Реформування сфери адмінпослуг: гарант сказав. Гарант зробить?
Сьогодні, виступаючи у парламенті на урочистому засіданні президент Віктор Янукович, зокрема, торкнувся теми реформування сфери надання адміністративних послуг. Навіть пообіцяв невідкладно внести до парламенту відповідні законопроекти. Ініціатива, безперечно, схвальна.
Бо законопроекти "Про адміністративні послуги" та "Кодекс адміністративних процедур" вже черговий раз застряли десь між КМУ та ВРУ. І багатьом урядовцям така ситуація вигідна, оскільки вона дозволяє вирішувати ці питання у "ручному режимі".
Якщо переглянути все, що вже було зроблено чинним урядом у цьому напрямку виникають змішання почуття. З одного боку, своїми постановами про переліки адміністративних послуг (дозволів, ліцензій, реєстрацій, погоджень, висновків і т.п.), які надаються центральними органами виконавчої влади Кабмін хоч якось намагається "навести порядок" у цій сфері. Адже нині тут панує хаос.
Ніхто точно в країні не знає скільки адміністративних послуг надається державою та органами місцевого самоврядування. Більше того, навіть у найвищих керівників країни не має даних стосовно кількості установ та організацій, що надають їх. Іншими словами величезні, потоки грошей, які "крутяться" на ринку адмінпослуг ніхто не може порахувати, не кажучи вже про те, щоб дізнатися куди вони йдуть.
Але, з іншого боку, навіть найшляхетніші наміри уряду мають здійснюватися в правовий спосіб. Конституція України чітко встановлює, що "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Отже органам влади та їх посадовцям "дозволено лише те, що передбачено" Конституцією та законами України, їм заборонена будь-яка "самодіяльність" і неприпустимі "творчі ініціативи", що виходять за межі їх компетенції.
Тому виникає питання: чи має право КМУ затверджувати переліки, а насправді запроваджувати адміністративні послуги? Ні Конституція, ні Закон України "Про Кабінет Міністрів" таких повноважень уряду не надають.
Це виключна компетенція парламенту, запроваджувати або ж навпаки скасовувати адміністративні послуги. І це зрозуміло, адже у цих випадках йдеться про права та обов'язки громадян, і ніякий підзаконний акт не може їх визначати.
Натомість органи виконавчої влади та місцевого самоврядування взяли за практику з огляду на власні потреби (як легко можна здогадатися переважно фінансового характеру) "плодити" адміністративні послуги непередбачені законами України.
Однак, схоже, що уряд "професіоналів" останній аспект взагалі не цікавить. Йому зрозумілі лише речі які можна виміряти грошима, а не незручності, втрачений час та нерви відвідувачів адміністративних установ. Уряд обурює сам факт того, що велетенський обсяг грошей за виконання державних функцій, йде повз Державний бюджет України.
Так за даними віце-прем'єра Андрія Клюєва держава від початку 2011 року отримала від надавачів управлінських послуг аж 2,5 млн. грн. Якщо порівняти цю цифру з втратами МВС від скасування лише однієї адміністративної послуги техогляду -1,5 млрд. грн., і ви зможете уявити собі всю сміховинність цих надходжень...
Уряд "бореться" з цим як може, то оголошує поза законом усіх надавачів платних послуг, то вимагає від них відкрити рахунки в держказначействі. Але чомусь "відновлена вертикаль влади" саме з цих питань демонструє разючу "непрофесійність". І зрозуміло чому – адже недоотримані державною скарбницею кошти осідають у спеціальних фондах органів влади за які ті купують для свого керівництва розкішні автомобілі, роблять дорогі ремонти, здійснюють благодійні акції...
Постанови КМУ щодо "наведення порядку" звичайно погані не лише тому, що можуть бути легко змінені під прохання нового впливового члена уряду. Адже така практика надає можливості міністрам діяти за принципом "я – тобі, а ти -мені", тобто сьогодні одному міністерству "докинемо" адмінпослуг, а завтра цей міністр матиме моральний обов'язок "проголосувати" за додаткові адмінпослуги для інших міністерств. Такими постановами створюється ілюзія вирішення проблеми.
Однак без законів неможливо розібратися: яка послуга є адміністративною, а яка господарською (виготовлення копій, ламінування документів тощо), припинити запровадження нових та "дроблення" існуючих послуг, додати прав та можливостей для громадян і відповідно – обов'язків та обмежень для надавачів послуг, визначити принципи платності\безоплатності, запровадити критерії розміру плати за адміністративні послуги та використання отриманих коштів.
Тому залишатися лише сподіватись, що чергова обіцянка президента не на натнеться на саботаж з боку зацікавлених осіб і не поповнить реєстр невиконаних обіцянок гаранта.
