"Більшовизм-рашизм" головного мозку і невивчені уроки історії
Я перестала розуміти за ці 3 роки, ЩО ми відзначаємо в ці дні, яку перемогу і яке примирення; розумію лише скорботу і памʼять за загиблими.
Ми так багато говоримо про нацизм, забуваючи, що нас окупував і добивав саме комунізм-більшовизм, який за ці всі роки не був покараний і не засуджений, а лиш хитромудро трансформований в нову політичну ідеологію рашизму. Навіть зараз ми це слабо артикулюємо і не засуджуємо те, що нас вбиває.
А за введення в обіг самого терміну "рашизм" нам треба ще попотіти, бо західна публіка його не дуже хоче бачити і сприймати, вперто розказуючи, що це лише путін.
Радянська система з кожної своєї республіки зробила покруча і гібрида настільки, що навіть російсько-українська війна не може досі привести в почуття своїх громадян, які тут тихо чекають окупації або є носіями руского міра закордоном.
Ми, "переможці", просимо в нащадків нацистської Німеччини Тауруси, щоб захиститись від тих, під чиїм прапором вбивали ще 70 років тому. Більше того, ми досі носимо нашим окупантам квіти і замальовуємо незручні фрази або синьо-жовтою фарбою, або ставимо дітей поруч серпа і молота.
Апогей в Острозі – на могилі нквдиста замалювали синім слова, що він вбитий бійцем УПА. І так в цьому році понесли квіти.
Розумію, що всі історичні процеси складні і довгі, але не розумію, скільки смертей має бути, щоб історія поставила крапки над і в Україні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
