5 квітня 2013, 18:58

Кажете, фанатично?

На жаль, я не можу фанатично підтримати опозицію. Я можу голосувати за її представників, ходити на мітинги, підтримувати їхні заклики. Але фанатизм передбачає – заплющувати очі на помилки. Фанатизм передбачає – відсутність критики. Фанатизм передбачає – консервація найгірших ознак роботи (і найкращих, щоправда, теж).

Цього робити я не можу. Адже, на моє переконання, будь-яка опозиція в Україні потрібна не тому, що вона протистоїть партії влади. Вона потрібна для того, щоб нарешті вибудувати нормальне громадянське суспільство – безвідносно від того, хто сидить на Банковій. Опозиція в нинішній ситуації мала б стати інкубатором нових лідерів, нових можливостей, нових ідей.

Необхідно визнати, що існує серйозна системна проблема всієї країни, а не тільки партії влади чи опозиційних сил. Вона полягає в тому, що на всіх рівнях суспільної комунікації відсутні соціальні ліфти – тобто процедури для самореалізації людини.

Це означає лише одне – в угрупованнях, які впливають на політико-економічну ситуацію в країні, відсутні механізми для залучення нових людей, ідей, для просування та реалізації проектів. В найкращому випадку хорошу ідею вкрадуть – адже люди, які приймають рішення, не зацікавленні у зміні порядку денного.

Для партії влади така поведінка логічна – консервація процесів дозволяє і надалі контролювати економічні потоки. Але чому опозиція вважає, що консервація – це позитивна тенденція?

Сьогодні Олег Соскін запропонував досить логічний перший крок для лідерів опозиції. Для початку, ще до мітингів – провести круглі столи із "яйцеголовими". Отримати максимально повну картинку по сегментах – що хвилює людей і чому це їх хвилює.

На сьогоднішній день опозиція демонструє банальне незнання мотивів, які лежать в основі поведінки українців. Взяти для прикладу ситуацію із Києвом: хто вирішив, що киянам потрібні вибори мера per se? Не школи, дитячі садки, не дороги, парки, не транспорт, не безпека на вулицях, а саме чесно обраний мер?

Де так звані "білі книги" по проблемах, які б давали цілісне бачення тих кроків, які реалізує опозиція, коли прийде до влади? Не просто "провести реформу медичної сфери", а "перелік конкретних заходів в медичній освіті (!), в адмініструванні закладами (призначення головних лікарів), в медичному страхуванні, в ліцензуванні і т.д".

Це потрібно суспільству – хоча прості люди ніколи не прочитають ці проекти. Але їх прочитають лікарі, громадські лідери, окремі божевільні. Всі ті, кому важить ця галузь.

І мова іде не тільки про медицину. Хто в опозиції відповідає за освіту? Хто та людина, яка думає сьогодні над реальною реформою сфери, яка впливає на все майбутнє життя українців?

Хто відповідає за науку – назвіть цю людину вже сьогодні, щоб молоді науковці писали йому чи їй та пропонували свої ідеї.

Хто займається проблемою дешевих автомобілів? Яка взагалі позиція опозиції щодо того, що молодь не може, як в Європі, купити собі за 3-4 тисячі доларів нормальний автомобіль?

Таких питань безліч, і на них відповідь одна: розпочніть спілкуватися з громадським суспільством. Тоді критика перейде з публічної площини, де вона справді тільки шкодить, у площину круглих столів, нарад тощо. Тоді штатні аналітики перестануть підсовувати вам моніторинги замість аналітики: здорова конкуренція із громадським сектором примусить партійні машини краще працювати.

Громадський сектор, дрібний та середній бізнес, студенти. Це не стадо, яке прагне сидіти дома та лайкати картинки про мітинги. Це конкретні люди із конкретними потребами, в першу чергу – в самореалізації. Дайте їм таку можливість і ви будете лідерами не тільки опозиції. Але й України.

Чому деградували українські санкції?

Санкції є не менш важливим інструментом війни, ніж бойові дії. Вони допомагають скорочувати потік військових технологій або технологій подвійного призначення до російського військово-промислового комплексу та зменшувати доходи країни агресора – російської федерації...

Як стати хорошим міністром

Якось моя подруга спитала мене, що б я змінив в міністерстві культури, якби став міністром. Я відповів, що тут не вкластися у два слова, що має бути комплексна історія, і тільки тоді зміни стануть не косметичними, а реальними...

Як вийти з трикутника Карпмана

В ці дні загострилася дискусія щодо "хороших росіян", категорій "свій – чужий", і за подачі Дмитра Золотухіна – рефлексії про замкнутість українців в трикутнику Карпмана (схема "жертва-рятівник-переслідувач")...

Апологія The Gaze Media

Скоро буде рік, як я допомагаю проекту The Gaze Media – як радник Мультимедійної платформи іномовлення. Хоча сам проект публічно існує лише чотири місяці, до цього була підготовча фаза, включно зі зйомками та написанням...

Як вижити в інформаційному хаосі

Пандемія коронавірусу виявила багато неусвідомлених раніше проблем людства, держав та індивідів. Так, чи не найбільш сильний вплив на наше майбутнє матиме інформаційний вплив на людей та їхню поведінку...

Стратегічні комунікації з широко заплющеними очима

Роль інформаційних технологій давно зросла в усіх аспектах нашого буремного життя. Особливо це стосується публічної політики. Неправильна комунікація реформ, недостатність інформації для споживачів, помилкове визначення стратегічних пріоритетів – і навіть хороші ініціативи ризикують потонути в хвилях критики...