16 квітня 2020, 15:30

5 років важкої праці, злетів і падінь, а всі лише питають, де посадки

Днями міський голова Труханов отримав чергову підозру від НАБУ та САП через майно дружини. Це вже третя підозра в гандикапі мера. Утім вироків у Труханова наразі лише один, і той виправдальний. Хто ж не допрацював?

Сьогодні день народження НАБУ. Рівно 5 років тому Президент підписав призначення Артема Ситника директором бюро, таким чином давши старт роботі інституції.

За цей час детективи разом з прокурорами показали, як багато в нас трешової корупції та нахабних і безстрашних корупціонерів. Довели, що можуть прийти до будь-кого та урівняти статуси в судовій залі.

Ми раділи тому, про що говорили в НАБУ на початках. За перші 10 місяців роботи НАБУ та САП вони вже розслідували 208 проваджень (щодо суддів, прокурорів, керівників державних підприємств та інших топів). Оголосили близько 100 підозр і склали обвинувальні акти щодо 25 осіб. Здавалося, це справді хороший старт.

Зараз НАБУ звітує, що фактично за 5 років (станом на 31.12.2019) разом із САП оголосило 221 підозру та скерувало до суду 245 справ. І почуло від суддів 38 вироків у своїх кейсах. Тобто лише 17% закінчилися реальними рішеннями в судах.

У голові одне за одним постають питання – чи досить Антикорупційне бюро зробило у свою першу ударну п'ятирічку? Чи можна було "швидше, вище, сильніше"? І взагалі, чи можливо взагалі оцінювати ефективність НАБУ у відриві від САП? А у відриві від Антикорупційного суду?

І звідси, мабуть, головне питання: чи варто посадки вважати єдиним маркером успіху в боротьбі з корупцією?

За 5 років ми разом з іменинниками пережили як емоційні підйоми, так і глибокі розчарування від незавершеності початого. Чого тільки варті потужні та унікальні конкурси на детективів перших хвиль. А нічна запобіжка картатому ДФС-нику Насірову, клопотання про арешт тому ж меру Труханову, мільйон гривень застави головній аудиторці країни Гавриловій чи розірвання багатомільйонної угоди з днопоглиблення в українських портах?

І це при відсутності великої ПАПівської політичної волі, права на власну "прослушку", доступів до купи реєстрів та проблем з проведенням експертиз. Навпаки – супроти шаленому тиску фігурантів та опору корумпованої системи, де всередині живуть за законами "свій до свого про своє".

Утім на іншому березі ми бачили катастрофи – як зі справами, так і з рішеннями на різних рівнях у бюро. Справи "Укроборонпрому" та "плівок" з Окружного адмінсуду, зливи листувань, розмов і нічних візитів топпосадовців НАБУ... Усе це змусило навіть відданих апологетів перейти у статус нейтральних спостерігачів, але ще не критиків. Поки що.

Я вже казав і не раз. "Питання "де посадки?" – це питання до всієї системи, а не окремих інституцій. Критично мало системних змін перейшли через стадію невідворотності. Так, імітація деяких реформ також вплинула на результативність НАБУ.

Утім ми маємо визнати і те, що НАБУ є рушієм розслідувань. САП – рушієм у суді. Судді виносять вирок, спираючись на норми кримінального процесуального законодавства. І кількість та зміст вироків залежить від них усіх.

Час "молодих" НАБУ і САП закінчився. 5 років для органу – достатньо часу, аби набрати форму та досвід. А українцям – втратити терпіння.

Більшості байдуже до сентенцій про важливість дотримання верховенства права чи незалежність органів контролю. Більшість не замислюється про те, як сформувати негативне ставлення суспільства до зловживань нашими податками або владою задля власної вигоди. Але це якраз і є ті спільні риси, що об'єднують країни з низьким рівнем корупції. Бо боротьба з корупцією – це не лише про покарання.

У нас же 83% вважають, що боротьба з корупцією у владі неуспішна. Чому? Бо "крадіїв" не садять. В українській ментальності не буде сприйняття ефективної боротьби з корупцією, допоки не звершиться "правосуддя", яке для простих людей означає одне – сісти за ґрати та втратити статки.

Час робити висновки і змінюватися.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як ми змінилися за 10 років – приклад однієї організації

Чесно кажучи, я дуже багато думаю про роботу. І то не дивно, бо за роки, що очолюю Transparency International Ukraine, вона стала практично частиною мене...

Звіт Єврокомісії-2024: які три реформи ми вважаємо пріоритетними на наступний рік

Два дні тому Єврокомісія оприлюднила черговий Звіт щодо розширення ЄС щодо України як країни-кандидатки за 2024 рік. У досить об'ємному 99-сторінковому тексті наші партнери згадали чимало важливих для нашої євроінтеграції речей, проте зараз я хочу зупинитися на тих трьох реформах, які вважаю головними для нас у 2025 році – Рахункової палати, публічних закупівель та Агентства з розшуку і менеджменту активів...

Дзеркало трансформації: що важливого в оновленому меморандумі з МВФ

За вихідні якось загубилася у вирі повідомлень про спеку, обстріли та вибори у Франції новина про четвертий перегляд програми України з МВФ. ЗМІ здебільшого написали про те, що Фонд погодив виділення Україні траншу у $2,2 млрд...

Три запитання про розслідування витоків інформації в НАБУ

Маємо нарешті перші рішення НАБУ щодо скандалу з витоком інформації. Заступника директора НАБУ Гізо Углаву відсторонили від виконання обов'язків за його ж заявою про потенційний конфлікт інтересів...

5 думок до другої річниці великої війни

Сьогодні буде багато спогадів і рефлексій, багато розмов про плани. Але мені видалося важливим зафіксувати ті 5 ключових для мене особисто речей станом на 24 лютого 2024 року...

Бачити перемоги – це не страшно

Другий рік повномасштабного вторгнення суттєво відрізняється від першого. Минулий 2022-ий радше запамʼятався нам як рік обʼєднання українців у бажанні відбити російську навалу...