Сергій Дацюк Філософ

КУДИ ПРЯМУЄ ЄВРОПА?

16 березня 2018, 07:38

Що таке взагалі Європа? Не в географічному сенсі. В сенсі суті. Що таке Європа для світу та вічності?

Впродовж останніх принаймні п'ятсот років Європа відкривала нові концептуальні поля, на яких могла грати цивілізація людства, задавала перспективні горизонти людства, здійснювала смислову експансію, розширювала розуміння свободи, створювала імперії, генерувала події світового масштабу і власне була цивілізаційним авангардом людства.

Європа жодного десятиліття впродовж цих сотень років не зациклювалася на собі, і навіть її війни ставали світовими, бо на смисловому рівні втягували все людство. Дві світові війни, які вела Європа, докорінно змінили світ, оскільки були специфічною формою світової комунікації, революційних змін та руйнування імперій.

Навіть, створивши світового доміната – США – Європа все ще лишалася світовим лідером в філософії, науці, літературі, мистецтві та технологіях.

Втрата мислення у світі

Якщо США в ХХ столітті стали квінтесенцією сили добра у світі, то Європа майже до кінця ХХ століття все ще лишалася інтелектуальним лідером світу. Нині ситуація змінилася. Європа зациклилися на собі, вона перестала бути авангардом людства. Тобто у Європі відбулася подія світового масштабу, яку практично ніхто не помітив – Європа перестала мислити.

Що це значить? Адже наука та технології ніби продовжують розвиватися, а філософські роботи ніби продовжують виходити.

Мислення завжди знаходиться на найвищому рівні всіх процесів людства, воно має випереджувальний характер та більш складніше влаштування, ніж всі ці інші процеси. Якщо мислення не рефлексує наукові досягнення, технологічні прориви, кризові явища в економіці та політиці на філософському рівні, то це значить, що воно не живе, не існує.

Відмова від мислення має свою специфіку. Інші частини світу, які не практикували мислення впродовж останніх століть, не змогли цього помітити. А у самій Європі цього не помітили тому, що помітити відмову від мислення можливо лише всередині процесу мислення, а коли воно зникло, то цей факт і помітити неможливо.

Відмова від мислення це як фатальна воронка – неможливо вирватися жодними засобами, аніж надзусилля.

В світі померлого мислення – кожна цивілізація спасається, як може.

США зробили ставку на технологічні прориви. Китай зробив ставку на економічний прорив. Росія зробила ставку на архаїзацію та на мілітаризацію. Україна хаотизувалася та зробила ставку на неперервні політичні потрясіння. Європа заглибилися у переживання своїх проблем, не будучи в змозі їх осмислити та вирішити.

Втрата мислення веде до катастрофи

Фактично втрата мислення це вже катастрофа, але це неочевидна катастрофа.

Що ж таке очевидна катастрофа? Економічна, політична, техногенна, гуманітарна, цивілізаційна – яка вона?

Вочевидь це гуманітарна цивілізаційна катастрофа. Чи правильніше сказати – трансгуманітарна загальнолюдська цивілізаційна катастрофа. Але у Європі ця загальна катастрофа буде пов'язана ще й з руйнуванням безлічі смислових структур, які до цього стимулювали мислення, інтелектуальні традиції, традиції гуманітарних навколомислительних процесів – віри, волі, відчуття, інтуїції і т.д.

Для того, щоб говорити про катастрофу, спочатку потрібно визнати неминучість катастрофи. З цим впродовж останніх років були великі проблеми. Європейцям говорили – у вас криза, а вони робили вигляд, що не помічають.

В останній час безліч європейців починають це розуміти. Але європейці, розуміючи це, нічого не змінюють в своїй повсякденній та орієнтованій на перспективу діяльності. Тобто Європа в цій кризі не змогла включити алармістський запобіжник – вона не змогла примусити інтелектуалів до надзусиль.

Отже просте визнання катастрофи у Європі потребувало вже надзусиль. А на що будуть спрямовані зусилля далі?

Катастрофічне та післякатастрофічне мислення

Зазвичай, коли говорять про катастрофу, основну увагу приділяють таким питанням як суть катастрофи, коли вона настане, як саме буде відбуватися. Тобто перед близькою катастрофою мислення збочується в такий спосіб, що стає катастрофічним мисленням.

