13 лютого 2017, 19:37

Ворогів не треба...

Читаючи дописи про успіхи реформи охорони здоров'я на шпальтах різних видань – дивуюсь відсутності у багатьох авторів логічного економічного та стратегічного мислення.

Разом з читачами дізнаюсь про те, що з бюджету в місяць на практику сімейного лікаря буде виділятися 35 000 грн. Що лікар за ці гроші буде лікувати 2 000 пацієнтів, кожен з яких має обрати свого сімейного лікаря і підписати з ним договір. Зарплата такого лікаря буде становити 11 000 грн – 30% від виділеної суми. Все це обіцяє профільне Міністерство...

А далі так хотілось би, щоб журналісти-просвітники поставили представникам Міністерства охорони здоров'я України такі прості питання:

- А хто буде допомагати лікарю вести прийом?

Медсестра потрібна? Без неї як він зможе сам вкластися в 20 хвилин прийому: і тиск поміряти, і температуру, і анамнез зібрати, ще й ін'єкції зробити пацієнтам денного стаціонару?

А медсестра коли має приходити на роботу? Як мінімум за годину (краще за дві) до приходу лікаря, і йти з роботи на годину пізніше. А це означає, що одному лікарю, щоб нормально працювати, потрібні як мінімум дві медсестри – одна на першій зміні, одна на другій.

А яку зарплату буде отримувати одна медсестра? А дві?

А хто буде прибирати під час і після прийому пацієнтів, мити вбиральню (точніше дві – одну для тих же пацієнтів, іншу для персоналу)? Прибиральниця! А скільки вона буде отримувати зарплатні? А хто буде табелювати і виплачувати персоналу гроші за роботу?

А хто буде вести бухгалтерію і облік приходу пацієнтів, щоб в кінці місяця отримати від держави кошти? Комп'ютерна програма, сама – автоматично? А можна її побачити?

Скільки часу буде витрачати персонал на введення до реєстру інформації про одного пацієнта?

А як можна буде подзвонити і записатися до лікаря на прийом?

Кому і з котрої до котрої години дзвонити, а у вихідні? Хто трубочку буде брати? Сам лікар прямо під час прийому пацієнтів? Чи медсестра – яка однією рукою ін'єкцію робитиме, а другою слухавку триматиме? А хто буде платити за телефон? Скільки?

А за інші комунальні послуги? Скільки?

А скільки буде коштувати оренда приміщення, щоб там відповідно до вимог, були необхідні зручності: гардеробна для персоналу, вбиральня для пацієнтів, окремо вбиральня для персоналу, кімната для очікування, приймальна лікаря, процедурна, кімната персоналу.

А якщо лікар буде змушений економити кошти і всю цю роботу виконуватиме сам? Яка буде якість цієї роботи?

Чи буде лікар тоді мати час і натхнення читати нові книжки про лікування гіпертонії???

Чи буде лікар виходити на прийом в суботу? Чи буде їздити до вас на інший кінець міста??? А хто компенсовуватиме витрати на дорогу?

А хто і де буде купувати туалетний папір, мило, дезінфекційні засоби, ліки першої необхідності? А за які гроші?

Як у вас з математикою?

Скільки грошей залишилось, щоб лікар-підприємець міг сплатити державі податок приватного підприємця? А чи захоче він бути ФОПом і згідно нових правил від Кабміну щоквартально сплачувати по 2 100 грн., в незалежності чи отримав прибуток чи ні?

Запитайте у Міністерства...

Бо це є їх пряме завдання – рахувати кожну копійку, і не робити поспіхом кроків, які можуть зруйнувати залишки того, що ще працює...

І тут я готова до вашого обурення... А чого ви самі не запитаєте? Це ж ваша відповідальність, як депутата?

На останньому засіданні парламентського Комітету з питань охорони здоров'я було винесено на розгляд питання щодо реформи первинної ланки охорони здоров'я, натомість профільний заступник міністра не прийшов, зіславшись на участь в конференції, а інші представники МОЗ, які мали озвучити принципи змін у роботі сімейного лікаря, не змогли дати відповідь на наші прості питання.

1. Де і як людині знайти свого нового супер-героя – сімейного-лікаря?

2. Якщо майбутній пацієнт все ж таки знайшов свого "нового" лікаря прямо у своїй районній поліклініці і підписав з ним контракт, а лікар раптом ногу зламав чи інфаркт у нього стався (лікарі також люди) – що тоді робити всім 2 000 його пацієнтам???

3. Чи готові люди за відсутність територіальної прив'язки і такий вільний вибір лікаря заплатити – неможливістю викликати лікаря додому?

Реформа первинної ланки не готова, і спроба втілювати її одночасно по всій території України приведе, на мій погляд, до повного колапсу системи – не тільки охорони здоров'я, а і остаточної втрати довіри населення до реформ і влади...

