Мотор Січ працює
"Мотор Січ" працює – саме так можна коротко підсумувати наслідки кількарічного протистояння навколо ключового оборонного підприємства України. Пам'ятаю, як багато оглядачів і "економічних експертів" (в тому числі й власник "Мотор Січі" В'ячеслав Богуслаєв) розповідали жахи, що без китайського власника цей завод просто зупиниться, людям не будуть виплачувати зарплатню і так далі. Простих українців лякали ледь не розривом економічних зв'язків з Китаєм і загрозою програшу України у міжнародному арбітражі (китайці вимагали від нашої держави 3,6 млрд. доларів компенсації).
Китайці з 2017 р. намагалися сконцентрувати у своїх руках 50+% акцій "Мотор Січі". Тоді СБУ 6 липня 2017 р. порушила кримінальне провадження за статтею "Підготовка до диверсії" у зв'язку з продажем заводу, але досудове розслідування тягнулося і не дало жодних результатів. Імітування бурхливої діяльності відгукнулося в червні 2019 р., коли стало відомо, що контрольний пакет "Мотор Січ" вже проданий китайській компанії Skyrizon Aircraft Holdings Limited.
Потім було ще півтора року хитань української влади через небажання сваритися з Китаєм і з США – останні були проти продажу "Мотор Січі" китайським власникам. Тоді Національний Корпус відкрито заявив: держава має націоналізувати це стратегічне підприємство. 2 лютого 2021 р. я публічно закликав владу не проґавити ідеальний шанс націоналізувати "Мотор Січ", тобто повернути його до державної власності й, викупивши в акціонерів контрольний пакет акцій, стати власником підприємства.
23 березня 2021 р. після довгих вагань нарешті був підписаний президентський Указ про введення в дію рішення РНБО, яке передбачало повернення "Мотор Січі" у державну власність. Через три місяці, 22 червня 2021 р., віце-прем'єр-міністр України з питань стратегічних галузей промисловості України заявив, що обговорюється варіант докапіталізації "Мотор Січі" для того, щоб контрольний пакет акцій належав державі Україна.
Поки українські чиновники думають, як виконати рішення РНБО, ми можемо спостерігати, що "Мотор Січ" може працювати і без китайських інвесторів та власників. Давайте подивимося на роботу запорізького підприємства лише за останні три місяці – з травня 2021 р.
В травні 15-та бригада транспортної авіації отримала від "Мотор Січі" модернізований гвинтокрил Мі-8МСБ-В.
Наприкінці травня "Мотор Січ" заявила про сертифікацію металевих лопатей для Мі-24. Був підписаний держконтракт з підприємством на постачання 22 лопатей, 6 з яких вже поставлені.
В червні між ДП "Антонов" і "Мотор Січчю" був підписаний контракт на постачання 4 двигунів на загальну суму 414,99 млн грн. Двигуни для транспортних літаків Ан-178 в липні Антонов вже отримав.
В тому ж місяці "Мотор Січ" підписала крупний контракт з турецькою компанією Turksih Aerospace Industries на постачання 14 двигунів для ударних гелікоптерів ATAK-II.
Крім цього "Мотор Січ" підписала контракти на постачання лопатей МЛНВ-24 для бойових гелікоптерів Мі-24 в 3 країни.
В липні "Мотор Січ" відремонтувала багатоцільовий гелікоптер Мі-17 для Повітряних сил Афганістану.
В цьому ж місяці стало відомо, що "Мотор Січ" планує виробляти фюзеляжі для українських гелікоптерів на виробничих потужностях заводу "Тора", що знаходиться на базі ДП "Харківське державне авіаційне виробниче підприємство".
А у 2022 р. "Мотор Січ" планує придбати іспанську технологію з виробництва композитів для цивільних вертольотів.
Як бачимо, якщо влада захоче – зможе зберегти стратегічне українське підприємство, не продаючи його іноземцям. Закликаю Слуг Народу внести на розгляд Верховної Ради обіцяний законопроект про націоналізацію "Мотор Січі", про який голова фракції СН Давид Арахамія розповідав ще у березні 2021 р., і проголосувати за нього (монобільшість дає таку можливість). Або ж здійснити анонсовану концентрацію контрольного пакета акцій "Мотор Січі" в руках держави в інший спосіб, але не затягувати з вирішенням долі стратегічного підприємства України на роки.
Те, чим скінчиться ця історія, покаже усім чого насправді домагалися "слуги народу": зберегти унікальне підприємство чи знову заробити собі в кишеню грошей.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
