Парламентські ТСК завжди на 90% піар
Відповідно до статті 89 Конституції, парламент наділений правом утворювати тимчасові слідчі комісії. "Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань" – так йдеться у цій статті основного закону.
За всю історію парламенту прикладів утворення ТСК було аж 37! Були дуже дивні комісії – наприклад, ТСК з питань Автономної Республіки Крим, була ТСК з питань реформування Служби безпеки України та його законодавчого забезпечення. Але найдивнішою була ТСК з питань майбутнього, утворена 2003 року. Що вона розслідувала і як досліджувала майбутнє, це вже таємниця, вкрита мороком. Але досі Верховна Рада не мала жодної комісії, яка би займалася розслідування корупції як такої, тим більше по конкретних епізодах.
Я думаю, ні в кого немає сумнівів, що реальні слідчі дії не входять до компетенції параламентарів. Вони можуть їх тільки інтерпретувати. Та й депутат-пінкертон, що веде слідство, виглядає як мінімум неприродньо, а як максимум смішно. Всю реальну роботу, при всій повазі, будуть виконувати слідчі ГПУ та СБУ.
Отже, не піддаючи сумніву факти наявності корупції в діях окремих членів уряду (свіжа справа Бочковського-Стоєцького), навряд чи ми можемо розраховувати справді на фахове розсслідування з боку ТСК. Які на моїй пам'яті, у 90% були елементом піару, а не реального розслідування.
А тепер лише факти. Як ми знаємо, олігархи останнім часом сильно постраждали від антиолігархічних рішень ВР. Це стосується і групи Ігоря Коломойського, і групи Фірташа. Втрати від цих законів відчутно вдарили по їхніх кишенях. Це спільна заслуга президента та уряду.
У випадку з Коломойським це виведення зі сфери його впливу двох компаній з державним капіталом – Укрнафти та Укртранснафти. У випадку з Фірташем – це ініціатива Кабміну щодо підвищення рентних платежів за видобуток корисних копалин і відлучення олігархів від улюбленого офшору на Кіпрі. Перекриті інші схеми. Але найбільш неприємним стало інше – вигнання з корупційних газових схем.
Попереднього сесійного тижня парламент ухвалив у першому читанні урядовий законопроект N2250 про ринок природного газу. Це дуже прогресивний і концептуальний закон, він приводить наш ринок у відповідність до стандартів ЄС і Третього енергопакету, прибирає монополію на ринку газу. В цей законопроект була внесена важлива поправка, за якою Фірташ і "ОБ" втратить контроль над облгазами.
До сьогодні олігарх контролює понад 70% великих газорозподільних підприємств. Тобто, Фірташ-Льовочкін тепер втратять можливість заробляти мільярди на корупції і на викачуванні грошей з населення та можливість безкоштовно використовувати державне майно.
Одразу після цього на останніх вихідних канал Інтер розпочав атаку на цю ініціативу уряду та коаліції. Блокування трибуни у вівторок дозволило не допустити ухвалення закону в цілому.
Сьогодні Антикорупційний комітет ВР рекомендував створити ТСК для перевірки звинувачень уряду в корупції.
Те, що Фірташ і Льовочкін використають всі наявні у них медійні та експертні ресурси для атаки на урядову коаліцію (а вона і є основною метою атаки), свідчить про те, що Льовочкін націлився на прем'єрську посаду. Що підтверджується і його надзвичайною активністю у іноземних медіа, особливо у США, де вже вийшла серія хвалебних статей про Сергія Володимировича як наступного прем'єра. Проблема в тім, що крім самого Льовочкіна так не думає ніхто. Друга причина – місцеві вибори, які підняли з самого дна найгірші та найбільш популістичні сили.
ТСК може бути створена хоч би заради того, аби вгамувати пристрасті. Головне – не мати ілюзій стосовно її здатності провести незаангажоване розслідування (а хто його реально проводитиме, я вже писав). Але чи буде вона взагалі створена – ще велике питання. У мене, принаймні, в цьому є сумніви.
Включайте мізки. Вимикайте емоції, до яких вас підштовхують. І робіть свої самостійні висновки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
