2 вересня 2016, 09:41

ЧИ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНІ ПОПУЛІЗМ?

Згідно зі зверненням Ініціативної групи "Першого грудня" найбільша загроза в Україні зараз – популізм. Вони буквально так і написали: "Популізм став реальною загрозою українській державності".

Чи так це насправді? Чи є сьогодні популізм реальною загрозою в Україні?

Згідно з енциклопедичним визначенням як англійської, так і української Вікіпедії популізм це політика або риторика, яка апелює до простих народних мас і ґрунтується на протиставленні інтересів цих народних мас та еліти.

Але більш точним було би розрізнення популізму на позитивний популізм (апелююча до народу політика солідаризації еліти з народними масами) і негативний популізм (апелююча до народу політика розмежування еліти на народних мас).

Більше того, серед негативного популізму варто розрізняти ще й конструктивний та неконструктивний. Конструктивний популізм оперує цифрами, фактами, аргументами. Конструктивний популізм виказує не персональні претензії, а докопується до суті проблем. Конструктивний популізм не тільки критикує, але і надає конкретні пропозиції, які навіть в свої зорієнтованій на популярність формі мають стратегічний характер.

Тема загрози негативного популізму виникає всякий раз, коли справи у влади дуже погані і стають дедалі гіршими. Якщо ж справи у влади добрі, тоді влада сама користується позитивним популізмом.

Тобто негативний популізм щонайбільше розвивається саме тоді, коли інтереси еліти та народних мас справді протиставляються, бо коли в суспільстві все гаразд, тоді солідаризація еліти та народу не дає жодних підстав для критики популізму.

Отже ми не будемо обговорювати ситуацію, коли справи в державі ідуть добре, а політична еліта вдається до позитивного популізму, щоб подовжити своє демократичне правління. В принципі це зрозуміло, і мало кого дратує – добре працюють, хай лишаються при владі.

Ми будемо обговорювати дві різні ситуації.

Перша ситуація – справи в державі ідуть проблемно, але у вірному напрямку, проте окремі політики використовують проблеми для популістичного способу приходу до влади.

Друга ситуація – справи в державі погіршуються, і відповідно популізм наростає як реакція на погіршення справ.

Яку ситуацію ми маємо сьогодні в Україні?

Давайте подивимося на соціологічні дослідження.

Програма USAID/РАДА спільно з Інтерньюз-Україна, офісом Ради Європи в Україні, офісом ООН в Україні, Фондом Демократичні ініціативи в кінці червня 2016-го року підготувала соціологічне дослідження: "Реформи в Україні: інформаційні лакуни". Це соціологічне дослідження за словами його організаторів свідчить про наступне: "Громадяни не хочуть терпіти матеріальних утискань через реформи. 22 відсотки громадян не бачать сенсу, бо не вірять в успіх реформ, а 39 відсотків вважають сьогоднішнє економічне становище в державі наднизьким".

Отже ми маємо скоріше другу, ніж першу ситуацію.

Давайте подивимося чи справді політичний популізм є тією загрозою, яку громадяни України вважають важливою. Дослідження КМІС в травні 2016-го року показує, що проблема "Політична ситуація" в Україні по ступеню занепокоєння знаходиться на п'ятому місці після проблем "Війни на Сході", "Рівень життя", "Економічна ситуація в Україні", "Безпека України".

Тобто, з точки зору соціології, з якою вочевидь наші моральні авторитети не знайомі, їм варто було б писати своє звернення геть про інші проблеми.

Український інститут майбутнього провів влітку 2016-го року своє дослідження перспектив соціального вибуху та диктатури в Україні. З його результатами та аналізом від Юрія Романанка та інших експертів ви можете ознайомитися в публікації на сайті інтернет-видання Хвиля. Це дослідження показує, що популізм не є причиною зростання протестних настроїв в Україні, бо існують геть інші більш важливі причини.

Отже всі ці дослідження свідчать про наступне – справи в державі ідуть в невірному напрямку, реформи гальмуються, проблеми наростають. При цьому влада намагається вдавати, що: 1) все йде правильно; 2) а якщо щось не так, то винуваті в цьому війна та популісти.

Чи справді наша політична парламентська опозиція діє популістично і неконструктивно?

Ви пам'ятаєте хоч один виступ лідера парламентської фракції партії "Батьківщина", який би був без фактів, без цифр, без чіткої аргументації, без вказування суті проблем, без конкретних пропозицій? Я точно не пам'ятаю. Точно так само я не бачу жодного неконструктиву у виступах представників фракції "Самопоміч". Іноді дійсно неконструктивними є виступи представників "Радикальної партії". Але я не пам'ятаю жодного разу, щоб навіть ці популістичні виступи призводили аж до якихось негативних наслідків.

Чи так вже сильно діють популістичні претензії новостворених партій в Україні на українську громаду, щоб через це перейматися як про головну проблему в державі? Я би не вважав вплив новостворених політичних партій таким вже суттєвим, що він складає аж загрозу державі.

Я скажу навіть більше – популізм в Україні не тільки найменш небезпечний з усіх інших її проблем, але навіть і бажаний.

Враховуючи те, що в Україні активна громада вже двічі (2004 та 2013-2016 роки) показала себе єдиним відповідальним та стратегічним суб'єктом, тобто більш відповідальнішим, ніж українська еліта, політичний популізм – єдиний спосіб викликати в країні активність справжнього суб'єкта.

Отже моральні лідери помиляються, коли вважають, що активізація в Україні через популізм саме народних мас загрожує державі. Навпаки, українській державі загрожує активність корумпованої і зволікаючої з реформами еліти та пасивність української громади.

Я щиро і відкрито говорю – моральні авторитети Ініціативної групи "Першого грудня" цим зверненням повели себе безвідповідально. Складається враження, що вони виконали політичне замовлення влади, яка продовжує корупцію і саботує реформи.

Члени ініціативної групи "Першого грудня" не підтримали наростаючу протестну позицію активної української громади, а засумнівалися в мудрості нашого народу, в його здатності розняти популізм та змістовні заклики до протесту проти подальшої корупції та зволікання з реформами з боку влади.

Незвичайний панегірик на 33-тю річницю незалежності України

Вже – 33, це вік Христа на хресті і Його причастя духу. Так і ми в 33 на хресті, бо розпинають. Може й нам – пора до духу? Але чи готові ми до духу з душами, обтяженими неволею у країні, яка і досі не стала незалежною? Оголошення незалежності країни – це лише оголошення постколоніального статусу...

Що таке поразка?

З Древньої Греції через Корнелія Тацита, потім через міністра МЗС Італії часів Муссоліні Галеаццо Чано і в класичному її вигляді у Джона Кеннеді прийшла до нас відома фраза: "У перемоги сто батьків, а поразка – сирота"...

Як ми уявляєм перемогу?

Недавно один дуже віруючий у перемогу звинуватив мене в тому, що я не вірю в перемогу. Більшість думає, що уявлення про перемогу у всіх однакові...

Момент істини

1. Ми не витримуємо ліберальний шлях в Україні. Не дивлячись на війну, ми досі не воюємо ні за свободу, ні за вольності, ні за волю. Ми воюємо за націю, за своє, за своїх...

Правила катастрофи

Якщо ти живеш просто, то будь-яка складна угода для тебе кабальна. У складному світі будь-яка локальна війна є війна глобальна. Нагромадження простих рішень у складному світі веде до краху...

Про Надію

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑМи – це лише наша омріяна Надія, ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑБо все решта – це нездійснені наміри ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑта залишки марних сподівань...