Сергій Дацюк Філософ

ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ

15 червня 2018, 18:09

Найголовніше в перезаснуванні країни це здійснення вибору українців в основних ситуаціях, які визначають фундаментальну можливість самого існування України.

Це означає необхідність прояснення тих засновків, на яких базуються принципи, тобто прояснення певних мислительних установок.

Установки це довгостроково втримувані орієнтації мислення, комунікації та діяльності, що передують ідеям, принципам, методам, і які слугують рамками подальшої діяльності та векторами енергетики дії.

Тобто зараз ми спробуємо для моделювання України покласти основні мисленнєві установки, реалізація та поєднання яких лише і стане основою для розробки принципів.

Найголовніша онтологічна установка перезаснування України це масштабована (посилена) установка Міхновського на цивілізаційну самостійність.

Суть такого високого статусу установки – щоб принципи та цінності щодо чогось могли бути застосовані, це щось має існувати незалежно. Інакше пропоновані принципи будуть чужими, тобто такими, які неможливо відстояти як свої, або компенсаторними, реваншистськими.

Україна може існувати лише як самостійна цивілізація. Спрощення України до нації, держави чи території не дозволяє їй виживати в тривалій перспективі.

Ця установка надзвичайно потужна. Щоб уявити собі її потужність, можна сказати, що задля цивілізаційної самостійності, якщо доведеться, можна змінити чи урізноманітнити релігію в країні, як це неодноразово робила індійська цивілізація, змінити культуру, як це робила цивілізація США по відношенню навіть до європейської цивілізації, чи змінити мову, як це зробила єврейська цивілізація.

Ця установка означає не лише вихід з зовнішнього управління, але і граничний, тобто цивілізаційний масштаб домагань. Лише прийнявши наймасштабніший виклик, можна справитися з викликами більш дрібними. Відповідаючи на дрібні виклики, завжди програєш на більш масштабному рівні.

Цей масштаб передовсім означає, що головні передумови України принципово не можуть формуватися всередині політики, де діють групові інтереси. Тобто, наприклад, українську конституцію потрібно писати інакше, ніж це робили країни, що так чи інакше вже були самостійними, як от Франція чи США.

Усі знають, що в конституції має діяти принцип стримувань та противаг всередині опису політичної системи. Але ніхто не хоче обговорювати питання, що в конституції, перш за все, має діяти принцип рівноваги між державою, корпораціями та самоврядними громадами. Тобто ця інновація поки що не може відбутися, бо про неї західні теоретики нам нічого на грантоїдських семінарах по демократії не розказують, хоч ця проблема існує сьогодні повсюдно, не лише в Україні.

Вклад держави в розвиток цивілізацій в останні тисячі років був вирішальний. Але не менший вклад зробили міста, самоврядні громади та корпорації, які тепер виходять на перший план продукування соціальної енергії.

Лише вийшовши за межі політики, за межі держави, ми можемо зрозуміти, чому самоврядні громади та корпорації для цивілізаційного унормування сьогодні більш важливі, ніж держава, яка традиційно регулюється в конституції правовим чином.

Так само ми маємо закласти принципово нову модель бачення суспільства – як мережу міст. Наприклад, місту Києву сьогодні більше півтори тисяч років. І за цей час це місто пережило більше десятка різних держав. Тому міста для цивілізації більш важливіші, ніж держави. Мережа міст накладена на архаїку держав це більш складна модель, але саме цю модель потрібно реалізовувати.

Друга установка – на інновації. Ця установка зумовлює відмову від домінуючого і некритичного використання чужих гуманітарних теорій та методологій, чужих моделей держав, чужих текстів конституцій.

Україна має бути ініціатором цивілізаційних інновацій, а не робити фрагментарні реформи за чужими зразками. Україна може бути за багатьма стандартами в західній цивілізації, співпрацювати з нею, але свою цивілізацію має будувати самостійно.

Тобто ми не робимо конституційну реформу – ми створюємо принципово нову модель суспільства та країни, де роль держави принципово не є монопольною і значно меншою, ніж раніше.

Граничне домагання в метафоричному контексті означає процес "винайдення і перевинайдення велосипеду". Якщо хтось сумнівається у цій метафорі, хай порівняє велосипед 30 років назад і сучасний. І нинішній новий високотехнологічний велосипед став можливим лише тому, що велосипед продовжують винаходити і перевинаходити.

Всі решта установок походять з цих двох основних. Якщо вони не сприймаються, якщо вони обмежуються чи спрощуються, то далі вже можна нічого не робити, бо все одно в цьому не буде перспективи.