Катастрофічне мислення це однобоке мислення, яке нічого, крім катастрофи, бачити не може. Культивування катастрофічного мислення Європі нічого не дасть.

Насправді найважливіше значення для мислення має не сама по собі катастрофа, а той світ, який настає після катастрофи. Тобто подолати катастрофу можливо не зосереджуючись мисленням на самій катастрофі, а долаючи її мисленням, тобто починаючи обживати світ після катастрофи.

Навіть спроба підготуватися до катастрофи вже якимось чином підготує Європу до післякатастрофічного світу. Але справжня підготовка – є лише спроба уявити, змоделювати та обжити післякатастрофічний світ.

Європа, відчуваючи наближення катастрофи, не хоче цьому вірити, не хоче про це мислити.

Інакше як основа післякатастрофічного світу

Найбільше значення для світу, та й для Європи зокрема, має аллотопія – змістовне місце інакшого – не іншого, а саме інакшого, яке неможливо назвати і оцінити, впізнати і пізнати, зруйнувати чи навіть просто запобігти чи загальмувати.

Післякатастрофічний світ – це світ інакшого, це інакший світ. Визнання інакшого як проблеми та дослідження його, потребує уявлення про майбутнє як про інакше

Тобто майбутнє це лише те, що має розрив з теперішнім як зовсім інакше і не схоже на нього. Якщо ми говоримо про зрозуміле майбутнє, то це, скоріш за все, продовжене теперішнє.

Післякатастрофічний світ це світ різних екзистенцій та транзистенцій

Якби ми не ставилися до Сингулярності – хтось доводить, що вона буде, хтось вважає, що нічого такого не буде, – але зміна світу від гуманітарного контексту до трансгуманітарного, від знайомого до інакшого все одно відбудеться, якби ми це не заперечували. То чому б не назвати цю радикальну зміну Сингулярністю, своєрідністю, точкою, в якій шлях людської цивілізації помножується на різні шляхи, які розходяться?

Досі різні цивілізації людства, яку б різну культуру вони не мали, все одно були поєднані спільним переживанням єдиного існування як екзистенції.

Післякатастрофічний світ буде жити не просто за іншими правилами, ніж він живе зараз. Післякатастрофічний світ вже не буде світом єдиної екзистенції, на яку колись спирався Хайдеггер у своїй філософії.

Це буде поліекзистентний світ. Ось ці нові екзистенції: віртуальна, колонізації позаземного простору, роботично-андроїдна, позасвітова (інші виміри, інші світи), можливо ксенуальна (екзистенція пришельців).

Більше того, післякатастрофічний світ буде занурений не в екзистенцію, а в транзистенцію. Тобто зміни відбуватимуться не лише швидко та радикально, але і у різних напрямках розвитку людства.

І це принципово нова якість післякатастрофічного світу. Людство не тільки буде розмежовано на декілька екзистенцій, які слабко перетинатимуться одна з одною, ці екзистенції породжуватимуть ще і різні транзистенції, тобто різні шляхи незалежних змін та сепаратного розвитку цивілізації постлюдства.

Цивілізаційна антропологія як виклик людства

Безліч політологічних теорій, безліч напрямків соціальної філософії, безліч теорій розрізнення націй, культур та цивілізацій так і не змогли відповісти на питання – якими є життєздатні моделі існування цивілізацій впродовж тисяч років. Політичні та соціальні теорії зазвичай кладуть в основу лише звужений набір параметрів, але не розглядають цивілізацію як складну модель.

Та ж колонізація Марсу, яку збирається здійснити Ілон Маск. Сьогодні, з точки зору філософського мислення, тут повна безвідповідальність. Що таке колонізація людством Марсу? Чи усвідомлює людство себе як єдине ціле, щоб здійснити такий проект від свого імені? Чи вірно, що колонія на Марсі одразу ж буде колонією, а не, скажімо, незалежним космополітичним суб'єктом? Який політичний лад буде на Марсі? Яка культура буде домінувати там? Яка мова буде там вживатися? Все це дуже непрості питання, на які могла б відповісти Європа, і на які поки що не можуть відповісти США, бо їм не вистачає цивілізаційного досвіду.

Марс і Єдина Європа – виклики одного порядку. І там, і там мова йде про побудову нової цивілізації.

