Слово в підтримку однофамільця
Не буду давати тут політичних оцінок, бо кожному зрозуміло, що "Луценко-гейт" це міна, яка у будь-який момент може прорвати коаліційну греблю діючого Уряду.
Взагалі, я б не писав у Блог УП те, що напишу зараз, якби не певне почуття справедливості. Бо свого часу сам потрапив у подібну ситуацію. Тільки замість "Люфтганзи" був "КЛМ", а замість франкфуртського аеропорту – відповідно амстердамський.
Запланувавши відпочинок в Малайзії, ми летіли в Куала-Лумпур через Амстердам. "КЛМ" просто "прошляпив" чергу на виліт з Києва, і коли нарешті нас довезли до Амстердама – ми ледве встигали на літак. І хоча він іще стояв (заправлявся до речі), і в нас були "посадочні", представниця компанії нам безапеляційно заявила, що квитки на наші місця уже перепродано, і ми зможемо вилетіти тільки через 10 годин. Розповіді про те, що в нас зарезервовані номери в отелях, турпрограми тощо на неї не подіяли, до того ж кричати вона почала одразу ж, нагнітаючи ситуацію. Я передзвонив своєму туроператору, і доволі емоційно з ним розмовляв по мобілці. Представниця компанії сказала нам, що якщо я продовжуватиму, вона викличе охорону аеропорту. Ці подвійні стандарти мені врізалися у пам'ять: їй можна хоч лайном закидати, а нам і слова сказати.
Тепер щодо інциденту з Луценком у Франкфурті... У відрядженнях і під час візитів п'ють усі: і "наші", і "євросоюзівські", і "американські", і "есендешні" чиновники. Зі свого досвіду: Греція нас зустрічала і проводжала вином, Чехія – пивом, Польща і Литва – горілкою тощо. Так прийнято. Тому, в те, що пили – вірю, а у те, що навкарачки повзли – не вірю. Те, що безцеремонно поводила себе працівниця авіакомпанії – вірю, і в емоційну реакцію з боку наших – теж вірю. Те, що викликали одразу охорону – вірю, те що онкохворий хлопець становив якусь загрозу для "стражів порядку" – не вірю. У мене дітей немає, але я знаю, що будь-який чоловік у такій ситуації "на автоматі" поліз би у бійку за свого хворого друга, подругу іншу близьку людину. Тим більше, коли йдеться про сина. Як на мене – це природно.
Ну і на завершення. Те, що трапилося з міністром і набуло розголосу, як і те, що трапляється з нашими, менш титулованими, співвітчизниками закордоном – це, на превеликий жаль, буденна практика. Ну а чесно... Хто з нас під час подорожей не жертвував пляшечкою "дьюті-фрішного" спиртного на користь "ханижного" вигляду працівника або працівниці європейської митниці, які не моргаючи оком розповідали, що от саме ця пляшка, яка їм сподобалася у твоєму багажу, запакована "не за стандартами ЄС"? Цей осад від "другосортного" ставлення до себе під час подорожей світом, очевидно, залишився у багатьох українців...
Митник, чи прикордонник Євросоюзу не настілки освічений, щоб розуміти – що українці від нього мало чим відрізняються. Для нього ми – третій світ, а на інструктажах йому розповідають, що третій світ – третій сорт. І він так до нас і ставиться, коли заступає на чергування.
Ця проблема існує. Доки будемо "задвірками Європи" – нічого не зміниться.