КРИТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА МАЙБУТНЄ В УЯВЛЕННІ ООН
Потрібно дзвонити в усі дзвони, кричати і будити небайдужих, бо людство досягло критичної межі-зупинки свого розвитку, а міжнародна спільнота мислити і рефлексувати цю проблему відмовляється.
У вересні 2015-го року відбудеться спеціальний Саміт ООН зокрема з питання постановки нових цілей розвитку тисячоліття до 2030 року.
Вперше "цілі розвитку тисячоліття" були узгоджені і прийняті ООН в 2001 році у зв'язку з перетином рубежу 2000-го року. Тому це не цілі на тисячу років (так далеко ООН не замахується), це цілі у зв'язку з тисячолітнім рубежем.
Дякуючи підтримці моїх читачів зі структур, пов'язаних з ООН, мені вдалося отримати чернетку тексту, який власне і буде голосуватися на цьому Саміті.
Оскільки обговорення цього тексту тривало довго і вміщує узгоджені позиції більшості країн-учасниць ООН, принаймні тих, кому це цікаво, то текст навряд чи буде підданий яким-небудь суттєвим змінам.
Преамбула до скороченого варіанту з 9 цілей (4-та сторінка документу) вміщає пафосний текст:
"Цей порядок денний є планом дій для людей, планети і добробуту, що прагне до зміцнення загальносвітового миру в більшій свободі. Всі країни, які діють у співпраці партнерства, будуть здійснювати цей порядок денний. Ми сповнені рішучості, щоб звільнити людство від тиранії нужди і злиднів, зцілити і убезпечити
нашу планета для нинішнього і майбутніх поколінь. Ми сповнені рішучості вжити сміливі і перетворюючі кроки, щоб спрямувати світ на сталий шлях.
Якщо ми вступаємо в цю колективній подорож, то це є
запорукою того, що ніхто не буде залишений позаду."
Такий пафос мав би упереджувати дійсно великі цілі, які формулюють і водночас пропонують вирішувати проблеми всього людства. Водночас зі змісту розширеного формулювання так званих "цілей розвитку тисячоліття" цього не випливає.
Далі я навожу власний переклад з англійської на українську розширеного варіанту формулювання цих цілей. Всього їх 17:
........................
"Мета 1. Покінчити з бідністю в усіх її формах повсюдно.
Мета 2. Покінчити з голодом, досягнути продовольчої безпеки та поліпшення харчування і сприяти сталому сільському господарству.
Мета 3. Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти добробуту для всіх назавжди.
Мета 4. Забезпечити інклюзивну та справедливу якість освіти та сприяти безперервному навчанню з можливостями для всіх.
Мета 5. Досягти гендерної рівності та розширити права і можливості всіх жінок і дівчаток.
Мета 6. Забезпечити наявність та сталість управління водними ресурсами та санітарію для всіх.
Мета 7. Забезпечення доступ до надійної, стійкої і сучасної енергетики для всіх.
Мета 8. Сприяти сталому, інклюзивному і стійкому економічному зростанню, повній та продуктивній зайнятості та наявності гідної роботи для всіх.
Мета 9. Побудувати стійку інфраструктуру, сприяти всебічній і сталій індустріалізаціїі та стимулювати інновації.
Мета 10. Скоротити нерівності всередині та між країнами.
Мета 11. Зробити міста і населенні пункти інклюзивними, захищеними, гнучкими і стійкими.
Мета 12. Забезпечити стійкі моделі виробництва і споживання.
Мета 13. Здійснити невідкладні заходи по боротьбі зі зміною клімату та наслідками цього.*
Мета 14. Забезпечити збереження і стале використання океанів, морів і морських ресурсів для сталого розвитку.
Мета 15. Забезпечити захист, відновлення та сприяння сталому використанню земних екосистем, стійке управління лісом, боротьбу з опустелюванням, зупинити і повернути назад процес деградації земель та припинити втрату біорізноманіття.
Мета 16. Сприяти мирним і інклюзивним спільнотам для сталого розвитку, забезпечити доступ до правосуддя для всіх і створити ефективні, підзвітні установи на всіх рівнях.
Мета 17. Зміцнити засоби впровадження і оживити глобальне партнерства в цілях
сталого розвитку.
* Визнаючи, що Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату є головним міжнародним міжурядовим форумом для узгодження глобальних заходів реагування на зміни клімату."
........................
Англо-американський канцелярист нічим не кращий радянського канцеляристу в часи застою 1975-1986 в СРСР. Саме тому колишнім радянським людям це має бути дуже знайоме.
Своїх студентів я завжди прошу завчати напам'ять слова, яких ніколи не має бути в програмах чи стратегіях: сприяти, забезпечувати, зміцнювати, покращувати тощо. Ці слова вказують на відсутність наміру активних суб'єктних дій по супроводженню стихії, щодо якої ми повсякчас демонструємо пасивно-демонстративні та фіктивні дії.
В 17-ти цілях слово "sustainable" чи "sustained" (стабільність, стійкість) зустрічається 14 разів. Найбільш вживаний смисловий контекст – безпека.
Світ став дуже небезпечним і дуже нестабільним, світ вступив в стан турбулентності, фазового переходу, кризи і т.п.