Коли ми все-таки вибираємо установки на цивілізаційну самостійність та інноваційність, то ми маємо розпочати формувати модель України з самого початку – на рівні фундаментальних ситуацій вибору між певними принципами творення суспільства та розбудови держави.

Якщо перші дві установки мають цивілізаційний рівень, то решта чотири мають суспільно-політичний рівень. Перші дві – більш значимі і більш принципові.

В суспільно-політичному контексті, перший вибір самостійної інноваційної цивілізації Україна це вибір між стабільністю на основі рівноваги та розвитком на основі проривних інновацій.

Цей вибір ускладнений фронтирною позицією України – вона постійно зазнає радикального руйнування від будь-яких геополітичних розломів та нерівномірностей розвитків сусідніх цивілізацій. А оскільки це так, то стабільність українцям здається повсякчас більш бажаною та компенсаторно-цінною.

Звичайно компенсаторній цінності не можна довіряти, але вона засадничо присутня в колективному несвідомому українців: аби був мир, аби не було війни, аби було все тихо та спокійно, бо ми ж перші і постраждаємо від війни.

Уявлення про те, що основною умовою миру для України є її власний неперервний випереджуючий сусідів розвиток, є рефлексивним. Відтак через періодичне знищення національної еліти воно не встигає потрапити на рівень відрефлексованої цінності та закріпитися у суспільній свідомості.

Українці хочуть вижити так, щоб зберегти стабільність, але в умовах фронтирної країни бажати потрібно протилежного – інноваційно розвиватися, перебувати в нестабільності, щоб вижити.

Це важлива річ. Україні довго доведеться тримати випереджуючий розвиток як установку у суспільній свідомості, щоб зрештою це колись потрапило у колективне несвідоме і закріпилося там.

Такий фундаментальний вибір між розвитком та стабільністю не є чимось абстрактним. Цей вибір є дуже конкретним, коли ми з вами приступаємо до конституції.

В 2010 році український теоретик-конституціоналіст Всеволод Речицький написав статтю "Прості цінності конституціоналізму", яку я щиро раджу вам прочитати.

Він обговорював всього одну проблему: що покласти в основу конституції – свободу як джерело індивідно-автономного спонтанного розвитку чи демократію як інституційно впорядковане бюрократією суспільство, яке лише частково визнає спонтанну індивідуальну свободу, при цьому значно її обмежуючи задля стабільності?

Він посилався не цивілізаційну ефективність США, які вибрали домінування свободи, та меншу ефективність Європи, яка вибрала домінування демократії. Можна сказати, що ще меншою є ефективність Росії та ісламського світу, які обмежують не тільки свободу, але і демократію.

Трохи більшої, ніж Росія та ісламський світ і навіть Європа, цивілізаційної ефективності досяг Китай, але це завдяки лише тому, що 1) втручання держави в свободу дуже регламентоване; 2) держава сама взяла на себе відповідальність за інноватику; 3) держава пішла на територіальну диверсифікацію китайців – мережа чайна-таунів по світу, експансія самого Китаю в інші країни на рівні співробітництва і т.д, – де Китай надав дуже енергійним китайцям свободу за межами країни і водночас забезпечив використання їх досягнення всередині країни.

Сьогодні ситуація склалася так, що ми маємо в українській конституції піти ще далі, ніж США. Тобто в Україні свобода має передувати не тільки демократії, але навіть і державі – позбавлення держави права на монопольне надання інфраструктурних послуг, визнання розподіленого громадянства та вільний вибір власної структури громадянства та розподіленого способу сплати податків.

В ідеалі свобода мали би передувати ще і нації (тобто мав би бути вільний вибір ідентичності), але такої ідеальної ситуації ми досягнути в найближчий час не зможемо через надто архаїзовану свідомість українців, яка підкріплюється ситуацією війни. Хоча завдання таке поставити повинні.

Отже третя установка – на домінування індивідуальної спонтанної свободи над демократією. Ця установка є по суті суспільно-політичним підкріпленням другої установки на інновацію.

Цей вибір між свободою та демократію є наскрізним для конституції. Тобто він не є вибором тексу преамбули чи вибором якоїсь статті про свободу. Він має стати базовою установкою для усіх статей, для самого підходу конституції.

Отже перша проблема – як забезпечити в українській конституції домінування свободи над демократією; як забезпечити імплементацію, інкорпорацію та інтеграцію спонтанної індивідуальної свободи в економіку, політику, культуру та соціальну структуру країни.

