6 листопада 2008, 19:16

Чому ці суки не хочуть довбать?

Протягом кількох останніх днів тільки про це й думаю.

Цього року на мене – затятого шанувальника брутального дез-металу – постійно полюють украй неочікувані обломи. А почалося все ще на початку літа, коли моя улюблена дез-метал група Bolt Thrower ощасливила шанувальників брутального ревища повідомленням, що засідає в студію з метою виготовлення нового безсмертного альбому. І раптом їх переклинило, й ці парні заявили, що не будуть видавати новий матеріал, як черговий реліз Bolt Thrower. Причина така: старим брутальщикам не хочеться оприлюднювати диск, який нагадував би декілька попередніх. Ну, і як це розуміти? Що це за срамне кокетство? Хто їх просить записувати альбом, який би відрізнявся від попередніх? Для мене завжди було важливо, що Bolt Thrower – це вперті дятли, і протягом тривалого часу вони довбали, як молотарка, без сумнівів та нікому непотрібних пошуків. У цьому жанрі так заведено: довбать та ковбасити, і нічого кращого (або гіршого) вигадувати не треба. Я добре знав, що новий альбом Bolt Thrower нічим принципово не відрізнятиметься від попереднього – і саме за це їх безмежно любив. І раптом – такі от безсенсові заяви, внаслідок яких виникають побоювання, чи я взагалі дочекаюсь чергової порції високовітамінного звукового м'яса.

Далі щось собі надумали класики-патріархи з гурту Metallica. Хто їх просив "повертатись до витоків", ніби там валяється чергова можливість шедевротворення? Кому, питається, цікаво стежити за їхніми "творчими муками"? Довбали б собі й далі, як це було на St.Anger, – так ні, пішло-поїхало, балади якісь настругали, саунд підрихтували. В результаті прослуховування їхнього цьогорічного Death Magnetic залишається одне тільки бажання: послухати якийсь інший альбом.

Днями – черговий колапс. Замість очікуваного звуконенависництва, яким традиційно відзначалися стовпи брутальщини Six Feet Under, новий альбом банди містера Барнса Death Rituals наповнений якимись гітарними соло, якимись – що взагалі немислимо – мелодіями. Нафіга мені їхні мелодії та гітарні соло, якщо ця група повинна просто довбать, довбать і ще раз довбать? Безтямно і навіжено. Так ні – щось вони там собі про музику думають. Що це за дурна мода? Так і до чистого вокалу можна скотитися. Якщо чуваки з відбійними молотками трощать асфальт, то їм зовсім необов'язково підігрувати на арфі, – на виробничому процесі такі новації ніяк не позначаться. В кінці кінців, це якесь порушення прав споживача, який купує тушонку, а в банці натомість – філе оселедця чи ще якийсь суп харчо.

Шахмати для дибілів тривають

Intro. Як канули пси - Пересічному гражданіну тої доби понадобилось би півдня, шоб описать нісуразний наряд приблуди, який ровно в двінаццатій годині ночі переступив поріг храму, ні разу не перехрестившись...

Новозті шахмат. Мегафайт Топалов – Камскій

Ітак, на кантиненті, який чисто по інерциї називається до сіх пор Еуропою, проісходить два важнєйших шахматних собитія. Це традиційний турнір грандмастіров у еспанському Лінаресі, де продовжує перегляд серіалу "Женщина без прошлого" наш умніца Васілій Іванчук, а такжи матч притиндентів на шахматну карону між крєпким постсовєцким половцем Гатою Камскім (нині гражданіном США) і всезагальним покровителем чорно-білої чуствінності, власником значка "Гєній шахмат міра", болгарським вепром і просто красавчіком Вєсєліном Топаловим (Слънчев бряг)...

У мерців кращі шанси

Джордж Ромеро, який сорок років тому започаткував жанр зомбі-муві, навряд чи здогадувався, що його епічний цикл фільмів про живих мерців стане однією з найкращих метафор українського сьогодення...

Чому ці суки не хочуть довбать?

Цього року на мене – затятого шанувальника брутального дез-металу – постійно полюють украй неочікувані обломи. А почалося все ще на початку літа, коли моя улюблена дез-метал група Bolt Thrower ощасливила шанувальників брутального ревища повідомленням, що засідає в студію з метою виготовлення нового безсмертного альбому...

Проповідь про штучний блєск Нового Вавілону

Ми живемо у пошестях і развратних чаяннях, без жодного бажання рішить главну ділєму буття: принять розтеразаною душою чи отвєргнуть суровим пінком цінності та спокуси Нового Вавілона? Нажимая зливну педаль в ожиданії плотського катарсіса, ми позабули про істинну природу іспражнєній...

Зайшов привітатися

Священики кажуть, що всі гріхи – однакова мерзота перед лицем Господа, й не треба тішити себе ілюзією, ніби існують великі й масштабні пробоїни душі, а є дрібненькі й майже непомітні...