Путінський привіт Європейському Союзу
Прем'єр-міністр Литви Інгрида Шимоните назвала гібридною агресією ситуацію з посиленням нелегальної міграції з території Білорусі, яка, за її словами, загрожує не тільки Литві, але й усьому ЄС. Крім того, вона повідомила, що для стримування цієї нелегальної міграції Литва планує спочатку розгорнути військовий контингент на кордоні з Білоруссю, а потім зведе там стіну вартістю близько $42 млн. Цілком адекватна заява прем'єр-міністра.
Нічого не нагадує? Звісно нагадує! Сирійську міграційну хвилю 2015-16 рр. (поки що в мініатюрі), яка спричинила небачену кризу в ЄС аж до появи дезінтеграційних наративів, відновлення внутрішніх кордонів та економічних втрат. Саме після цієї хвилі біженців (переважно з Сирії) ЄС пом'якшив свою риторику відносно Туреччини щодо дотримання нею прав людини та виділив їй кошти в сумі шість мільярдів євро на реадмісію мігрантів.
Причина виникнення тієї кризи загальновідома: у вересні 2014 року Путін ухвалив рішення про пряме військове втручання в Сирії на боці режиму Асада, після чого бойові дії набули найжорстокішого характеру, у тому числі й з використанням хімічної зброї. До речі, тієї самої, відносно якої екс-президент США Барак Обама накреслив "червону лінію" ще у 2012 році.
За наслідками масованих російських бомбардувань з початку 2015 року з Сирії до Туреччини й далі в Європу хлинула шалена хвиля мігрантів, яка, вкупі з ініційованою Росією в Європі дезінтеграційною риторикою, сколихнула європейську стабільність та трансформувала стан європейців зі стурбовано-занепокоєного у панічний страх. Адже за опитуваннями того часу, саме міграція та пов'язаний з нею тероризм були головними загрозами, яких найбільше боялися (та й продовжують боятися) мешканці Європи.
І ось тепер, через п'ять років після тих подій маємо нову спробу Путіна використати "міграційну зброю" проти ЄС. При цьому, немає сумніву, що саме Путін є автором сценарію міграційної атаки на Литву, оскільки розглядати Лукашенка як самостійну політичну фігуру наразі не доводиться: його відмінність від Януковича в плані самостійності полягає лише в тому, що через наївність білорусів та їх неготовність до боротьби Путін лишив Лукашенка в Мінську, перетворивши на справжню гротескну декорацію.
Але не лише Литва, яка надала притулок багатьом білоруським опозиціонерам, є мішенню Путіна. Своїми новими-старими міграційними методами Путін дає можливість європейцям трохи пофантазувати, а саме уявити, що буде у випадку, якщо мігранти підуть в Європу з України? Тобто, він вкотре недвозначно натякає європейцям, що їм краще з ним домовитись, ніж опинитися віч-на-віч з хвилею нових українських біженців, яка неодмінно виникне у випадку дестабілізації внутрішньополітичної ситуації або поновлення бойових дій та в десятки разів перевищуватиме ту, яку він демонструє нині на прикладі Литви. Ну а ключ від такої дестабілізації в Україні та можливості виникнення повноцінної війни, як відомо, знаходиться в Москві. При цьому, в ситуації з білоруською міграцією Путін знов може повідомити європейців, що це не він, а хитрий та підступний Лукашенко є винуватцем цієї ситуації, а його місія, як завжди, посередницька та полягає у досягненні "врегулювання на основі конструктивного діалогу".
Немає сумніву – путінський сигнал правильно розшифрують в Європі та накреслять чергові, вже не такі червоні й не такі суцільні лінії для російського режиму та його хижацьких дій в Україні. Зрештою, стан стурбованості набагато комфортніше та зручніше ніж жорстка тривала боротьба з російським неоімперським проектом, до якої ані українська влада, ані деякі наші іноземні партнери явно не готові.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