Контент-аналіз викриває підсвідоме бажання політичних державних еліт зберегти безпеку, стійкість і сталість. Але, зрозуміло, що за таких підходів їм це не вдасться.
Дві, фактично фрейдівські, обмовки роблять посміховисько зі світової еліти. Давайте уважно прочитаємо:
"Забезпечити здоровий спосіб життя та сприяти добробуту для всіх назавжди...
Забезпечити стійкі моделі виробництва і споживання..."
Тобто споживання в добробуті назавжди. В англійські це взагалі звучить пафосно: "well-being for all at all ages" – "добробут для всіх назавжди". Це головний пафос споживчого світу – "щастя для всіх, безкоштовно і назавжди".
Чи мають взагалі ці змісти хоча б яке-небудь відношення до розвитку? Чи можливий взагалі сталий (стійкий) розвиток в умовах кризи?
Ні і ні! Попрощайтеся зі сталим розвитком надовго, залиште ці ілюзії світовій еліті!
Сталий розвиток можливий у висхідному тренді наявних і майже ніким не критикованих горизонтів і перспектив. Таким світ був у другій половині XX-го століття.
Починаючи з початку XXI-го століття світ опиняється у низхідному тренді масово критикованих горизонтів і перспектив.
В такій ситуації розвиток не можна будувати на боротьбі з недоліками, бо причина глибше – в фундаментальних проблемах самого світу: відсутності широких і довгострокових горизонтів та перспектив, випрацювані і знеціненні наукової картини світу, обмеженій державами та деградуючій ліберальній демократії, .
В кризовій ситуації проблеми низхідного тренду потрібно формулювати найфундаментальніше.
Бідність, голод та хвороби не можна подолати в споживацькому суспільстві, бо створення загального добробуту не є його метою. Споживацьке суспільство є конкурентним у споживанні і тільки на цьому воно тримається. Хай бідний, голодний і хворий бідкається, інакше як же ми зможемо радіти – така головна формула споживацтва.
Медицину неможливо розвинути всередині фармакологічного та медико-відновлювального бізнесу. Саме мотивації головних постачальників цих послуг не дадуть цього зробити. Бізнес не зацікавлений в дешевих та повсюдних інфраструктурних послугах. До встановлення безжального споживчого суспільства цим опікувалися держави. З моменту тотальної світової корупції та капітуляції держав перед корпораціями це стало неможливим.
Гендерна рівність це міф для занепокоєних. Статевої рівності можна бажати в політиці чи економіці. А гендерна рівність нівелює гендерну різницю. Гендерна рівність знищує основу гендеру. Про гендерну рівність можна казати так – нівелювати гендер.
Водні та енергетичні ресурси не можуть слугувати всім, допоки вони використовуються для прибутку державами-корпораціями. Без зміни мотивацій бізнесу-політики як прибутку ресурси будуть розподілені нерівно.
Стале зростання, розвиток інфраструктури та індустріалізації під час кризи неможливі. Особливо, коли світова еліта втрачає розум та рефлексію. Усвідомлення постіндустріального світу, створення нових інфраструктур та перехід до проривного зростання, подібного до футурошоку другої половини ХХ століття – ось які мають бути вимоги.
Водночас вимога стимулювання інновацій, які дійсно потрібні, є чистою абстракцією, бо сама ООН не націлена на інновації і не демонструє їх під час світової кризи.
Конфліктні, швидко перетворювані на війни, нерівності між країнами під час світової кризи неодмінно перетворять міста на фортеці та форпости самоврядних анклавів.
Клімат, океани-моря, екологія та біорізноманіття принципово не підвладні, як свідчить досвід людства, зв'язці держава-корпорація. Тут потрібні саме ті інклюзивні (самопричетні) спільноти, які можуть здійснювати контроль за процесами, що виходять за межі інтересів держав та корпорацій.
Ми маємо зовсім інші проблеми, ніж ті, що бачать в ООН. В ООН цього не розуміють, не аналізують, не публікують.
Єдине інноваційне уявлення – інклюзивні спільноти, які самостійно опікуються собою, а не з доброї волі держави всередині делегованих нею повноважень та компетенцій. Ці інклюзивні спільноти вже скоро будуть опікуватися також контролем над державами та корпораціями.
ООН обговорює ці інклюзивні спільноти все ще в старому дискурсі – "забезпечити доступ до правосуддя для всіх і створити ефективні, підзвітні установи на всіх рівнях".
ООН не бажає знати про те, що цим інклюзивним спільнотам належить поховати ексклюзивність ООН і самим стати ексклюзивними.
Інклюзивні спільноти проти ексклюзивності держав і їх міжнародного органу ООН – така суть найближчого майбутнього.
Інклюзивні спільноти мають посилитися в найближчому майбутньому і створити Мережу Інклюзивних Спільнот. Ця Мережа не є група чи організація в адміністративному державно-корпоративному розумінні.
ООН як міжнародна організація світу держав-корпорацій приречений. Особливо це видно з геть неадекватного уявлення нею найближчого майбутнього.
Сталого розвитку держав більше не буде. Буде проривний розвиток інклюзивних спільнот.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