Європа в процесі об'єднання заявила претензію на наднаціональну чи навіть інтегрально-національну цивілізацію. Але цивілізації не будуються на рівні політики. І замість того, щоб побудувати цивілізаційну антропологію як окрему гуманітарну дисципліну, яка би дала теорію інтегрально-національного об'єднання в єдину цивілізацію, ЄС втрапив у те ж саме національне болото, що і СРСР. Навіщо ж робити ту ж саму помилку з тим же самим наслідком?

Як ми зможемо створити єдину цивілізацію на Марсі, якщо ми не змогли створити єдину цивілізацію у Європі?

Єдине людство як виклик для людей

Сьогодні вже існує безліч ситуацій, які неможливо розуміти, та проблем, які неможливо вирішити, – з позиції окремої нації чи навіть локальної цивілізації.

В контексті колонізації Марсу вперше з'являється проблема, що таке людство як єдина позиція, яка колонізує Марс. Таке саме питання постає в процесі роботизації – що таке людство у відношенні до роботів. Таке ж питання з'являється в процесі андроїдизації – чи андроїди є частиною людства.

Творити віртуальні світи та досягати в них нових свобод та безсмертя неможливо без уявлення про актуальні обмеження людства. Вийти за межі простору, часу, за межі очевидної структурності неможливо без уявлення вимірних обмежень людства.

Отже проблема вже не в людині як Homo Sapiens, проблема в нових перспективах людства, які не можуть бути усвідомлені без філософського промислювання смислової та перспективної єдності людства як такого.

Єдине людство це нова проблема, що постає поза такими функціональними проблемами як "вічний мир", ООН, права людини чи тим більший людський рід.

Єдине людство одразу ж породжує нові горизонти розуміння як постгуманітарні напрямки розвитку людства, тобто на межі цивілізаційної антропології виникає поліцивілізаційна постантропологія.

Колись давно європейці взяли на себе відповідальність за мислення всього людства. Тепер, коли європейці відмовилися від цього, раптом виявилося, що вони нікого не підготували собі на заміну. Ніхто не готовий мислити за все людство. Навіть США, роблячи деякі правильні перспективні дії, не здатні їх осмисляти на рівні філософії.

Безліч молодих людей Європи, встромивши голову в телевізор чи в інтернет-видання зупиненого мислення, залучаються у хибні напрямки каналізації своєї енергетики – національні рухи, різні процеси архаїзації та фундаменталізації, даун-шифтинг та інші способи втечі від осмислення та продукування позитивної перспективи.

Зберегти чи відтворити острівки мислення

Щоб позитивно пережити катастрофу, потрібно не спасати старий світ, а створювати нові екзистенції вже – хоча б на рівні дослідження та моделювання їх. Потрібно створювати локальності нових екзистенцій для післякатастрофічної Європи.

Можливо ці локальності дозволять зберегти острівки мислення в Європі. Тобто саму Європу вже не спасти, можна спасти лише деякі острівки Європи.

Піддавши сумніву сам підхід гуманітарних досліджень, ми маємо запустити принципово нові напрямки досліджень – трансгуманітарних і постгуманітарних.

Потрібно перейти від дослідження наявного і пізнаваного до досліджень інакшого, вийти на поліекзистентні та політранзистентні уявлення перспективи. Перенести акцент з людини і суспільства на дослідження людства, а саме людство досліджувати також і за його межами – в постантропології. Здійснити прорив від сингулярних досліджень до післясингулярних досліджень, тобто вийти на моделювання світу після катастрофи. Ось найважливіших напрямки, де можна розбудити, відновити та розвинути мислення.

Хто говорить і кому?

Я говорю не від імені української влади чи держави. В широкому сенсі, я говорю від імені української громади, яка воює з ворогом-окупантом поверх своєї держави і при значному опорі Європи.

У вузькому сенсі, я говорю від групи українських мислителів. Я представляю Інститут Людства з Києва та його ідеї.

І ми шукаємо мислячих людей серед молоді та тих, хто усвідомлює небезпеку катастрофи.

