Народилася в м. Харкові 5 серпня 1960 року. Заміжня, має дочку та онука.
У 1982 році закінчила з відзнакою Харківський юридичний інститут (нині – Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого). У тому ж році розпочала практичну роботу юриста в Харківській обласній колегії адвокатів. Першу справу виграла в 22 роки.
У 1989 році вступила в аспірантуру Інституту держави і права Академії Наук СРСР. У 1990 році брала участь у радянсько-американській конференції з проблем захисту прав людини.
У 1992 році була запрошена до правової колегії Державної думи - консультативного органу при Президентові України.
У 1998 році прийняла рішення про початок активної політичної роботи. Під час передвиборчої кампанії до Верховної Ради балотувалася по 169-му виборчому округу в м. Харків. 31 березня 1998 року за неї проголосувало 30,4% виборців її округу.
У Верховній Раді працювала в парламентському Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, з лютого 2000-го стала першим заступником голови Бюджетного комітету Верховної Ради, була членом Контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації. Ще в травні 1998 року виступила зі своєю концепцією Податкового кодексу, основні положення якої – зменшення податкового тиску, скасування ПДВ як найбільш сприятливого для корупції податку, зниження податкового тиску на ФОП та ін. Брала участь у роботі над Бюджетним, Кримінальним, Цивільним, Господарським і Податковим кодексами.
У Верховній Раді працювала у фракціях Народно-демократичної партії, Партії Зелених, фракції "Трудова Україна". Свої політичні пріоритети визначила в 2001 році, очоливши Конституційно-демократичну партію. Під час парламентської передвиборної кампанії в 2002 році була одним з лідерів блоку "Команда озимого покоління".
У січні 2003 року з метою становлення в Україні громадянського суспільства ініціювала утворення громадського об'єднання "Віче України".
З травня 2003-го по січень 2004 року очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва. У відставку подала через незгоду з політикою, яку проводив економічний блок уряду.
З вересня 2005 року – голова партії «Віче». Головним програмним документом партії став «План розвитку країни», написаний за участю 30 тис. осіб та виданий книгою накладом 1 млн. екземплярів.
У 2005 році організувала Молодіжну школу лідерства. Ідея проекту полягала у створенні комунікаційного центру для студентів з усієї України з метою розвитку їх лідерських здібностей.
У березні 2007 року ввійшла до складу урядового комітету з реформ, очолювала робочу групу з реформування ділового законодавства, результатом роботи якої став, зокрема, Закон України «Про акціонерні товариства».
З квітня 2007 року - заступник міністра юстиції України.
З жовтня 2007 року - народний депутат України VI скликання. Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.
З січня по березень 2009 року – голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з питань функціонування газотранспортної системи та забезпечення газом споживачів у 2008-2009 рр.
У травні 2009 року Інна Богословська першою виступила з протестом проти узурпації влади низкою представників ПР та БЮТ шляхом прийняття недемократичної Конституції. Приймала участь в президентських виборах 2010 року, за підсумками голосування зайняла 10-е місце серед 18 кандидатів.
У 2012 році обрана народним депутатом України VII скликання. Заступник голови Комітету з питань європейської інтеграції, голова підкомітету з питань координації співробітництва між Україною та ЄС у сфері сільського господарства.
30 листопада 2013 року засудила застосування сили по відношенню до мирних демонстрантів на Майдані незалежності та першою в знак протесту вийшла з Партії регіонів.
Інна Богословська - заслужений юрист України. Нагороджена Орденом Святої Анни IV ступеня.
Офіційний сайт
Youtube-канал
План Розвитку Країни
