Не бачу різниці між Табачником і Сталіним
Дмитро Табачник, який раніше назвав України "папуаською країною" і якого вважають автором концепції існування окремої від українців національності "галичани", які, на думку цього пана, "не мають нічого спільного з народом Великої України ні в ментальному, ні в конфесійному, ні в лінгвістичному, ні в політичному плані", сьогодні розродився черговою епохальною заявою. Табачник не побачив різниці між Сталіним та Бандерою.
При цьому Дмитро Володимирович не втратив нагоду розсипатися в компліментах кумиру запорізьких комуністів: "Сталин был вождем победившей армии и вождем народа, выигравшего Великую Отечественную войну. Поэтому его место в истории значимо и непоколебимо".
Кажучи про своє нібито негативне ставлення до встановлення пам'ятника диктаторові, Табачник тим не менше заявив, що не має нічого проти акції у Запоріжжі: "Если же говорить о памятнике, то общественность имеет право не за государственные деньги, в рамках действующего законодательства на любые общественные акции". Отакої!
Короткий екскурс в попередні цитати Табачника про українців вартий того, аби отримати остаточне уявлення про його наукові погляди.
"Желание мелко подгадить соседу, предать, выгадать что-то, обманув ближнего, согласие потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп – характерная особенность формирующейся украинской нации".
"...галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья – их враги, а их "герои" (Бандера, Шухевич) для нас – убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей"
"...если гипотетически Москва [...]официально денонсирует советско-германский договор о ненападении (кстати, и так фактически утративший силу 22 июня 1941 года) и секретный протокол к нему, а также все последующие двусторонние договоры и международные соглашения, фиксирующие и закрепляющие территориальные изменения, вытекающие из данного протокола, то Россия не понесет практически никаких территориальных потерь[...]украинскому государству [...]придется отказаться от всех территорий за Збручем (которые должны вернуться к Польше), от Северной Буковины и Южной Бессарабии (необходимо вернуть Румынии), от Закарпатья (до 1939 года входило в состав Чехословакии, в 1939-1945 годах принадлежало Венгрии [...]современное украинское государство по [...] перспективам выживания сравнимо с Польшей 1939 года"
"Захватившие власть в Украине галичане считают нас, малороссов, великороссов и белорусов, единым русским народом... Думаю, что в данном случае мы должны принять их взгляд на вещи..."
"... современные националисты радостно рапортуют о том, что этнических русских и русскоговорящих украинцев в современной Украине становится все меньше и меньше не только в абсолютном исчислении..., но и в исчислении относительном. Грубо говоря, русские вымирают быстрее, чем галичане. Я умышленно употребляю термин "русские". Думаю, что хватит уже укрываться за ложной политкорректностью, которой и не пахнет у наших оппонентов. Захватившие власть в Украине галичане считают нас, малороссов, великороссов и белорусов, единым русским народом... Думаю, что в данном случае мы должны принять их взгляд на вещи, признать, что идет борьба между римско-униатско-галицийским и русско-православным этносами..."
"Последние же пять лет галицийского засилья так близко подвели государство к грани, за которой крах, распад, гражданский конфликт, что галичане должны быть сами заинтересованы покинуть если не Украину, то по крайней мере ее властные институты."
Як відомо, ідол частини українських комуністів (бо не всі комуністи поділяють любов до Йосипа Вісаріоновича), товаріщ Сталін теж мав схожі почуття до "галичан", та й до всіх українців загалом, влаштувавши їм спочатку Голодомор (рішення Київського апеляційного суду визначило винних у штучному голоді в Україні), потім Велику чистку 37 року, а зрештою і масштабні репресії в Західній Україні. Сталін несе відповідальність за політику геноциду проти окремих малих народів СРСР (німці Поволжя, кримські татари, чеченці, інгуші, калмики). За зізнанням Микити Хрущова, "Українці уникли цієї долі тому, що їх було занадто багато, і не було місця, куди їх виселити".
Сталіну його шанувальники таки встановили пам'ятник у Запоріжжі (гадаю, ненадовго). Дмитру Володимировичу залишається сподіватися, що йому вдячні прихильники із "Собора гражданского согласия" теж колись віділлють схожий бюстик.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
