18 лютого 2013, 22:08

Про літературу майбутнього

Доброго вечора, дорогі читачі!

Так сталося, що відтепер я маю змогу спілкуватися з вами не лише за посередництва своїх книжок чи на творчих зустрічах, а й тут, на сторінках улюбленої "Української правди".

Дякую редакторам "УП", які люб'язно погодилися на це, і журналістці Тетяні Терен, яка все ж переконала мене в доцільності такого типу спілкування 

Цей допис є, власне кажучи, знайомством – я придивляюся до вас, ви придивляєтеся до мене, – тому на початку логічно означити, чого вам чекати від цього блоґу, а чого чекати не слід.

Передовсім тут не буде політики – за винятком тих критичних ситуацій, коли політика, як то кажуть, сама лізе в душу, і не реагувати на неї притомній людині просто неможливо. Дуже мені б хотілося, щоб таких ситуацій було якомога менше, – але ж ви самі знаєте наші реалії...

Утім, чого в цьому блоґу за жодних обставин не буде, то це чорнухи, жовтухи, синюхи та іншої гидоти. Волів би тут говорити про речі добрі й людяні, які в усі часи актуальні, а нині аж надто.

Себто тут буде передовсім розмова про літературу – і найчастіше про літературу майбутнього.

Того майбутнього, яке твориться саме нині і за яке ми з вами – усі разом і кожен зосібна – повною мірою відповідальні.

Отже, в цьому блоґу найчастіше мова йтиме про літературу для дітей.

Тих із вас, дорогі читачі, кому така розмова цікава, запрошую частіше навідуватися на цю сторінку, де, в міру своїх сил і можливостей, я розповідатиму про все найцікавіше, що коїться в дивовижному світі української дитячої літератури.

Якщо ж вас ці проблеми не переймають – не силуйте себе. До дитячості треба дорости – а це не така проста справа, як здається 

Сказано ж – майбутнє!

..................

А для повнішого знайомства – невеликий, але, сподіваюся, доречний вірш:



ПРО КОРИСТЬ ЧИТАННЯ


За сьогодні сіра мишка

з'їла вже четверту книжку,

а така ж мала -

майже як була.

Докоряє миша-мама:

- Не читала ти їх, ма́буть,

а без цього ти

не будеш рости.

Це, дитинко, знають всі

миші й навіть люди:

не читаєш, а їси –

користі не буде.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Не для дітей...

Видавництво "Грані-Т", де я працюю літературним редактором, отримало запрошення номінувати своїх авторів на Премію Лесі Українки. "Ми б залюбки – якби знаття, що це насправжки, а не просто для того, щоб бути статистами в сумнівних чиновницьких іграх...

ПРО "БІОГРАФІЧНУ" ТРИЛОГІЮ СТЕПАНА ПРОЦЮКА

Доброго дня, шановні читачі! Поклавши собі періодично розповідати вам про ті нові книжки, які справили на мене серйозне враження, я сам тепер дивуюся з того, що таких книжок з'являється в нас напрочуд мало, а до того ж, відповідально говорити про них виявляється так складно...

Стихійне лихо з трьох літер

Цього літа моя сім'я долає стихійне лихо з трьох літер: старша дочка закінчила школу і вступає в університет – а отже, складає тести ЗНО. Ясна річ, як і всі притомні батьки, ми переживаємо цю малоприємну процедуру разом із дитиною (так, уже ніби й дорослою, та все ж дитиною), – і це той досвід, який варто ґрунтовно обговорити й осмислити...

Навіщо?!

Є в нашому рідному книжково-видавничому світі речі, яких мені, за всього бажання, ніяк не вдається збагнути. Нібито, на перше око, воно й добре, – та якщо подумати, то неодмінно зринає ключове питання: навіщо? Цими днями мені саме так і думається – і ось із якого приводу...

Неділя для татусів і пінгвініків

Дорогі друзі! У неділю, 14 квітня, о 12:00 запрошую вас із малятами у букарню "Бабуїн" (вул. Симона Петлюри, 10), де я презентуватиму свою нову книжку "Пінгвінік" – "садочкову" повість для дошкільнят...

Про "Козака" і Всесвітній день поезії

Оскільки сьогодні Всесвітній день поезії, то не можу втриматися, щоб не поділитися з вами, дорогі читачі, віршем, який мене з прочитаного останнім часом вразив чи не найдужче...