Національний спротив чи територіальна оборона – Зеленський не бачить різниці?
Днями президент вніс на розгляд Верховної Ради, як невідкладні, законопроекти "Про основи національного спротиву" та "Про внесення зміни до статті 1 Закону України "Про чисельність Збройних Сил України". Збройні сили планують збільшити на 11000 осіб. На перший погляд все виглядає класно. Нарешті, на восьмому році війни, Верховний Головнокомандувач перейнявся питаннями глобальної оборони держави, і навіть намагається законодавчо врегулювати питання національного спротиву.
Але давайте по суті. Ще 16 грудня минулого року на розгляд Верховної ради внесли Проект Закону про територіальну оборону України. Одним із його авторів є генерал Сергій Кривонос. З 18 грудня проект N4504 – на розгляді комітетів парламенту. Більша частина законопроекту N5557 "Про основи національного спротиву", який зараз просуває Зеленський, також стосується територіальної оборони. І якщо проект Кривоноса досі "маринується" на комітетах, то закон авторства ОП – одразу подали як невідкладний.
Обидва законопроекти передбачають гарантії для військовослужбовців та членів добровольчих формувань тергромад при виконанні завдань. В чому ж різниця між ними?
Перше – різниця у визначеннях.
Законопроект Зеленського вводить новий термін "національний спротив", що виглядає як банальна спроба копірайтерів з Офісу Президента перехопити ініціативу громадськості та ветеранів завдяки новим пафосним словосполученням. Але саме поняття "національний спротив" є набагато ширшим, ніж ті механізми відбиття зовнішньої агресії, які передбачені в проекті закону.
Територіальна оборона та рух опору – це два окремі процеси, які не можна поєднувати. Все, що пов'язане з планами та стратегією руху опору не можна робити публічними. Інформація про навчання та організацію загонів із територіальної оборони навпаки має бути доступною та зрозумілою кожному українцю, який захоче взяти у ній участь.
Друге – хто головний?
Президентський проект передбачає, що підготовкою і навчанням населення мають займатися виключно Міністерство освіти та науки спільно з Міністерством оборони України, без залучення громадськості. Складається враження, що автори уявляли собі лише процес підготовки допризовників та учнівсько-студентської молоді.
Законопроект Кривоноса дозволяє залучати до навчань населення акредитовані громадські організації та ініціативні групи. Зараз саме вони займаються організацією та проведенням вишколів із тероборони. Перший із них був 10 квітня за ініціативи ветеранів війни та небайдужих громадян. На сьогодні в різних містах України чи не кожні вихідні проводять десятки таких навчань.
Третє – де мотивація?
У проекті Президента N5557 з позитивних аспектів передбачено, крім ТрО, створення руху опору, підготовка до національного спротиву в школах. А також гарантії для учасників руху опору, спрощена процедура до прийняття в громадянство або надання притулку для іноземців, які брали в ньому участь. Інших мотиваційних гарантій, як дозвіл на зброю, пільги на освіту чи перевагу під час роботи на держслужбі немає.
Законопроект Кривоноса N4504 передбачає безоплатну видачу дозволів на зброю, пільгові кредити на зброю та спорядження, пільговий доступ до полігонів, пільги на освіту, перевага при вступі на держслужбу та інше. Це має заохотити цивільне населення долучатися до загонів територіальної оборони та у питаннях власного захисту не покладатися виключно на державу.
Четверте – що зі зброєю?
За логікою авторів президентського документу "національний спротив" мають організовувати виключно ЗСУ, що робить територіальну оборону залежною від громіздкої, консервативної та неефективної на сьогоднішній день системи. Робить її "нелюбим дитям" військових, які традиційно з недовірою та скепсисом дивились в бік добровольців та громадських ініціатив щодо тероборони.
На відміну від проекту Кривоноса, закон з ОП передбачає, що зброя для учасників територіальної оборони зберігатиметься у військових частинах. Виходить так, що держава ніби й дає змогу людям вчитися себе захищати, але засоби для захисту – на обліку та видаються "під підпис". Це не так працює. Якщо раптом виникне загроза для країни – людина має дістати зброю із сейфу свого дому, а не бігти до найближчої військової частини та стояти за зброєю в черзі таких як він.
Як бачимо на практиці з 2014 року – дуже часто оборона тримається на ініціативних людях, які вміють поводитися зі зброєю і здатні працювати в команді. Людям треба давати зброю і вчити нею користуватися.
Що обрати?
Україні сьогодні потрібні і Закон Про територіальну оборону України, і Закон Про основи національного спротиву. Але, це мають бути два різних документи – тоді вони почнуть приносити користь. Завдання територіальної оборони не має нічого спільного з розгортанням руху спротиву (партизанського руху) на окупованих територіях. Навіщо заново вигадувати "велосипед" із квадратними колесами, якщо існує уже з круглими – питання риторичне.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
