Адмиралъ: как это не было
Перегляд сучасного російського "історичного" кіно залишає подвійне враження. З одного боку – воно відверто вдало копією, а подекуди й перевершує Голівуд в його найкращих традиціях. З іншого – перетворюється на Міністерство миру з оруеловського "1984". Останній витвір російського голівуду фільм "Адмиралъ" є тому яскравим підтвердженням.
Сам фільм лишає чудове враження від операторської роботи та спецефектів. Останній раз з погляду подібності історичній епосі росіян так вдався серіал "Гибель империи". Як і в усіх подібних проектах сучасного російського кіно, глядача "посвячують" в тонкощі історії країни на зламі епох.
Відповідно до "новоязу" епохи Путіна гарні "червоні" тепер стали "поганими", а погані колись "білі" тепер стали "гарними".
В "Гибели империи" з'являється збірний образ російського офіцерства – такий собі капітан Костін (Олександр Балуєв). Він завзято бореться з "врагами Отечества" в образі німецьких шпигунів – членами більшовицької партії.
В "Адмирале" ця роль відведена герою нового часу – адміралу Олександру Колчаку. Те, що це була непересічна особистість в історії Росії – говорити зайве. Цікаво інше. Фільм знімався протягом 2 років. Відповідно і сценарій писався тоді ж. У найбільш напружений момент, коли війська Колчака мають з'єднатися з Денікіним та викинути червону заразу з Росії, стається зрада.
Причому на екрані це показане з усім накалом – на засідання колчаковського уряду входить довірена особа адмірала і повідомляє, що наступ зірвано, фронт прорвали "червоні". Причому причиною цього в цей історичний момент, коли колесо історії могло повернутися в інший бік, стала як каже помічник Колчака "измена первого украинкого полка, перешедшего на сторону большевиков".
Пересічний російський глядач, як і український, історію своєї країни до таких дрібниць не знає. Але "історія", подана у вигляді такого блокбастера, на підкорку та й запишеться. Отака вона, "спільна історія двох братніх народів" з погляду російського кіно.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