Текст виступу 14.03.2018 на форумі "Європа -Україна" в Ряшеві (Жешуві), Польща

Коментарі — 35
Майк Олександрів _ 17.03.2018 10:12
IP: 35.189.212.---
Алекс Винтер:
Видите ли, Алекс, если мы хотим жить в цивилизованной стране, то в ней должны быть законы. И Конституция – основной из них. И если она пока не соблюдается, то это не значит, что мы должны жить по понятиям. Терпение, уважаемый, терпение и желание изменить ситуацию к лучшему
Майк Олександрів _ 16.03.2018 22:05
IP: 35.189.212.---
Mike Naplekov:
Взлет ее произошел с голодухи, когда совместно как-то удалось сообразить, что воевать друг с другом это ж смертоубийство, а не прогресс:)
Взлет Европы произошел не только с голодухи. Чем она отличается от других культур – обладая, как и многие другие, давней историей развития, она сумела сохранить вектор развития. Начиная с Древнего Рима, она развивалась непрерывно и мощно. Большинство достижений современных наук и искусств связано с Европой. И у нее достаточный потенциал, чтобы преодолеть текущий кризис
Майк Олександрів _ 16.03.2018 21:37
IP: 35.195.28.---
Mike Naplekov:
И еще. Возможно, Вы знаете: если разбить пластинку голограммы на кусочки, то все равно с каждого кусочка можно воспроизвести полное изображение, хотя оно и будет значительно менее интенсивным, чем с целой пластинки. Так и картина мира: не обязательно обладать всей информацией. Достаточно иметь ключевой набор данных. Как говорили древние китайцы: не выходя со двора можно познать Вселенную
Майк Олександрів _ 16.03.2018 20:54
IP: 35.205.118.---
Mike Naplekov:
Майк Олександрів:
Mike Naplekov:
Каждый может добыть кусочек мозаики, а кто калейдоскопчик собирает?
Мне кажется, тут уместнее термин паззл, а не мозаика. Паззл сложно собрать неправильно – в нем для каждого кусочка есть свое место
Конкретно я имел ввиду именно мозаику, ввиду зависимости, сильной зависимости, композиции и интерпретации картины из кусочков от набора качеств обладателя кусочков.
Вы правы, складывание правильной картины мира – очень сложная задача. Необходимо много времени и особое чувство гармонии. Не каждому это дано
Mike Naplekov _ 16.03.2018 20:44
IP: 35.195.81.---
Майк Олександрів:
Anatol Zubenko:
А все просто... Бешеный капитал разворованого Союза,сделал из Европы Африку...
Европа пережила инквизицию, коммунизм, фашизм и много чего еще. И это она тоже переживет
Запас прочности у Европы есть, но нет стимула – вот что характерно:)
Взлет ее произошел с голодухи, когда совместно как-то удалось сообразить, что воевать друг с другом это ж смертоубийство, а не прогресс:) И появился допресурс – умение договариваться, думать, утрясать. Этого оказалось достаточно для нынешнего благосостояния... Но этот ресурс (как и любой другой) актуален ограниченный период времени, и теперь он иссяк (как чернозем в Украине, скоро нефть в России и т.д.). И теперь Европа стала заложницей благосостояния, которое не позволяет думать наперед, нет мощных позывов реформации, притуплен инстинкт опасности. Да, нас сметет раньше Европы, может и стоит задуматься куда нас выкинет.
Mike Naplekov _ 16.03.2018 20:29
IP: 35.195.204.---
Майк Олександрів:
Mike Naplekov:
Каждый может добыть кусочек мозаики, а кто калейдоскопчик собирает?
Мне кажется, тут уместнее термин паззл, а не мозаика. Паззл сложно собрать неправильно – в нем для каждого кусочка есть свое место
Конкретно я имел ввиду именно мозаику, ввиду зависимости, сильной зависимости, композиции и интерпретации картины из кусочков от набора качеств обладателя кусочков.
Майк Олександрів _ 16.03.2018 19:19
IP: 35.195.28.---
Anatol Zubenko:
А все просто... Бешеный капитал разворованого Союза,сделал из Европы Африку...
Европа пережила инквизицию, коммунизм, фашизм и много чего еще. И это она тоже переживет
Anatol Zubenko _ 16.03.2018 18:38
IP: 94.153.158.---
А все просто... Бешеный капитал разворованого Союза,сделал из Европы Африку...
Майк Олександрів _ 16.03.2018 15:51
IP: 104.155.38.---
Mike Naplekov:
Каждый может добыть кусочек мозаики, а кто калейдоскопчик собирает?
