Бій під Семенівкою
Про це треба пам'ятати.
5 травня 2014-го.Це було одне з перших кровопролитних зіткнень у цій війні. Це був перший день, коли сепаратисти під керівництвом Гіркіна застосували важке озброєння проти наших підрозділів...
Рано вранці, о п'ятій годині, два підрозділи Калинівського підрозділу Національної гвардії "Ягуар" разом із бійцями спецпідрозділу Служби безпеки "Альфа" і десантниками Збройних Сил, виконуючи бойове завдання, на БТРах вирушили в напрямку Слов'янська.
У районі залізничного моста наші підрозділи зустріли потужний вогневий заслін із застосуванням мінометів. Ворог спробував відсікти передову групу, знищити щільним перехресним вогнем і на хвилі дезорганізації та втрат – захопити блокпост N3-а, який був нашим передовим пунктом. Зав'язався бій.
На підмогу була направлена тактична група в складі гвардійців спецпідрозділу Західного і Південного теруправлінь, "Омега" та спецназівці київської "посольської" бригади Національної гвардії.
Бій тривав кілька годин. Генерал Аллеров керував боєм безпосередньо з блокпоста N3-а. Я в цей час був на три кілометри далі, на блокпості N3. Швидкі та броньовані "санітарки" стояли в очікуванні... Мінометна канонада, інтенсивна перестрілка... Неподалік, сховавшись за бетонними плитами, смирно сидять три групи журналістів, пропущених якимось ідіотом на позицію... Сигнальні міни з виттям несподівано вистрілюють з густої зелені по периметру охорони позиції, численні постріли по позиції... Це були дуже непрості кілька годин...
Зв'язок був жахливим. Разом із Полтораком ми тоді насіли по рації на генерала Б. зі Збройних сил, вимагаючи повітряного прикриття наших дій двома вертольотами 24-ками.Він обіцяв їх кожні 15 хвилин і... нічого...
Офіцери з бою зривалися по рації на крик, просили прикриваючих вогонь вертольотів, щоб поповнити боєкомплект, лаялися і вели інтенсивний бій на околиці Слов'янська! Як ми матюкалися з Полтораком і що обіцяли тому генералові... Ніколи в житті такого не повторити... Гірко було від безсилля і потворної дезорганізації колег, коли наші рубалися...
А бій ішов. Сепаратисти вели шквальний вогонь по нашим підрозділам, зайнявши позиції безпосередньо в житлових будинках. Вони знали про нашу особливу установку для бійців: не стріляти по житловим об'єктам і неозброєним цивільним. Перші дні війни...
І, не зважаючи ні на що, той бій залишився за нами. Серйозно пошарпані підрозділи сепаратистів відступили до промзони Слов'янська. Перехоплення, розшифровані трохи пізніше, показали, що ворог вперше зазнав відчутних втрат: понад 40 загиблих і понад 200 поранених.
Нацгвардійці та "альфівці" зазнали (у масштабах бою) мінімальних втрат – троє загиблих і вісім поранених... Це співвідношення втрат у бою говорило про бойову підготовку і вмотивованість наших підрозділів, але... Це був надто важкий удар для нас всіх... А куди "завбачливо" подівся генерал Б. – ніхто вже й не питав... Початок війни...
Після бою під Семенівкою ворог охрестив наших "чорними бісами" – за чорні формені однострої нацгвардійців та альфівців, неймовірну хоробрість і лють до ворога... Їх називали іноземними найманцями, а це були просто наші хлопці...
Попереду були багато місяців війни, час честі й доблесті, смерті товаришів, тисячі врятованих мирних життів... А той вечір у нашому таборі АТО був дуже важким... Бій такого масштабу був ще одним переходом у свідомості кожного з нас... Але це був славний бій! Бій неймовірного героїзму наших бійців. Бій, який дозволив вирішити ряд тактичних завдань, що дозволили потім звільнити Червоний Лиман і зміцнити наші позиції...
Нашого гвардійця, який загинув у тому бою, Аллеров особисто привіз у табір на закіптюженому БТРі... Усі мовчали і вперше вчилися сприймати: військовий подвиг і смерть... Сьогодні ми згадуємо загиблих у тому бою – двох героїчних офіцерів "Альфи" і нашого героя, нагородженого посмертно орденом "За мужність", прапорщика Калинівського полку оперативного призначення Нацгвардії Віктора Долинського.
Честь і слава героям!
Пишу про це сьогодні, таким же ранком, як і тоді, коли починався той бій... Прокинуся рано, як і тоді... Такі дні повинні залишитися в нашій пам'яті!
Сьогодні поїду до гвардійців у нову бригаду легкої піхоти Нацгвардії. Серед бійців і офіцерів нової бригади чимало хлопців, які були в бою, пам'ятають його... і тим сильні!Буду вручати воїнам іменну нагородну зброю. За ці два роки більшість учасників того бою покрили свої імена честю і повагою. На тому стоїмо!І ми будемо міцні, і ворог не пройде!
Слава героям!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