Це проблема джерела соціальної енергетики. Сьогодні життєдіяльність України побудована на енергетиці паразитарного правлячого класу, який завдяки здирницьким, монополістичним та обмежуючим свободу решти суспільства мотиваціям неефективно господарює в країні. А нам потрібна енергетика всієї активної частини народу – енергетика громади в політиці та енергетика середнього класу в економіці.

Тут постає проблема громади. Тобто конституцію потрібно базувати не на тому, що вся влада належить народу, а на тому, що вся влада належить громаді.

Громада це активна частина народу, самоорганізована громадськими лідерами, яка здатна до самодостатності – самоуправління, самофінансування та самозахисту.

Отже четверта установка – на самоуправління громад та громадський контроль за державою та корпораціями.

Проблема України в тому, що громада сьогодні це лише емпіричні процеси: два Майдани, добробати, волонтери, громадські борці з корупцією, експерти та журналісти на боці громади. Ці процеси не являють собою самоорганізовані середовища.

Отже нам водночас доведеться самоорганізовуватися на громадському рівні та надавати громадським організаціям функції самоуправління та контролю за державою та корпораціями.

Нинішні процеси стихійної самоорганізації громади руйнують олігархічну рівновагу держави (олігархічний консенсус), яка останні 20 років постійно втримується завдяки корупції. Щоб подолати корупцію, потрібно знайти інший механізм втримання рівноваги в країні. Такий механізм – включення в модель держави громади як на центральному, так і на регіональному рівнях.

Причому ситуація ускладнена ще і тим, що соціальна мобільність на регіональному рівні набагато нижча, ніж на центральному рівні. Щоб продавити свою волю та відстояти право на свою ініціативу, сьогодні активним індивідам з регіону потрібно рухатися через центр, бо регіональні правлячі класи їх блокують. Отже потрібно на рівні моделі штучно і спеціально передбачити стимулювання соціальної вертикальної мобільності в регіонах. Кумівство на регіональному рівні потрібно знищувати дуже жорстко.

Друга проблема – як в ситуації спонтанної індивідуальної свободи забезпечити рівновагу в державній моделі не лише на рівні центральної бюрократії, але і на рівні регіональної бюрократії.

Нарешті ще одне. Спонтанна індивідуальна свобода неминуче створює олігархів за умов монополізованої економіки – наявності залишків великих промислових підприємство індустріальної епохи, наявність безконтрольного використання природних копалин та інших публічних ресурсів, наявність старих низькотехнологічних інфраструктур, наявність корумпованого централізованого управління, до якого прив'язані централізовані тарифи.

Подолання корупції та розукрупнення олігархічних бізнесів може іти через декілька напрямків – демонополізація та розукрупнення індустріальних підприємств, їх постіндустріальна технологізація, інвентаризація публічних ресурсів на рівні публічних же кадастрів, введення базового уявлення в конституцію про суспільну власність (публічний ресурс) та унормування її публічного використання (природні – земля, надра, повітря, водойми, повітря, частоти радіохвиль тощо та штучні – інфраструктури, центральні та муніципальні бюджети, ЗМІ тощо).

Отже п'ята установка – на обмеження монополізму та олігархії, яка повсякчас виникає з проекції індивідуальної свободи на корпорації. Корпорації це не індивіди, і їх свобода прибутку має бути обмежена суспільною доцільністю та загальним благом.

Енергетика діяльності корпорацій має постійно перенаправлятися активною громадою з отримання прибутків від бізнесу та непереборного устремління бізнес-корпорацій до монополій на загальне благо та підприємницькі інновації.

Зрештою останнє важливе. Україна як фронтирна країна знаходиться під тиском великих цивілізацій – Росії, Європи, мусульманського світу, а в останній час до них поступово доєднується Китай. Забезпечення домінування свободи над демократією, вирішення проблеми рівноваги між державною та корпораціями завдяки активній громаді, знищення можливостей виникнення олігархії та розблокування вертикальної мобільності в регіонах не дозволять автоматично виграти цивілізаційне протистояння з сусідами.

Тобто нам потрібен стратегічний центр влади, який би слугував як інноваційним компресором (впровадження нових ідей, підходів, технологій і т.д.), так і позицією, яка здійснює цивілізаційний конфлікт на користь України за рахунок довгострокових програм, проривних проектів, масштабних планів.

Цей стратегічний центр має бути інституціоналізований, йому мають бути надані безпрецедентні повноваження інноватики та масштабування державної моделі. Саме так – створена державна інституційна модель не має закостеніти хоч би і на десятки років, вона має стати динамічною в плані підвищення чутливості до інновацій, до спонтанної творчості громади та бізнесу, придатності регіонів для здійснення вертикальної мобільності.

Отже шоста установка – на стратегічний розвиток як орієнтаційне ненасильницьке, недомінаційне спрямування індивідуальної свободи на колективну позитивну перспективу через проривні проекти та програми.

Тобто ми маємо вирішити в творенні нової моделі країни три фундаментальні проблеми суспільно-політичної системи.

1) Як створити суспільство, де домінує спонтанна індивідуальна свобода, а демократичні правила та процедури встановлюють рівновагу вже на основі досягнень цих свобод, обмежуючи при цьому лише монопольно-олігархічні та корупційні устремління, та стимулюючи устремління інноваційні.

1) Як на основі активної громади створити більш зрівноважену систему з різних суспільних груп, будуючи цю систему знизу (від громадських активістів, інтелектуальних груп, авторитетів, територіальних спільнот), уникаючи при цьому як олігархічного монополізму, так і диктату держави в царині науки, літератури та мистецтва в орієнтації на спонтанну індивідуальну свободу, а не на бюрократичну демократію.

2) Як забезпечити стратегічний розвиток країни (з якої позиції і в яких процесах) та використання індивідуальної свободи аж до рівня автономності суспільством. Як поєднати спонтанний розвиток, який диктують ці вільні і навіть автономні індивіди, з рівновагою на основі громадського самоуправління та зі стратегічним баченням країни, яке потребується з огляду на зовнішні виклики та геополітичні розломи, що повсякчас ведуть до руйнування України.

Щоб реалізувати та поєднати ці шість несуперечливих, але важкопоєднуваних установок, нам потрібні будуть вже принципи. Але про це – іншим разом.

Коментарі — 18
Елена Величко _ 19.06.2018 11:17
IP: 46.201.171.---
Oleg Chemerchenko:
В нас екоономіка САМЕ на громадян НЕ ЗАМКНЕНА. В нас економіка взагалі громадян ігнорує, тільки в межах "бізьнеска" та обслуги, та й економікою це назвати не можна – то паразитарна структура, що дожирає організм. На інші запитання відповім пізніше.
Oleg Chemerchenko _ 18.06.2018 23:54
IP: 35.235.229.---
Елена Величко:
Дякую, пані, так і роблю останні -дцять років:-)

Але, вельмишановна... Таки економіка – це взаєміовдносини меж людьми чи "бізьнесок по-українськи"? Чи обмежені ці взаємовідносини таким чином, що " УСІХ громадян торкаються" чи економічному організму для здорового розвитку потрібне відкрите середовище? Як ви плануєте негайно зациклити економіку на добробут громадян без їхньої згоди бути зацикленими? Де ви плануєте брати гроші на розбудову супер-інноваційної зацикленої економіки, якщо в вас економіка замкнута на громадян?

Поясніть, будь ласка, писуну, бо справді цікаво.
Елена Величко _ 18.06.2018 21:47
IP: 46.201.171.---
Oleg Chemerchenko:
Вам би тільки щось писанути.
Взаємовідносини – так. суспільні відносини. Але такі, що УСІХ громадян торкаються та не тільки бізьнесок по-українськи хоче жити добре та люди хочуть робити інше аніж зараз.
То й заберіть свій... та розмаху.йте – бо на інше не здатні.
Oleg Chemerchenko _ 18.06.2018 18:15
IP: 35.235.229.---
Елена Величко:
головне завдання ЗАРАЗ, це як казала Тимошенко, зробити Аналітичний Центр... НЕГАЙНО... зациклити економіку на розвиток та добробут громадян.
Економіка – то така тварина у полі? Чи може економіка – то взаємовідносини громадян? Загонимо до щастя залізною рукою? Флаг вам...
Oleg Chemerchenko _ 18.06.2018 17:55
IP: 35.235.228.---
Дуже добре. Все це вже проходили. Вся Власть Советам, ой ні ж, Громадам. А я гадаю, чому в пана Дацюка наративи так на Ілліча схожими стали. Ну, а щоб усім права й свободи – Юлю поставити зверху. І буде усім щастя:-)
Mike_Kharkov _ 18.06.2018 11:35
IP: 35.187.32.---
Janko Askatasuna:
Щоб економіка була і для особи,і громади,і нації має бути устрій національного солідаризму (від П.Леру і далі гляньте, -хоч назви змінювалися,але суть одна: додаткова вартість в економіці не монополізується,а працює для всіх).
Якщо мова про націократію Сциборського, то це утопія, намагання конвертувати етнічність у гроші:) Але навіть в нього конвертація йде через посередника – ОУН та її диктатуру. Щось подібне вже було в СРСР, де солідаризм був не "національний", а "комуністичний", і що? багато було стимулів солідаризуватися? все одно за більшу працю людина хоче більше грошей, а це веде до нерівності. І все одно, чи "нація" примушує чи "комунізм" чи ще щось – важливий сам механізм перерозподілу суспільного блага, він повинен бути налаштований на максимум видобутку того блага, а не на ідеологію, тобто, посередника.
Mike_Kharkov _ 17.06.2018 21:39
IP: 35.187.160.---
Сергей Папков:
...держава Ізраїль цілком створена і побудована на єврейському націоналізмі (починаючи від ортодоксального іудаїзму і закінчуючи сионізмом, який є там державною ідеологією) і це їй (державі) аж ніяк не заважає
Коли ми говоримо "еврейський націоналізм", "англійський", "французьський", "польський", то кожен з них є особливим, так само як і "український націоналізм". Для порівняння – націоналізм Міхновського абсолютизував мову і навіть забороняв шлюби з неукраїнцями (аби не мати конфлікту з дітьми, чи навіть не зрекатися їх). Порівняйте з мовною політикою Ізраїля – дві офіційних мови та англійська не знати яку соромно. Укр. нац-м фактично є націоналізмом феодальної доби, коли спільною в людей могла бути або мова або релігія, а це архаїзує сучасну ідентичність, ніяк не сприяє розвитку особистості та суспільства.
Ну і стосовно привабливості етнодержави – кількість євреїв в Ізраїлі та США майже однакова.
Janko Askatasuna _ 17.06.2018 19:44
IP: 35.235.226.---
Свобода неподільна, але в гомеостазі:особа-громада-нація.Тільки тоді не буде внутрішніх проблем. Щоб економіка була і для особи,і громади,і нації має бути устрій національного солідаризму (від П.Леру і далі гляньте, -хоч назви змінювалися,але суть одна: додаткова вартість в економіці не монополізується,а працює для всіх).
Елена Величко _ 17.06.2018 15:13
IP: 37.53.134.---
Зважаючи на те, що сказане нижче, задача стоїть переробити існуюче економічне рабство на економіку для людей, де людина працює на себе та державу, в професійному колі та є НАРОЩУВАННЯ економічної системи держави.
Тобто, КЛЮЧОВЕ питання, це перетворити економіку на таку, ЩО ПРАЦЮЄ НА ГРОМАДЯНИНА, тоді саме піде розвиток. Допоки економіка не створює економіку для громадян, а вивозе все нижче собівартості, тобто паразитує на громадянах та працює на ІНШІ ДЕРЖАВИ – нема ніяких шансів на розвиток, бо нема основи розвитку – ДОБРОБУТУ ГРОМАДЯН. Таким чином, головне завдання ЗАРАЗ, це як казала Тимошенко, зробити Аналітичний Центр (що я за нього давно агітую) прорахувати НЕГАЙНО як зациклити економіку на розвиток та добробут громадян.
Елена Величко _ 17.06.2018 15:04
IP: 37.53.134.---
Окремо стоїть важливіше питання економіки. Відомо,що "нове" з"явилось та паразитувало й зараз паразитує на державних підприємствах та корпораціях. "Середні вдалі" – то створені на основі грошей, що в основному викачені або вкрадені у державному секторі. Усі ці сучасні економічні форми прийняли вигляд замкнутих корпорацій, що замкнені навколо банку, мають однакові підприємства – торговельно-розважальні, будівну контору, ІТ сектор, СГ...та одне бувше чи існуюче велике державне підприємство. Основною рисою таких "корпорацій" є повна замкненність, використання державної інфраструктури на фоні мінімізації податків та ЗП, воєнізований характер управління, боротьба з конкурентами та бажання захвату всього з допомогою своїх формувань, тобто це вже фрагментована економіка де нічого не робиться для розвитку держави та людей, але така, що висмоктує та переганяє гроші.
