільки масштабне, що новітня історія України такого ще не знала з часу проголошення Незалежності.
Майдан відформатував розвиток країни на десятиліття вперед. Причому, константи, які після нього увійшли в "джентльменський набір" суспільного життя, на сьогодні уже ніхто не піддасть жодній зміні. Бо суспільство стало відкритим, і відчуття свободи нікуди не зникне. Бо воно є у нас, а головне – у молоді.
Можливо, усім хто розчарувався у "вождях", потрібно відновити свої почуття?! Згадайте, ви ж не за них стояли! Ви стояли за себе, за тих, хто був поряд з Вами, хто тоді був і відбувся як особистість.
Тому мені особисто не соромно, що я був причетний до Майдану.