Мне кажется, тут уместнее термин паззл, а не мозаика. Паззл сложно собрать неправильно – в нем для каждого кусочка есть свое место
Mike Naplekov _ 16.03.2018 15:41
IP: 46.118.250.---
Майк Олександрів:
Mike Naplekov:
Политики монополизировали и исказили аналитику, картину мира, а одиночки в гараже могут только угадать.
.
Наверное, Вы не только в гараже сидите, но и выходите из него. И видите, что вокруг происходит. Аналитики из разведки говорят, что основную информацию они получают из открытых источников. И составить правильную картину мира можно даже на основе небольшого количества ее осколков. Главное захотеть
Так тут же основной вопрос на кого работают эти аналитики?:) Каждый может добыть кусочек мозаики, а кто калейдоскопчик собирает? в чьих интересах используется?
"Правильная картина мира", к сожалению, может быть лишь предметом веры и объектом спекуляций.
Кстати, не зря спецслужбы правят бал. Как говорят, кто владеет информацией...
Майк Олександрів _ 16.03.2018 15:30
IP: 35.195.28.---
Елена Величко:
Тут от і саме мова, про системи майбутнього. Очевидно, що саме РОЗУМНЕ майбутнє можливе, й скоріш за все то буде поєднання усіх рівнів та декількох систем управління, включаючи свободу до певного рівня,моніторинг.
Ви праві. Щось таке зараз відбувається у Китаї, де поєднуються елементи планового господарства і ринкової системи. І в СРСР це було під час НЕПу. Проґавили тоді такий шанс!
Майк Олександрів _ 16.03.2018 14:59
IP: 35.195.81.---
Mike Naplekov:
Политики монополизировали и исказили аналитику, картину мира, а одиночки в гараже могут только угадать.
Наверное, Вы не только в гараже сидите, но и выходите из него. И видите, что вокруг происходит. Аналитики из разведки говорят, что основную информацию они получают из открытых источников. И составить правильную картину мира можно даже на основе небольшого количества ее осколков. Главное захотеть
Volodymyr Tkachuk _ 16.03.2018 14:51
IP: 213.174.4.---
Елена Величко:
Іншими словами, українцям треба було дати вибір – де та як створювати приватну власність. але не за рахунок руйнування створеного. Кращий варіант був, коли дійсно видані акції працювали та через ЗП, що її сплачували за кваліфікацію, саме створювались компетентні та професійні середовище. Не секрет, що власниками стають й робітники... В нас сталось саме погане, – через інтриги та покруч, власність була знищена та привласнена за безцінь, така схема сприяла відчуженню основної маси людей від власності та гідного заробітку. Таким чином, штучним шляхом, власність перейшла до людей, що виснажили усе та зруйнували моральні принципи суспільства, адже ЗП, пенсія та соціалка все це було знищене як основна система розвитку та життєдіяльності, окрім окремих, що усюди забрали основні кошти та просто витрачають не зважаючи на життя основної частини населення, що й веде до постійно кризи.
100%.
Mike Naplekov _ 16.03.2018 14:50
IP: 46.118.250.---
И как можно перейти от исследований наявного и познаваемого к исследованиям иного? мир изменяется перманентно, от точки к точке, по траектории. И иное будет какой-то точкой на этой траектории, обозримой назад. Значит и движущие исследования должны касаться каждой точки, иначе в нее не попасть.
Тут можно вспомнить компьютерную сингулярность – момент, когда компьютер начинает совершенствовать себя самостоятельно. И вольно интерпретируя предложить "человеческую сингулярность" – точку, где человек перестает зависеть от природы и ее капризов. Но начав исследовать этого "иного" человека, "иного" общества, совсем нетрудно увидеть разительный контраст его с ныне живущими, и попасть в коварные лапы коммунистических мечтаний:)
Volodymyr Tkachuk _ 16.03.2018 14:49
IP: 213.174.4.---
Майк Олександрів:
Якщо приватна власність людини нічим не захищена, то її важко назвати приватною власністю. Іншими словами, в країні існує когорта людей, яка в той чи інший спосіб може присвоїти собі будь які об'єкти власності, незалежно від того чи вона державна, чи комунальна, чи приватна. Чого не було в обох імперіях станом скажімо на 1913р. Такі випадки ми спостерігаємо постійно по всій території країни практично по всіх видах діяльності. Всі інститути держава і суспільства працюють на цю когорту. В таких умовах втрачається сенс приватній ініціативі, бо будь-який успішний проект може стати жертвою рейдерів, які діють на користь владної вертикалі.
