"Патріотичний криміналітет"

Весною ми готували матеріал про Стерненка. І один співрозмовник дуже влучно описав те, що сталося з цілим рядом патріотичних організацій після того, як їм вдалося відстояти Одесу у 2014-му.

Вони перетворилися на "патріотичний криміналітет". Це коли під патріотичними гаслами та прапорами організації з силовою складовою брали участь у різних бізнес-розборках або кримінальних справах.

Остання активність Нацкорпусу – це той самий "патріотичний криміналітет".

5 серпня СБУ затримала кількох осіб за підозрою у рекеті, серед затриманих – представники харківського Нацкорпусу.



ЧИТАЙТЕ: Погрози, вимагання, зв'язки з поліцією? Суд взяв під варту 7 представників "Нацкорпусу" за підозрою в рекеті



Реакція Нацкорпусу – патріотів переслідують!

У цій історії важливо, що Білецький анонсував реакцію саме на затримання побратимів. "Ми пам'ятаємо, хто ми є. І ми пам'ятаємо, ким вони були влітку і весною 14-го року. Це наші люди. Тобто українці. Ті, які за неї тягнули, за неї готові були помирати. І за яких і ми, якщо треба, будемо готові помирати. Бо це і є єдине, що називається націоналізмом, коли ти готовий тягнути за своє і за своїх. Ми своїх не кинемо. Ми цю ситуацію не відпустимо, своїх не віддамо, і їх переламаємо", – говорив він тиждень тому.

Але згодом акцію на Банковій анонсували не за своїх побратимів, яких підозрюють у рекеті, а проти капітуляції та здачі країни росіянам.

Розпочалася акція бійкою з поліцією, яку, за версією Нацкорпусу, "спровокували поліцейські".

Ну а закінчилося – побиттям фотокореспондента Олександра Кужельного. Тут вже перекласти на журналіста "провокацію" не вдалося. Довелося вибачатися.

У цій історії представники Нацкорпусу ні чим не відрізняються від Вадіка Тітушки, який 8 років тому напав на акції на журналістку Ольгу Сніцарчук та фотографа Владислава Соделя. Хіба що побиття Кужельного було більш жорстоким.

То чим у цьому конкретному випадку представники Нацкорпусу кращі за Тітушуку? Нічим. Такі собі "патріотичні тітушки". Той самий "патріотичний криміналітет".

У побитті Кужельного є один момент, на який мало хто звернув увагу. А саме – у який момент почали бити фотокореспондента. А бити його почали після того, як хтось з нападників сказав: "Ти – антифа".

Загально відомо, що антифа – це антифашизм. То чому ж нападники почали побиття саме після цих слів? Чому їх це так "спровокувало"?

Ось тут я хочу нагадати свій матеріал ще 2017-го року.



ЧИТАЙТЕ: "Наші" наці. Агресивні фанати з нацистською символікою



Це матеріал про тих, хто влаштував масове побиття на НСК "Олімпійський". Я тоді, як кажуть, на пальцях пояснив: це були харківські фанати, які використовують нацистську символіку.

Жоден з учасників того масового побиття покарання не поніс. Їх просто "не змогли встановити". Ну а мені закидали, що то все "вракі", ніяких наці у нас нема. І взагалі – всі фігуранти моєї статті – ветерани-патріоти.

А тепер найцікавіше.

Головним героєм моєї статті про футбольних наці був Сергій Величко, який відомий у середовищі фанатів та азовців як ветеран-патріот "Вілі". Нині він – один з затриманих за підозрою у рекеті. А під час акції Нацкорпусу на підтримку Величка побили журналіста за звинуваченням у причетності до антифа. Коло замкнулося.



Харківські фанати на підтримку затриманого Величка. Київ, 14.08.2021



А от другим героєм моєї статті був Олег Ширяєв, який серед фанатів та азовців був відомий як ветеран-патріот "Сірко". Нині він – також затриманий. Щоправда, в іншій справі – побиття та хуліганка. І якщо на фронті він діяв разом з "Азовом", то останнім часом був у лавах медведчуківських "патріотів".

Підсумок банальний: не всі ветерани однаково корисні на "гражданці". Незначна частина після повернення з фронту увійшла до силових організацій, які займаються "патріотичним криміналітетом". І вважають, що їхні дії у 2014-му є індульгенцією від будь якого кримінального переслідування. Але це не так.

Навпаки.

Коли "патріотичний криміналітет" намагається переховуватися за розмова про свої геройські дні на фронті, то таким чином вони дискредитують не лише себе та свій рух, а й інших учасників війни проти Росії. Вони можуть мати підтримку за те, що захистили країну. Але мають нести покарання за те, що своїми кримінальними діями шматують цю країну. За яку віддали життя тисячі інших українців. І віддали життя не за те, щоб хтось під українським прапором займався криміналом у вільній країні.

Колись і фанати Стерненка та інших азовців, які нині в різних інших патріотичних організаціях, це теж зрозуміють. Це питання часу. Сподіваюсь, що лише часу, а не постраждалих журналістів.



ЧИТАЙТЕ: Щербич, СБУ і "Галстук". Історія Сергія Стерненка

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.