Як російський гральний бізнес лобіює свої інтереси в українському парламенті

У грудні 2007 р., я, разом зі своїми колегами, Іриною Геращенко, Оленою Кондратюк та Катериною Ващук ініціювали проект Закону України "Про державне регулювання діяльності з проведення азартних ігор".

Законопроект ставив перед собою дуже важливу для українського суспільства мету – захистити громадян України від небезпечного впливу азартних ігор.

У січні 2008 р. законопроект було доопрацьовано, зокрема враховано пропозиції головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради, міністерств, відомств.

В результаті був розроблений фаховий закон, який вирішував три ключові проблеми:

- встановлення суворої відповідальності за порушення закону;

- обмеження грального бізнесу, винесення його за межі населених пунктів;

- недопущення до азартних ігор неповнолітніх;

Здавалось, жодних перепон на шляху врегулювання діяльності у сфері грального бізнесу більше не існує.

Однак, профільний Комітет Верховної Ради України приймає несподіване рішення – законопроект відхилити. Жодної логіки, жодного нормального аргументу на користь такого рішення не було. Адже, прийняти законопроект у першому читанні та доопрацювати його до другого читання не становило жодних проблем.

Однак, натомість, комітет приймає рішення провести комітетські слухання, а за їх результатами розробити власний законопроект.

Рік тому, у березні 2008 р. такі слухання відбулися, однак за рік жодного законопроекту комітет так і не вніс.

Питання розгляду Верховною Радою вже зареєстрованих законопроектів відтягувалось. При цьому застосовувалась технологія, що законопроекти цілеспрямовано ставилися в самий кінець порядку денного з тим, щоб не дійшла черга їх розгляду.

Більш ніж через рік після ініціювання законопроекту, 19 грудня 2008 р., я направила Голові Верховної Ради депутатський запит щодо з'ясування причин протидії розгляду законопроекту про врегулювання грального бізнесу, наслідком чого є безконтрольне поширення грального бізнесу, виникнення у громадян залежності від гри. Це перший подібного роду депутатський запит до Голови парламенту.

Лише після мого депутатського запиту та відповідного доручення Голови Верховної Ради України питання, чому не розглядається такий актуальний для суспільства законопроект, зрушило з місця.

На жаль, не в конструктивному руслі. Вже 23 грудня 2008 р., через 4 дні після запиту, до парламенту надійшов законопроект від Кабміну.

Наступного ж дня, він отримав висновок Головного науково-експертного управління, а ще за день – був розглянутий профільним комітетом та рекомендований до прийняття в першому читанні.

Вже 26 грудня законопроект, з порушенням регламенту, без включення до порядку денного сесії, було прийнято за основу. Більше того, парламент дав доручення профільному комітету терміново підготувати законопроект до другого читання для його розгляду у найближчий пленарний четвер, тобто 14 січня 2009 р.

Однак, законопроект не був розглянутий ні в січні, ні у березні. Тому я була змушена направити ще один депутатський запит Голові Верховної Ради України з проханням з'ясувати, чому чиниться така протидія розгляду цього законопроекту.

Знову Голова Верховної Ради дає доручення вивчити це питання. Знову той самий результат. Законопроект ставиться на п'ятницю, 13 березня 2009 р. дванадцятим питанням у порядку денному. Це означає, що він не мав жодних шансів бути розглянутим.

Чому так відбувається? Причина цього проста.

Прийняття законопроекту блокується з огляду на той факт, що в Україну масово переміщається гральний бізнес під російським прапором, оскільки діяльність гральних закладів у Російській Федерації дозволена лише в 4-х гральних зонах. По всій іншій території азартні ігри заборонені.

В Україну завезені десятки тисяч російських гральних автоматів, які вже встановлені на вулицях українських міст і сіл.

Це стало можливим через лобізм окремих представників українського парламенту, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України.

Таким чином, в результаті "плідної" діяльності українських лобістів російського грального бізнесу, законопроект, який мав врегулювати діяльність грального бізнесу, перетворився ".

Із закону, винесеного на друге читання, вилучено норму про кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері грального бізнесу, що означає – закон виконуватися не буде, оскільки штрафи у кілька тисяч гривень не налякають порушників закону, які наживають на українських громадян мільйони.

Законопроект не передбачає жорстких обмежень для грального бізнесу. Більше того, він навіть не містить обмежень щодо відстані, на якій можуть розташуватися гральні заклади.

Тобто зали гральних автоматів так і залишаться в житлових будинках, поблизу шкіл, дитячих садочків, церков!

На жаль, лобісти грального бізнесу виграли цю нечесну гру.

Але громадяни України мають знати, що ті політики, які ще вчора обіцяли звільнити українські міста і села від гральних автоматів, обміняли інтереси своїх виборців на гроші, як фішку в казино.