Дзержинськ готується до атаки терористів

Дзержинськ. Місто за якихось 15 км від Горлівки, в якій сконцентровано 3 тисячі російсько-терористичних військ.

До Дзержинська знімальна група 5 каналу заїжджає у п'ятницю 10 квітня. Пеше враження – здивування. Місто не схоже на прифронтове. Вулицями спокійно ходять місцеві, комунальники готують місто до Великодня. Але найбільше про спокій у місці промовляють діти 8-10 років, які безтурботно гуляють без батьків. Раніше такого я не бачив у Авдіївці та Дебальцевому.

Діти виявляють зацікавлення до нашої знімальної групи. З посмішками біжать до нас, починають спілкуватися. Зустріч відбувається біля пам'ятника Дзержинському.

У нас відбувається наступна розмова:

- Хлопці, а кому це пам'ятник?

- Леніну.

- А хто такий Ленін?

- Ой, це Пушкін...

- А хто це написав на пам'ятнику?

- Хулігани.

- А хто такі хулігани?

- Не знаємо. Але українські солдати – наші друзі. Вони сепаратистів вигнали.

* * *

Зустріч з українськими солдатами – наша головна мета приїзду до Дзержинська. Місце розташування військових знає чи не кожен місцевий. Але не ми. Тому до розташування штабу підходимо з тильної сторони. Тут натикаємося на послання від місцевих інтелектуалів. Незрозуміло, чим перед інтелектуалами Дзержинська завинив герої Ільфа та Петрова:)



На вході на територію розташування українських військових зустрічаємося з двома бійцями:

- Ви з ким хочете зустрітися? З 17-ою чи з миротворцями?

- А що це за миротворці? – запитую. А в думках щось середнє – між миротворцями ООН до "миротворців" РФ.

- Миротворці – це батальйон "Миротворець".

- А, колишнього комбата Тетерука! Ми і з тими, і з тими хочемо поспілкуватися.

– Добре, чекайте.

Першими відповідають миротворці. Чергове підтвердження тези, що добровольці простіше йдуть на контакт з журналістами аніж військові.

Погоджується поспілкуватися і командир 17-ки. Це колишній батальйон тероборони з Кіровоградщини.



"Ромашка", командир 17-го батальйону територіальної оборони

Чи відчувається у Дзержинську, що терористи дотримуються перемир'я?

За сегодняшний день было 2 обстрела уже. Стреляли из СПГ, стреляли из крупнокалиберного пулемета. Вчера была попытка проникновения на блокпост. Успешно отразили. Поэтому так сказать, что перемирие "дотримується", то конечно нет. Мы в ответ стараемся не стрелять. Но иногда приходится работать и самим.

Чи є у вас за останній час поранені, загиблі?

Да, есть уже среди нового личного состава, батальйон прошел ротацию, недавно пришли новенькие, уже среди новеньких, к сожалению, есть раненые. Прилетают осколки, прилетают и 7,62, и 5,45, поэтому так получилось, что есть.

А нові – це ті, хто прийшов після чергової хвилі мобілізації?

Да. 90% личного состава уже ушло на дембель. Большое, кстати, спасибо за их работу. Новые с четвертой волны мобилтзации пришли, и заняли их места, заняли их позиции, и выполняют ту же самую работу.

Напевно, Ви чули, що казали, що під час цієї ротації бійці з досвідом підуть, прийдуть молоді-зелені, і їх потрібно буде ще довго готувати. По тим, хто пришли, Ви бачите, що їх потрібно ще готувати?

Конечно. Мы готовили, занимались с ними и пл медицинской, и по инженерной, и по топографии, и по огневой. Они вс съездили на наш местный полигон отстреляли. Причем отстреляли из всех видов оружия: и ПТУРы, и СПГ, и ДШК, с артилеристами, с корректировщиками со всеми провели занятия. Конечно, условия не всегда позволяли, но находили время и занимались.

А чи можете ви порівняти тих, хто рік тому прийшов воювати, з тими, хто зараз прийшов. Чим вони відрізняються?

Те же самые солдаты. Те же самые бойцы, те же самые офицеры. Просто у тех офицеров, которые проводила занятия, год назад не было такого опыта, который есть сейчас. Поэтому сейчас процесс обучения идет быстрее, легче. Офицеры стали более опытными, есть опыт боевых действий, и это мы сейчас стараемся сразу выдавать новеньким. Проводим практические занятия. И занятия до сих пор еще продолжаются. Сколько мы будем здесь стоять, мы будем воевать, будем дальше продолжать обучаться и сами, и своих бойцов для того, чтоб следующая партия пришла – передать им еще больше опыта.

* * *

Далі спілкуємось з наступником Андрія Тетерука. "Добриня" також має досвід миротворчих місій. Був у Косовому.



"Добриня", командир добровольчого батальйону МВС "Миротворець"

Які завдання у Вашого батальйону у Дзержинську?

Основне завдання – це охорона громадського порядку у місті Дзержинську і на прилеглих територіях. Якщо відбуваються якісь зіткнення, тому що у нас перша лінія оборони практично одразу за містом, ми надаємо допомогу військовим 17 батальйону, з яким ми працюємо дуже злагоджено і у зв'язці на відбиття нападу.

Чи були останнім часом випадки, щоб ви когось затримували?

Звичайно. Тут практично кожен день йдуть якісь затримання людей, які якимось чином причетні до сепаратистів, до озброєних формувань. Але поки ще проходить стадія розслідування, то сказати, які будуть судові рішення зарано. Але затримання певні проходять кожен день.

А це місцевих затримують, чи хтось з тієї сторони приїжджає?

Це, як правило, місцеві, які переховують у себе вибухонебезпечні предмети, озброєння, боєприпаси. Чи люди, а особливо зараз на свята чітко відстежується рух, тому що сепаратисти теж хочуть відвідати своїх рідних, і звичайно у цей час ми більш активні.

Як місцева міліція працює?

Теж ми працюємо з ними у дуже добрій зв'язці. Якщо разом ми не допомагали і не працювали як єдине ціле, у нас би не було таких результатів.

Ви тут вже 5-ий місяць. Чи змінився за цей час настрій місцевих?

Звичайно змінюється. Більше людей, які нас підтримують. Відчувається,Ю що людям настогидла війна. Вони хочуть спокою, миру. І багато нас просять... от вкотре розповсюджуються чутки про наступ сепаратистів і озброєнних банд формувань після Пасхи чи на Пасху, то звичайно, місцеві підходять до нас з проханням: "Хлопці, не залишайте нас, не здавайте. Ми цього не переживем".

Не хочуть в ДНР?

Не хочуть.

* * *

У розташуванні 17-ки та "Миротворця" помічаємо двох жінок. Виявляється, що це – волонтерки. Для них це вже 32-а поїздка у зону АТО.



Жінки пропонують поїхати з ними на 1-ий блокпост. Погоджуємо. Дорогою показують фото з попередніх поїздок. "Цього вже немає, цього вбили, У цього влучив снаряд".

Цього разу у жінок дві місії. "Підготувати" бійців до Великодня і висадити калину. Калину висаджують на місці загибелі бійців 17-ки.

Перший блокпост – це самісінька передова. Тож багато часу тут проводити не дозволяють. Поки волонтери роздають подарунки, ми спілкуємося з бійцями.



"Бугор", військовий 17-го батальйону

"Бугор" з Одеси. На передовій вже півтора місяці. Пішов на фронт під час 4-ї хвилі мобілізації. Від служби не "косив". У спілкуванні з нами розповідає:

Встретили нас в первый же день. Встретили громко. Крещение прошли в первую же ночь.

По началу меня никто из знакомых не понимал. Потом до них дошло. Свое пребывание тут я объясняю тем, что очень люблю свой прекрасный город, город-герой Одессу. Судя по тому, что сделали с нашими городами Донецком, Луганском, я не хочу, чтоб мой красивый город превратился в эти руины, что здесь. Поэтому мы держим тут. Так что парни, кто видит, узнал: хорош сидеть дома, давай сюда, помощь нужна.

Пропоную переказати привіт рідним. Кремезний чоловік каже кілька речень і не витримує, відходить у бік, запалює цигарку:

Зайчик, привет! Скоро отпуск. Все будет хорошо. Машенька, не балуйся там, слушай маму. Папа скоро будет.

* * *

Після першого блокпосту повертаємось до Дзержинська. Тут нам знову розповідають про чутки про наступ терористів. Місцеві лікарні зробили запас медикаментами "на перед". Бо знають, у разі поновлення бойових дій палати будуть переповненні...

* * *

Сюжет "5 каналу" з Дзержинська:

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.