Розписався у брехні чи прикрив кращого друга? Головні висновки з інтерв'ю Зеленського на 1+1
В інтерв'ю Наталії Мосейчук на запитання щодо ситуації зі "справою вагнерівців" президент Зеленський, фактично, спростував всі заяви українських силовиків (чим вже пошив їх у дурні) про відсутність будь-якої операції й розпочав нову партію у цій вже трохи підзабутій виставі.
Чому саме зараз чуємо ці слова, та що вони означають?
По-перше, це аж ніяк не фільм "Беллінгкет", пафосна прем'єра якого затягнулася до непристойності, став причиною цього "одкровення" президента. Причина, скоріш за все, у бажанні випередити Лукашенка, який в сучасних умовах наростаючої ізоляції цілком очевидно може розповісти про ситуацію з вагнерівцями власну, не вигідну українській владі, версію подій. Така собі відповідь на закиди щодо Протасевича. Україно-білоруські відносини "за часів вагнерівців" та сьогодні порівнювати не можна. І на становище Лукашенка, який порушив домовленості й, нібито, зрадив Зеленського, це все вже ніяк не вплине. Тому Зеленський вирішив перекласти відповідальність за зрив операції на Бацьку.
По-друге. Заява Зеленського, скоріш за все, просто елементарна спроба вивести з-під удару реального винуватця свята – його друга Єрмака. Його відданість та непохитність позицій Зеленський натхненно підкреслив в цьому ж інтерв'ю окремо. При цьому, президентська команда реально усвідомлює, що це визнання нічим особливим президенту не загрожує – на його імпічмент це явно не потягне, а на добровільну відставку він, звісно, не погодиться. Останні рейтинги показують, що Зе може почувати себе досить безпечно, а санкції РНБО нівелюють звинувачення у проросійськості.
Що ж означають його дії?
1. З правової точки зору, Зеленський порушив закон "Про державну таємницю" та підзаконний йому акт – наказ Голови СБУ від 12.08.05 номер 440 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю", норми яких визначають таємними дії спецслужб та відомості щодо їх персонального складу. Абсолютно виключено, що про такі дії, тим більше у співпраці з іноземною спецслужбою країни-партнера, президент України не був поінформований заздалегідь. Крім того, на виконання оперативного задуму в самих спецслужбах відпрацьовували відповідні внутрішні документи, віддавали письмові розпорядження й накази тощо. Стовідсотково, всі вони мали категорію не нижче "таємно".
Але є "але". Порушувати проти президента кримінальну справу ніхто не буде, адже довести державну зраду у зриві операції іноземної спецслужби вкрай важко. "Неупередженим слідчим" легко подати це не як зраду України, а усього лише як відстоювання інтересів держави та вимушене порушення міжвідомчих домовленостей. Ну а з внутрішніми документами українських спецслужб президент, формально, просто не був обізнаний.
2. Оприлюднення цієї новини, знов таки, свідчить, що президент готовий зіпсувати відносини зі стратегічним партнером задля збереження на посаді свого улюбленця. Крім того, це свідоме визнання може нашкодити відносинам не лише зі США, але й утримає спецслужби інших дружніх до нас держав від співпраці з Україною. В умовах війни з Росією це вкрай шкідливо, особливо враховуючи й так велику кількість "вагаючихся" партнерів.
Щодо "міжнародної суб'єктності" про яку згадав Зеленський, то її краще демонструвати не порушенням заздалегідь укладених конфіденційних домовленостей, а формуванням власних позицій щодо звільнення своєї землі. Тим більше якщо ми сподіваємось її відстоювати спираючись на міжнародну підтримку тих самих міжнародних партнерів.
3. Таке визнання матиме значний демотивуючий вплив на співробітників українських спецслужб, серед яких ще є ті, хто готовий виконувати ризиковані завдання. Але тепер й так невелика їх частка переконається, що набагато безпечніше за значно інші гроші "захищати державу" в іноземному посольстві, ніж ризикувати й у підсумку просто отримати облизня.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
