Кажете, фанатично?
На жаль, я не можу фанатично підтримати опозицію. Я можу голосувати за її представників, ходити на мітинги, підтримувати їхні заклики. Але фанатизм передбачає – заплющувати очі на помилки. Фанатизм передбачає – відсутність критики. Фанатизм передбачає – консервація найгірших ознак роботи (і найкращих, щоправда, теж).
Цього робити я не можу. Адже, на моє переконання, будь-яка опозиція в Україні потрібна не тому, що вона протистоїть партії влади. Вона потрібна для того, щоб нарешті вибудувати нормальне громадянське суспільство – безвідносно від того, хто сидить на Банковій. Опозиція в нинішній ситуації мала б стати інкубатором нових лідерів, нових можливостей, нових ідей.
Необхідно визнати, що існує серйозна системна проблема всієї країни, а не тільки партії влади чи опозиційних сил. Вона полягає в тому, що на всіх рівнях суспільної комунікації відсутні соціальні ліфти – тобто процедури для самореалізації людини.
Це означає лише одне – в угрупованнях, які впливають на політико-економічну ситуацію в країні, відсутні механізми для залучення нових людей, ідей, для просування та реалізації проектів. В найкращому випадку хорошу ідею вкрадуть – адже люди, які приймають рішення, не зацікавленні у зміні порядку денного.
Для партії влади така поведінка логічна – консервація процесів дозволяє і надалі контролювати економічні потоки. Але чому опозиція вважає, що консервація – це позитивна тенденція?
Сьогодні Олег Соскін запропонував досить логічний перший крок для лідерів опозиції. Для початку, ще до мітингів – провести круглі столи із "яйцеголовими". Отримати максимально повну картинку по сегментах – що хвилює людей і чому це їх хвилює.
На сьогоднішній день опозиція демонструє банальне незнання мотивів, які лежать в основі поведінки українців. Взяти для прикладу ситуацію із Києвом: хто вирішив, що киянам потрібні вибори мера per se? Не школи, дитячі садки, не дороги, парки, не транспорт, не безпека на вулицях, а саме чесно обраний мер?
Де так звані "білі книги" по проблемах, які б давали цілісне бачення тих кроків, які реалізує опозиція, коли прийде до влади? Не просто "провести реформу медичної сфери", а "перелік конкретних заходів в медичній освіті (!), в адмініструванні закладами (призначення головних лікарів), в медичному страхуванні, в ліцензуванні і т.д".
Це потрібно суспільству – хоча прості люди ніколи не прочитають ці проекти. Але їх прочитають лікарі, громадські лідери, окремі божевільні. Всі ті, кому важить ця галузь.
І мова іде не тільки про медицину. Хто в опозиції відповідає за освіту? Хто та людина, яка думає сьогодні над реальною реформою сфери, яка впливає на все майбутнє життя українців?
Хто відповідає за науку – назвіть цю людину вже сьогодні, щоб молоді науковці писали йому чи їй та пропонували свої ідеї.
Хто займається проблемою дешевих автомобілів? Яка взагалі позиція опозиції щодо того, що молодь не може, як в Європі, купити собі за 3-4 тисячі доларів нормальний автомобіль?
Таких питань безліч, і на них відповідь одна: розпочніть спілкуватися з громадським суспільством. Тоді критика перейде з публічної площини, де вона справді тільки шкодить, у площину круглих столів, нарад тощо. Тоді штатні аналітики перестануть підсовувати вам моніторинги замість аналітики: здорова конкуренція із громадським сектором примусить партійні машини краще працювати.
Громадський сектор, дрібний та середній бізнес, студенти. Це не стадо, яке прагне сидіти дома та лайкати картинки про мітинги. Це конкретні люди із конкретними потребами, в першу чергу – в самореалізації. Дайте їм таку можливість і ви будете лідерами не тільки опозиції. Але й України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