Елена Величко _ 16.03.2018 14:45
IP: 178.95.131.---
Тут от і саме мова, про системи майбутнього. Очевидно, що саме РОЗУМНЕ майбутнє можливе, й скоріш за все то буде поєднання усіх рівнів та декількох систем управління, включаючи свободу до певного рівня,моніторинг. Особлива роль тут навчання, тобто наразі, невідомо, чому саме вчити дитину у нас: чи то рабському підкоренню чи відстоюванню своєї гідності? На мою думку, позитивна перспектива у глобальному розвитку та сприянню розвитку особистості та контролю над державними структурами, що звикли робити неякісну та погану роботу. Тобто взаємодія приватного та суспільного інтересу та глобальна організація – все це повинно створити якісно нову систему, що в основі буде дійсно реальні якісні можливості та життя. а не бутафорія.
Елена Величко _ 16.03.2018 14:37
IP: 178.95.131.---
Іншими словами, українцям треба було дати вибір – де та як створювати приватну власність. але не за рахунок руйнування створеного. Кращий варіант був, коли дійсно видані акції працювали та через ЗП, що її сплачували за кваліфікацію, саме створювались компетентні та професійні середовище. Не секрет, що власниками стають й робітники... В нас сталось саме погане, – через інтриги та покруч, власність була знищена та привласнена за безцінь, така схема сприяла відчуженню основної маси людей від власності та гідного заробітку. Таким чином, штучним шляхом, власність перейшла до людей, що виснажили усе та зруйнували моральні принципи суспільства, адже ЗП, пенсія та соціалка все це було знищене як основна система розвитку та життєдіяльності, окрім окремих, що усюди забрали основні кошти та просто витрачають не зважаючи на життя основної частини населення, що й веде до постійно кризи.
Елена Величко _ 16.03.2018 14:28
IP: 178.95.131.---
На мою думку, що приватна, що суспільна власність – то два вида діаметрально протилежних та обидві використовуються, що з +, то й з -. Ніяке просте відняття, як це сталось в Україні, ніякого ефекту не призвело, окрім руйнівного, бо саме суспільство не було враховане. Іншими словами ці два види власності, що працюють усюди – без необхідних законів та контролю, не тільки не сприяють, а можуть й консервувати усякий розвиток, бо розвиток – то явище перш за все суспільне, певні розвинені категорії несутьтакий розвиток, й якою саме буде мораль та особисті якості тих персон – то буде впливати на результат. Оскільки, керівник бізнесу, що створив та його діти – то різне та різні якості, – таким чином власність може переходити до неналежного власника та знищуватись або слугувати огидному.
Mike Naplekov _ 16.03.2018 14:25
IP: 46.118.250.---
"Тепер, коли європейці відмовилися від цього, раптом виявилося, що вони нікого не підготували собі на заміну. Ніхто не готовий мислити за все людство...
Потрібно перейти від дослідження наявного і пізнаваного до досліджень інакшого"
===
Европа же не на ровном месте начала мыслить – произошло изменение среды обитания, нужно было приспосабливаться. И мыслительная способность понадобилась для обустройства жизни в новом обществе. Поэтому сначала делается честный анализ наличной среды обитания, сил, векторов, а потом возможно моделирование исходя из этой точки системы. Где честный анализ? в этом-то и проблема. Политики монополизировали и исказили аналитику, картину мира, а одиночки в гараже могут только угадать. Вот отсюда, возможно, и ощущение застоя, забора. Это и есть изменение среды обитания – вся мощь мира в руках политиков-проходимцев. А демократия не в состоянии улучшить качество политика, только ухудшить.
Майк Олександрів _ 16.03.2018 13:46
IP: 35.205.200.---
Volodymyr Tkachuk:
