Постанова імені Януковича
На тлі яскравих картинок з параду та "Кримської платформи" майже непомітно для українців "офісом Єрмака" було впроваджено в життя документ, значення та вплив якого на подальший розвиток подій в державі буде дуже значним. Зокрема, напередодні Дня Незалежності, 20 серпня з подачі Банкової Кабмін ухвалив постанову N894 з розлогою сухою назвою "Про затвердження Порядку організації діяльності та взаємодії Національної гвардії з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування з припинення масових заворушень". Начебто, звичайний технічний документ, розроблений, як зазначено в постанові, на виконання закону "Про національну гвардію України", нічого особливого, взаємодія завжди має бути. Однак, як це часто буває в українських реаліях, в цій постанові є багато речей, які повертають нас до сумнозвісних законів Януковича 16 січня 2014 року й вказують напрям, який обрав дуумвірат Єрмак-Зеленський для подальшого втілення в життя. Та й сам спосіб оформлення цього сумнівного нормативно-правового акту, постанова Кабміну, обрано не просто так, оскільки такий шлях реалізації ідеї свавільного придушення протестів українців дає можливість оминути винесення цього питання до сесійної зали Верховної Ради.
Причина появи цієї постанови Кабміну цілком зрозуміла – влада панічно боїться протестів патріотів, які заважають їй реалізувати ідею примирення з Росією, досягти "миру за будь-яку ціну" й на цій "миротворчості" пропхати Зеленського на другий термін. Не дарма під час візиту до США ним було презентовано програму розвитку України на 5-10 років, більш ніж чіткий натяк на бажання продовжити сидіти на Банковій ще років сім. Але поглянемо на текст цього нормативно-правового акту більш детально.
Зокрема, пункт третій визначає поняття "масових заворушень", як протиправні дії фізичних осіб, які вчиняються одночасно на території однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць, порушують громадський порядок, становлять загрозу громадській безпеці та у зв'язку з їх кількістю, інтенсивністю і рівнем суспільної небезпеки... потребують для відновлення громадського порядку та усунення загроз громадській безпеці комплексного залучення сил і засобів компетентних суб'єктів сил безпеки і оборони. Й таке максимально широке визначення "масових заворушень" сформульовано у такому вигляді не випадково, адже мета зрозуміла – надати можливість підтягнути під нього, фактично, будь-який більш-менш масовий та галасливий громадський захід суспільно-політичного спрямування.
Далі, пункт п'ятий постанови говорить, що за наявності інформації про можливі порушення публічного порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, а також у разі вчинення їх учасниками протиправних дій за письмовим рішенням керівника територіального органу Національної поліції утворюється оперативний штаб для проведення спеціальної операції з придушення "масових заворушень". Тобто, такий штаб може бути утворений навіть за відсутності достовірної інформації про якісь загрози, а лише тільки за наявності припущення про якісь можливі гіпотетичні правопорушення. Крім того, прочитавши умови утворення цього штабу виникає враження, що навіть концерт студії "Квартал 95", або навіть інакше, більш-менш численне весілля може бути підставою для створення оперативного штабу. Адже, якщо на цьому самому весіллі, або під час концерту хтось з присутніх, особливо вже після певної дози відповідних напоїв, не погодиться з якимось твердженням чи жартом, можуть виникнути обставини, які у визначенні "масових заворушень" точно підпадатимуть під дію постанови. Але не треба бути наївними: цей пункт написаний саме так, щоб охопити якомога більше причин для застосування жорстких силових заходів проти виявлення думки громадян.
Цим же пунктом постанови керівника місцевого органу Нацполіції наділено повноваженнями щодо утворення цього оперативного штабу та подальшого прийняття рішення для початку спеціальної операції з припинення масових заворушень. Тобто, фактично, на розсуд місцевого поліціянта віддається те, яким чином класифікувати подію як таку, що підпадає під статтю 294 портновського Кримінального Кодексу України "Масові заворушення". Й звісно, первинне визначення події саме по цій статті будуть здійснювати безпосередні підлеглі місцевого поліцейського начальника. Тобто, звичайна бійка на тому самому весіллі або концерті може кваліфікуватися або як дрібне хуліганство, або, наприклад, у випадку розповіді анекдоту про Єрмака, як масове заворушення. Все залежить від вказівки, яка отримана черговим слідчим райвідділу від місцевого городового.
Далі ще цікавіше. У пункті 12 цього "страхового полісу влади Єрмака" досить чітко позначено, що "...Військова служба правопорядку у Збройних Силах здійснює заходи з припинення масових заворушень серед військовослужбовців Збройних Сил у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах і організаціях, у військових містечках, на вулицях і в громадських місцях". Тобто, знаючи настрої, які нині панують серед пересічних військовослужбовців, серед тих, кому набридло "нє стрєлять", серед тих, кому набридло бачити як Таран і йому подібні поліпшують життя в одній, окремо взятій родині, влада Зєрмака намагається створити запобіжник, який би нівелював ще й загрозу військового бунту. То про яку довіру до власних Збройних Сил може йти мова, якщо створюється інструментарій для придушення та залякування військових.
Якщо підвести підсумок цього короткого аналізу стає цілком очевидним: влада Зеленського-Єрмака чітко йде шляхом побудови диктатури, а поява подібних постанов – намагання в обхід Конституції й Верховної Ради легітимізувати позасудові розправи, знищити ті патріотичні сили, які ніколи не змиряться з капітулянтством Банкової, позбавити українців волі до боротьби. При цьому, всі відомі в Україні політичні проекти, у тому числі й представлені в парламенті, поки що демонструють свою неспроможність боротися з узурпацією влади Зеленським та Єрмаком. Тому єдиним шансом країни не повторити долю Білорусі та не дати виникнути в Україні новій версії Лукашенка лишається активна боротьба позапарламентської опозиції та громадянського суспільства, постійний протестний тиск на владу через її намагання встановити в державі антиукраїнський диктаторський режим, який укладе з Путіним мир на його умовах та знову на довгі десятиліття ліквідує українську державність.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
