Юрій Сіканов – той, для кого влада та опозиція однакові
Несподівана слава звалилася на Юру Сіканова минулої весни. Він став головним героєм фільму естонського режисера Маріанни Каат "Шахта номер 8". Стрічка мала всі шанси загубитися серед багатьох, що описують кошмари української дійсності. Якби не одна обставина: за лічені години до показу на фестивалі документальних фільмів Docudays UA "Шахту номер 8" заборонили. З ініціативи українського співпродюсера. І хоча Держкіно відхрестилося від заборони, Маріанна Каат припустила, що проблема пов'язана з політичною ситуацією в Україні. В опозиції скрушно хитали головами, констатуючи, що кіно про хлопчика Юру дійсно описує "не той" Донбас. Не той, який "годує всю країну".
Насправді історія Юри Сіканова не така вже й унікальна. У депресивних регіонах так живуть. Україна, на жаль, зіткана із таких депресивних регіонів. Свій Юра Сіканов є мабуть в кожній українській родині. Моя мама, яка у свої 14 років була істотою, що хилилася від вітру, збирала в лісі чорниці і возила їх тяжкими відрами продавати на базар. Так вона могла назбирати грошей на шкільне приладдя собі й на пелюшки наймолодшому брату її багатодітної сім'ї.
Але як би це не було поширено, кіно про хлопчика Юру із Сніжного неможливо дивитися без сліз. Поневіряння Юри Сіканова після того, як про нього дізналися в усій Україні і далеко за її межами, продовжилися. Його били в міліціі, його зненавиділи за привертання уваги до нелегальних шахт, зрештою, йому банально заздрили сусіди. Зараз у Юри великі проблеми. Він в лікарні і потребує операції. Ціна повноцінного життя 19-річного хлопця – це вартість кількох походів у ресторан середньопересічного народного депутата.
Дивно, що історією юного земляка не пройнявся ні Віктор Янукович, ні багато інших вихідців із Донбасу, які зараз мають мандати й абсолютно дурні гроші. Але чомусь ні багаті земляки Юри, ні опозиція, яка так обурювалася цензурним скандалом на фестивалі Docudays UA, не поспішають допомогти Юрі. Хоча він в лікарні далеко не перший день.
Чому історія Юри не змусила ні владу, ні опозицію подумати про системне вирішення проблеми таких як він? Дітей, які не мають шансу виборсатися із соціального дна. Якщо владі не цікаво нічого, далі паркану Межигір'я, де ініціатива опозиції?
Приклад Юри продемонстрував, що держава у ситуації таких як він, може лише нашкодити. Вона не спроможна дати їм ні рибу, ні вудку. Хіба лише нацькувати міліцію.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