Приватну власність у нас повернуто. А от побудувати структуру суспільства, яка працювала б так само чітко, як у розвинених країнах, поки не вдається. Це лише справа часу. Інше питання, чи є західне суспільство ідеальним прикладом для наслідування. На Заході, здається, і самі це розуміють. Та поки лінуються створювати щось нове. Але доведеться. Інакше воно не виживе
Volodymyr Tkachuk _ 16.03.2018 13:14
IP: 213.174.4.---
Майк Олександрів:
Оскільки Маркс із приватною власністю помилився, то ми, українці, які стали жертвою цієї помилки, маємо спочатку відновити домарксове статус-кво, тобто повернутися до інституту власності в тому вигляді, який він був до більшовиків із поправками на його розвиток за останні сто років, інакше кажучи, відтворивши структуру власності хоч би у вигляді 1913р., якою вона була в обох імперіях, знову ж таки, з поправками на розвиток суспільства за останні сто років, а тоді вже думати про майбутнє. Оця необхідність повернення інституту власності в добільшовицький період найтягше дається до зрозуміння нашим інтелектуалам.
Volodymyr Tkachuk _ 16.03.2018 13:01
IP: 213.174.4.---
Ярослав Ковальчук:
Volodymyr Tkachuk:
А Єрусалим тут до чого, чи Ви вважаєте Тору досягненням Людства.
Я про християнство.
Майк Олександрів _ 16.03.2018 12:52
IP: 35.195.28.---
Здається, пан Дацюк має на увазі, що наразі в Європі немає мислителів на масштабу Гегеля, Канта, Ніцше. І немає ідей, які б могли рухати людство вперед. Особливо пасивуючу дію на мислителів справила теза Фукуями про кінець історії. Ну дійсно, вже немає протистояння двох світових систем – капіталізму та комунізму. Марксу здавалося, що він знайшов відповідь, звідки беруться всі біди людства – у приватній власності. Але виявилось, що без неї у людей зникає стимул для розвитку. Щось дуже важливе в людині Маркс не врахував. Він був гарним економістом, але ніяким психологом. Які були сподівання на комуністичне вчення! Але практика показала, що це – шлях в нікуди. І ми знову повинні вирішувати, в якому напрямку має розвиватися цивілізація. Не на рівні планів економічного розвитку на найближчі п'ять-десять років. А на рівні визначення стратегічних засад побудови суспільства майбутнього. І Європа має показати в цьому приклад. Просто їй потрібно прокинутись від своєї комфортної сплячки
Елена Величко _ 16.03.2018 12:11
IP: 178.95.131.---
Основна проблема сучасного – то створення нової системи управління, оскільки прегрупування та монополізація грошей на фоні виникнення надсучасних технологій, що вже є загрозливими з точки зору використання людини як робота та іншого, – все це переходить у разряд неконтрольованого.
Однак, саме система управління не створена, бо гроші не ідуть на створення системи на всіх, тобто значна маса людей, через штучно створений перерозподіл, не вирішує проблем, а проблеми накопичуються.
Ця проблема – поблема якісного ОСМИСЛЕНОГО управління, особливо важлива в Україні, що як полігон була використана для збагачення та ігнорування проблем населення, за допомогою теорії "самоналогоджування", а на практиці захвату усіх ресурсів задля купки...
Geo_ _ 16.03.2018 11:57
IP: 93.78.154.---
Для початку, варто було б дійти до висновку, ЩО є катастрофою, а потім – ЩО буде являти світ після неї. Пан Дацюк, як гуманітарій, здається, вкладає в це поняття інший смисл, ніж могли вкласти екологи.
Здається, що КАТАСТРОФА – це зміна сутності людини. Точніше, це – другий етап в бік від біологічної еволюції. На першому соціогенез відділив людину від інших популяцій тварин; на другому розвиток інформаційних і біотехнологій, генної інженерії перетворить людину на... НЕ зовсім біологічну... істоту (не через органи зору й слуху поєднають із комп'ютером, а напряму мозок стане придатком комп'ютера, а світ – віртуальним; відтворення поколінь стане не таїнством чи простим біологічним актом, а медично-технологічною процедурою...). Ну і ЯК людина ТОГО світу (і з таким компьютеромозком) буде рефлексувати, мислити? Думаю, що пан Дацюк (вірніше, його чіповано-клонований НеЗовсімНащадок) цього не враховує...
Євро-2012114 Корупція1130 Aтака Путіна1119 Уряд реформ321 Україна та Європа938
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter