"Санкціонована" хода націоналістів. Білецький ледь не зірвався на Майдані (+фото)

Людей більше, напруги менше. Традиційна хода націоналістів до дня УПА перетворюється виключно на красиву картинку. Гучні заяви лідерів не відповідають змісту дій націоналістів.



Голова колони націоналістів вже надцять хвилин стояла на Майдані. Організатори все ніяк не могли розпочати заплановану промову та хвилину мовчання. Заважала музика, яка лунала у центрі міста. Раптом Андрій Білецький кудись побіг.

Уже за хвилину стало зрозуміло: він зі своїми охоронцями та соратниками шукають звукорежисерів, які залишилися на Майдані після офіційних заходів. Удень на цьому місці виступав Петро Порошенко.

Здавалося, що зараз екс-азовці рознесуть все, що побачать на своєму шляху.

Статус лідера "Національного корпусу" вже не дозволяє Білецькому діяти радикально. Тож через паркани стрибали його хлопці. Першу перегорожу вони розібрали для проходу лідера. Другу вже не чіпали.



"Сфотографуй его! Ты ж знаешь, что он это нарошно сделал? Мы его потом еще встретим!", – кричав чистою російською Білецький своєму побратиму, який таки дістався до звукорежисерів. Музика замовкла.

Задоволені екс-азовці повернулися до колони. Увесь цей час лідери "Свободи", "Правого сектору" та інших націоналістів спокійно чекали на місці розв'язки ситуації.



Якби не це непорозуміння, то цьогорічна хода націоналістів взагалі була б показовою "санкціонованою акцією".

Якщо напередодні на Банковій розповідали про страхи "перевороту", які панують у частині команди Порошенка напередодні 14-го та 17-го жовтня, то перша дія закінчилася "пшиком".



ЧИТАЙТЕ: Переворот?



Навіть по діям поліцейських 14-го жовтня було видно, що правоохоронці бояться не стільки проявів радикалізму учасників ходи, скільки можливих провокацій щодо націоналістів. Основна маса поліцейських крокувала попереду колони, наче розчищаючи прохід.









Сама хода наче жила двома окремими життями. Лідери – окремо, колона – окремо.

Ще жоден лідер не почав свій виступ під пам'ятником Шевченка, а колону вже почали шикувати. Тож промов Тягнибока, Білецького та інших лідерів більшість націоналістів не чула. Та й не особливо цікавилася. В очікувані руху молодь боролася з холодом.



У цей час з-під Шевченка націоналісти кляли усіх сусідів країни, висували вимоги до української влади. Слова іноді і здавалися радикальними, але все виглядало якось не природно, пластмасово. Особливо заяви з лівацьким нахилом, як-то захист прав робітників.

Хоч лідери і проголошували єдність націоналістичних рухів, але ставлення один до одного видавали деталі. Спочатку свободівці називали Раду нелегітимною, а потім підкреслювали статус "народного депутата" Андрія Білецького.

Найбільш радикальним був виступ Ірини Фарін, яка закликала відкинути будь яку толерантність на час війни. Інші націоналісти оголосили чи не головними ворогами олігархів, а Білецький заявив про підготовку "чорного списку" російського бізнесу в Україні.



Але коли колона рушила, вся радикальність націоналістів вивітрилася.

Після гучних заяв не постраждав ані ЦУМ Ахметова, ані Сбербанк Росії, повз які цивілізовано та толерантно пройшли націоналісти. По-європейськи...



14 жовтня центром Києва спокійно пройшлися навіть ті, хто влітку влаштував масову бійку на "Олімпійському". Мова про харківських фанатів, про пригоди та погляди яких писала "Українська правда". Цих патріотів кияни могли переплутати з тими, кого іноді називають "молодики спортивної статури".





За усі роки проведення у Києві акцій до дня УПА, цьогорічна була наймасовішою. Видно, що націоналісти проводять роботу по залученню молоді до своїх лав. Також видно, що у них з'явилися великі гроші. Бо до Києва добирають не поодинокі активісти плацкартними вагонами, а замовляються колони автобусів, централізовано готується атрибутика.

І так само видно зміну у поведінці лідерів. Це вже не ті хлопці, які готові кидатися на правоохоронців та ідейних опонентів. Це їм вже по статусу не положено.

Це раніше їм було складно вивести на ходу навіть кілька десятків націоналістів. Нині лише в голові колони пройтися є десятки охочих. Тож представникам різних націоналістичних рухів доводиться перед телекамерами з'ясосувати, де чиє місце.





Показовою є і кількість учасників ходи. Їх було більше 10 тисяч.

Натомість 4 жовтня, коли у Раді розглядали законопроекти "по Донбасу", на акцію протесту зібрали лише пару сотень представників "Свободи" та "Нацкорпусу". І це в принципову для націоналістів мить.

Того дня хтось готовий був спалити Раду, а хтось нічого не зробив для активізації націоналістів, та й сам під Раду не прийшов.

Якісь дивні пріоритети...



І ще одна річ, якої я взагалі не зрозумів. На одному з плакатів націоналісти зібрали шеврони бойових підрозділів. Зібрали під гаслом "Не забудемо, помстимося". Так от не зрозуміло, що серед добробатів робили шеврони Державної автоінспекції та Податкової міліції?





Ну і концерт на Контрактовій по завершенню ходи більшість націоналістів взагалі проігнорували...

Більше фото з Дня УПА:

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.