І я ще раз повторю те, що казала Премєр-міністру в Уряді на презентації даної реформи від МОЗу – вектор обрано правильний, але інструментів для втілення наразі немає.

Не можна продавати людям квитки на Інтерсіті до Парижу, якщо навіть колію ще не проклали...

Хороші ідеї (те, що вони скопійовані в інших, не є смертельним) при неадекватній реалізації – шлях до тотальної недовіри будь-яким позитивним змінам і не тільки МОЗу, а і владі вцілому.

Спочатку потрібно створити інструменти – електронний реєстр лікарів, електронний рецепт, електронний реєстр пацієнтів, електронний реєстр аптек, затвердити стандарти лікування, випробувати все програмне забезпечення, навчити лікарів новим навичкам роботи і стандартам лікування, забезпечити їх необхідним устаткуванням, порахувати скільки це все коштує державі і на що реально вистачає коштів! І все це вже прописано в Постанові Верховної Ради від 21 квітня 2016 року 1338-VIII "Про Рекомендації парламeнтських слухань на тeму: Про рeформу охорони здоров'я в Україні"., які має виконувати профільне міністерство...

Хіба можна починати експерименти над хворими по всій країні? Якщо Уряд і Прем'єр-міністр дуже хочуть – розпочніть експеримент по втіленню "реформ" в пілотному регіоні.

Ідеально, щоб це була Вінницька область – звідки Прем'єр скоріше, голосніше і гостріше почує про реальну ситуацію...

І питання на останок...

А лікар же має підписати 2 000 договорів з пацієнтами? А пацієнти поговорити зі своїм лікарем?

На спілкування з одним пацієнтом і роз'яснення йому всіх особливостей договору, відповідальності сторін і специфіки роботи потрібно витратити хоча б 15 хвилин? 15 хвилин множимо на 2 000 пацієнтів, отримуємо 30 000 хвилин або 500 годин, що дорівнює 62.5 робочих днів. Це той час, який буде потрібен лікарю, щоб тільки підписати договори зі своїми пацієнтами... Що будуть в цей час робити хворі???? Чекати в електронній черзі 3 місяці???

А ті заклади охорони здоров'я і поліклініки, які безперечно варто критикувати і разом з тим вдосконалювати, які раніше надавали людям допомогу – залишаться без фінансування... Що буде з ними без світла і опалення? Що буде з людьми, медсестрами, лікарями, які в них працювали?

Непродуманими діями можна легко розвалити те, що є і не створити щось краще...

Діагноз: Без економіки, жорстких розрахунків і реальних грошей ніякого покращення доступності в якості лікування для пацієнтів не відбудеться.

Що робити: Команді МОЗ повернутися до виконання розроблених Комітетом з питань охорони здоров'я і затверджених Верховною Радою рішення Парламентських слухань, де чітко і ясно прописано які 25 кроків потрібно зробити профільному міністерству в наступні 3 роки – для поступової, безболісної, якісної і зручної для людей адаптації системи охорони здоров'я до європейських стандартів і переходу на медичне страхування всіх громадян України!

Тринадцять – число щасливе!

30 вересня 2011 року, в останній день першого місяця осені, "Замок-музей Радомисль" офіційно відкрив двері для відвідувачів. Хоча екскурсії до Музею української домашньої ікони і старожитностей "Душа України" ми проводили й раніше...

Історія на дотик

Того самого дня, 20 вересня, коли нашому Музею української домашньої ікони "Душа України" вручали сертифікат Національного реєстру рекордів, ми проводили також презентацію унікального інклюзивного продукту – мандрівної карти знаменитого туристичного маршруту Via Regia для людей із порушеннями зору...

Національний реєстр рекордів України відзначив ''Замок-музей Радомисль''!

Історико-культурний комплекс "Замок-музей Радомисль" внесено в національний реєстр рекордів України, а наш музей "Душа України" визнано першим в Україні Музеєм української домашньої ікони...

Не зовсім святкові нотатки в День Знань

Перше вересня – особливий день для кожного з нас. Колись я сама ходила до школи з портфелем і бантами. Потім вже водила туди дітей – з наплічниками й без бантів...

Смертельний політ над Дніпром

21 липня в центрі Києва сталася трагедія. Над Дніпром обірвався трос екстрім-атракціону. Один з двох братів – двадцятирічний хлопець, який в цей час був на цьому атракціоні, упав у воду...

Чи могло таке варварство статися у будь-якій з європейських столиць?! Ніколи!

Ми так прагнемо в Євросоюз – але поки що не здатні побороти корупцію та байдужість навколо себе... Іще одна цінна історична пам'ятка архітектури знищена – старовинна садиба Зеленських у давньому центрі Києва...