Чиї інтереси обслуговують українські спецслужби?
Після того, як Чехія надала притулку екс-міністру економіки Богдану Данилишину, Україна з великою помпою висилала чеських шпигунів. СБУ звинуватила їх у викраденні наших військових таємниць. Будь-який взаємозв"язок між цими двома подіями Київ пафосно відкидав. Хоча, відверто кажучи, сам факт існування українських військових таємниць сприймається не без іронії.
Приблизно у той самий час, коли СБУ розслідувала діяльність чеських військових аташе, в Україні зник палестинець Дірар Абу-Сісі. 42-річного технічного директора електростанції у Газі викрали у поїзді Харків-Київ. Як з"ясувалося згодом, до нього підійшла людина, яка представилася офіцером СБУ. Попросила показати документи і провела в окреме купе, де Абу-Сісі утримували всю дорогу до Києва. За інформацією палестинської новинної агенції Shehab, уже в столиці, викраденого передали співробітникам Моссаду. Тут його допитували. Нібито не без тортур. Через добу палестинець опинився в Ізраїлі.
Яким чином Абу-Сісі перетнув український кордон, на яких підставах тут проводили оперативні дії співробітники Моссаду, чи були такі дії порушенням суверенітету України? Минуло більше року, протягом яких МЗС, МВС та СБУ годували журналістів та правозахисників відмовками про те, що не знають, не бачили, не розуміють. Найбільш промовистий момент: у розпал скандалу ізраїльського посла викликали не для пояснень в МЗС, а... на церемонію "Людина року". Зіну Калай-Клайтман було визнано найкращим дипломатом. Ні на мить не сумніваючись у високому професіоналізмі пані Клайтман та вагомості підстав, на яких Абу-Сісі тримають в ізраїльській тюрмі, у цій ситуації залишилися великі питання до української влади. Схоже, що відповідей ми ніколи не почуємо.
Дружина палестинця, громадянка України Вероніка Абу-Сісі, фактично звинуватила українські спецслужби у небезкорисній допомозі ізраїльським колегам, поклавши персональну відповідальність за викрадення чоловіка на Віктора Януковича. Що це було насправді? Достеменно знати не можемо.
Як тільки скандал з палестинським інженером розсмоктався сам по собі, спалахнув новий. У центрі Києва зник Леонід Развозжаєв, помічник депутата Держдуми Іллі Пономарьова, активіст російської опозиційної організації "Лівий Фронт". Развозжаєв, як стверджують в об"єднанні "Боротьба", збирався просити в Україні притулку. У п"ятницю ввечері він заповнив анкету в Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців на вулиці Лаврській, 16. Після цього активіста вже не бачили. На зв"язок він не виходить.
У Росії Развозжаєва оголосили у федеральний розшук. А тепер – увага! – у чому його звинувачують: ст. "Підготовка до організації масових заворушень", яка карається позбавленням волі на термін від 4 до 10 років. Приводом для порушення справи стала перевірка фактів, викладених у фільмі телеканалу НТВ "Анатомія протесту – 2". Цей "шедевр" путінського агітпропу зводиться до того, що Грузія фінансує підготовку кольорової революції у Росії. Леонід Развозжаєв фігурує там як одна із осіб, які контактують з грузинським депутатом Гіві Таргамадзе з питань матеріальної підтримки. Приблизно у такому самому стилі НТВ не так давно робило фільм про єврейсько-вірменське коріння Юлії Тимошенко. Перед переглядом однозначно рекомендую запастись пугілками для стримування блювотного рефлексу.
Приїхала людина просити притулку і зникла. Поведінка української влади – один в один, як у лютому 2011 року після зникнення палестинця Абу-Сісі. Не бачили, не чули, не знаємо, чекайте 10 днів... Депутат Держдуми Ілля Пономарьов прямо завляє, що його помічника викрали російські спецслужби. Дружина лідера "Лівого фронту" Анастасія Удальцова прогнозує, що Развозжаєв магічним чином опиниться в Лефортові. Там не менш дивним чином сьогодні опинився ще один фігурант справи, соратник Сергія Удальцова – Костянтин Лєбєдєв.
Якщо ці прогнози виявляться правдивими, виникає велике питання, на яку країну працюють українські спецслужби? Хоча, здається, це питання дуже наївне, бо працюють вони не на країну, а на корпопорацію. Корпорацію "Сім'я". Глава якої у понеділок їде в Москву.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