Сергей Папков _ 17.06.2018 10:31
IP: 35.235.227.---
Mike_Kharkov:
А держава Ізраїль цілком створена і побудована на єврейському націоналізмі (починаючи від ортодоксального іудаїзму і закінчуючи сионізмом, який є там державною ідеологією) і це їй (державі) аж ніяк не заважає.
Більшість сучасних європейських держав теж в більшій чи меншій мірі побудовані на націоналізмі (інакше їх би просто не було, яко окремих країн), а місцеві влади лише толерують ступінь цього націоналізму в суспільстві.
Взагалі "тонка червона лінія" між націоналізмом і фашизмом пролягає тоді, коли нація від оборони своїх прав переходить до агресивної атаки і нав'язування їх іншим та починається експансія іза кордони країни (наприклад, як у випадку "руского міра").
Mike_Kharkov _ 16.06.2018 21:59
IP: 104.199.48.---
"Найголовніша онтологічна установка перезаснування України це масштабована (посилена) установка Міхновського на цивілізаційну самостійність."
==
А звідки в Міхновського "цивілізаційна самостійність"? "Україна для українців" – оце? так це етнічна окремішність, це початок укр. націоналізму, що врешті решт країну й загубить. Є ідеологи-ідеалісти, а є практики. І хто неньку більше любить то є велике питання:) Якщо Міхновський заснував укр. етно-екстремізм, то мав би прорахувати хоч щось, проте виявився партійцем-агітатором. Його підхід конструювання українства реальний хіба що у вакуумі, і тримається виключно на мові, і тому тільки руйнівний.
Альтернативний підхід – розвиток людини, а не етносу чи нації, кожної людини. А вже вона сама хай вирішує щодо належності (подібно религійній). Це та свобода, що зосереджується саме на розвитку і докорінно супуречить головній тезі Міхновського.
Oleg Pavlov _ 16.06.2018 10:15
IP: 185.11.31.---
"Україна може існувати лише як..." – справа в тому, що навіть у перших 3 слів лише цього речення є різні тлумачення. Навіть до одного слова "існувати" можна додати десяток прикметників, які можуть як об'єднувати спільноту, так і роз'єднувати.
Елена Величко _ 16.06.2018 00:39
IP: 37.53.135.---
Кирилл Нарочницкий:
Олигархи, вернее, олигархат, потому что это явление как Дракон, – это тоже нам привнесено.
Елена Величко _ 15.06.2018 23:24
IP: 37.53.135.---
Кирилл Нарочницкий:
А вот причина Майдана олигархи, круг замкнулся...
Dar Asten _ 15.06.2018 21:56
IP: 35.235.231.---
Кирилл Нарочницкий:
Деолігархізацію.
Сергей Папков _ 15.06.2018 18:45
IP: 35.235.227.---
В Європі Україну за чисельністю населення перважають лише 5 країн: Великобританія, ФРН, Італія, Франція і Туреччину (якщо її вважати Європою). Іспанія має таку ж чисельність населення, що й Україна. Всі інші європейські країни в рази менші за Україну... За територією Україна взагалі практично найбільша країна Європи (наприклад, ледь не 2 рази більша за ФРН); вона лише трохи поступається Туреччині, але в тої 4/5 території знаходяться в Малій Азії.
То скільки ще будемо скиглити про "фронтирною позицією України "? Вже понад чверть століття скиглимо!
Україна за потенціалом цілком здатна бути самодостатньою державою і навіть членом ядерного клубу (тобто супервпливовим гравцем не лише в Європі, а й у цілому світі). Рецепт досягнення цього був висловлений ще в старій популярній кінокомедії: "Бачити мету, вірити в себе і свої можливості та не зважати на перешкоди (ламаючи їх, якщо самі не заберуться) ".
Сергей Папков _ 15.06.2018 18:29
IP: 35.187.160.---
Жуть, коли політологи на 27 (!) році української державності ведуть дискусії про "фундаментальну можливість самого існування України".
В середині минулого століття набагато менша від України Фінляндія на 21 році свого існування за три (!) місяці бойових дій "намолотила" 73 тисячі (!) московських загарбників (СРСР був спробою реінкарнації російської імперії): 23 тис. вбитих і 50 тис. поранених. І спробував би хто у тій Фінляндії підняти тему "фундаментальної можливості...". Вони просто воювали із загарбником, що вдерся в їхній дім. До речі, до 1918 року Фінляндія також ніколи не мала самостійної державності, а входила чи до Шведської імперії, чи до Російської (тобто аналогія з нинішньою Україною цілком напрошується), але в них був барон Манергейм, а в нас його не було і немає.
Україна та Європа963 Корупція1170 Aтака Путіна1130 Уряд реформ348 Мовне питання179
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter