Чи буде в України майбутнє?
Україна втрачає тисячі і десятки тисяч молодих людей. І не на Сході. На Заході.
З кожним роком усе більше українців їдуть здобувати вищу освіту закордоном. За останні 5 років кількість українських студентів в іноземних вишах зросла приблизно вдвічі. Ми вже перетнули позначку у 40 тисяч. Я це називаю "університет в екзилі". При чому це може бути найкращий український університет. Але ми не можемо його побачити.
Уявіть, що у Києві зник університет Шевченка. Або КПІ. Або у моєму рідному Херсоні не залишилося жодного студента. Це приклади для зрозуміння масштабу.
Сьогодні познайомився з хлопцем, який навчався у Франції на магістратурі. Він повернувся. Але зі свого досвіду спілкування з іншими каже: у переважній більшості українці намагаються залишитися закордоном.
Ми не просто втрачаємо людей. Ми програємо конкуренцію за "мізки", несемо втрати в "освітній війні".
Подивіться, як швидко Польща наростила кількість українських студентів в своїх університетах. У 5 разів за 5 років! Близько 15 тисяч молодих людей.
Що ми втрачаємо зараз? Гроші. Лише у Польщі українці витрачають на навчання 20-30 млн євро щороку. Це 3-5% від суми, яку у вітчизняному дербюджеті-2014 передбачили на усі українські університети.
Але ще більше ми втратимо у майбутньому.
Пам'ятаєте слова Генрі Форда: "Можете забрати мої заводи, спалити мої будівлі, але поверніть мені моїх людей, і я знову відновлю свій бізнес"?
Чи повернуть нам наших людей, щоб вони відновили країну, чи забезпечать їм такі умови, що вони не захочуть повертатися? Відповідь очевидна. Професіоналів забирають з руками-ногами. Тих професіоналів, які могли б розбудовувати Україну.
Попередні роки мені довелося багато поспілкуватися з нашими студентами закордоном. Це були і випадкові попутники, у ті, до кого я їхав цілеспрямовано.
Усі вони казали одне: ми приїхали за знаннями. Бо знання – це майбутнє. Бо купити диплом чи-то одразу, чи-то "в кредит" за 4-5 роки (сплачуючи хабарі на кожній сесії) – це власноруч знищувати своє майбутнє.
Глибину деградації української освіти описувати не буду. Ми її знаємо і відчуваємо щодня.
Але проблема, яку ми бачимо зараз, це відсутність бажання щось змінювати. Про це ще кажуть "відсутня політична воля".
Ми кілька років перебуваємо в процесі написання нової редакції закону про вищу освіту. Змінюються влади, президенти, міністри, депутати, Майдани, а поступу вперед немає.
Здавалось би, ми пережили величезну трагедію. Українці не просять – вимагають змін. А політичної волі – зась.
"Законопроект Згуровського" про вищу освіту написаний 2 роки тому. 2 роки у сучасному світі це різні епохи. Одним кліком нині можна змінювати світ. А ми 2 роки не можемо ухвалити один законопроект, 23 роки – жодного.
Документ мав стати законом не вчора, не позавчора, не 19 червня 2014. Реформа мала б стартувати ще десь 19 червня 1991 року. Ну може 1992-го.
А у нас досі тривають розмови: а може не ухвалювати, а скільки це нам коштуватиме, а може кадрові призначення важливіші?
Перше питання ставлять комуністи. З ними усе зрозуміло.
Друге лунає з мінфіну та наближених депутатів. Парадокс. На освіті власних дітей вони навряд чи заощаджують. Бажають своїм чадам гарного майбутнього. Так чому вони не турбуються про гарне майбутнє для країни? Бо не своє?
Третє питання – це питання пріоритетів політиків, їхнього порядку денного.
19 червня я чекав на ухвалення законопроекту про вищу освіту. Коли ж ввечері напередодні побачив порядок денний, то обурився. М'яко кажучи.
Законопроект про вищу освіту стояв на 25 (двадцять п'ятому) місці! Для знавців парламентської кухні це чіткий сигнал – документ зливають. Пріоритети інші.
У попередньому блозі я виклав позицію студентів, які 19 червня також чекали на нову редакцію закону про вищу освіту. Ми вирішили проводити кампанію "LIKE вищій освіті". Показати депутатам підтримку реформи вищої освіти. Допомогти з'явитися "політичній волі".
Реакція – геть протилежна. Почалися закиди, що ми не тому "лайк" або "діслайк" поставили. Вони ж бо все роблять для ухвалення законопроекту. "Не берегут себя, о народе думают".
І що ми бачимо сьогодні? Те саме. У порядку денному на найближчий вівторок законопроект "підвищили". Тепер він 17-ий (сімнадцятий) у списку. І це ще керівники фракцій та комітетів не висловили свої пропозиції до порядку денного.
У четвер студенти та активісти кількох організацій провели акцію "Ухваліть або валіть!".
Пікетували офіси коаліційних фракцій та груп з вимогою ухвалити законопроект про вищу освіту. При підготовці лунали думки, що може голодування оголосити, щоб почули. А політики переймаються: отримають вони "лайк" чи "бан". Дріб'язково це якось. На фоні щоденних втрат...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
