Сергій Дацюк Філософ

ПАНОПТИКУМ НЕЗГОДНИХ

31 липня 2018, 15:22

Незгодні в будь-якому суспільстві завжди є. Комусь не подобається влада, комусь – опозиція. Комусь в принципі не подобається країна. А комусь взагалі не подобається життя в такому світі, і кожен день життя для нього це компроміс з власними ідеалами.

Чи можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства? Володимир Ленін вважав, що це неможливо. Радянський Союз дуже багато зробив, щоб довести цю тезу. сьогодні це продовжує доводити імперська Росія. Україна пробує довести протилежне.

Разом з тим, як розвивалися способи прихованого поневолення індивіда в суспільстві і промивки його мізків для більш спокійного сприйняття ним такої залежності, також розвивалися і технології психічної емансипації.

Причому мається на увазі саме психічна, а не правова емансипація, бо ця остання залежить від активності. Адже право діє лише тоді, коли активно використовується. В той же час активне використання права походить з віри в те, що можна всередині суспільства відстояти свій психічний суверенітет, свої індивідуальні, групові, громадські, корпоративні та республіканські права.

Тобто проблематичним є саме жити в суспільстві і мати свободу мислення та свободу прийняття рішень незалежно ні від кого. Оскільки практики релігійного відлюдництва чи всілякі нинішні дауншифтінги спрямовані не та, щоб не жити в суспільстві і за рахунок цього унезалежнитися.

Ця проблема сьогодні є основною, коли ми розробляємо Суспільний Договір. Вона формулюється так: чи повинен я як незалежний індивід укладати Суспільний Договір? Чи повинен я підтримувати його розробку? Коли я буду більш вільним – коли погоджусь на Суспільний Договір чи коли відмовлюсь від нього?

Це власне філософське запитання, і ми постійно тримали його в уяві та мисленні, коли розробляли Суспільний Договір. Нашим викликом було – створити такий Суспільний Договір, який би давав перевагу бути всередині нього в порівнянні з тим, щоб бути поза ним.

Водночас при розробці ми стикнулися з декількома типами незгодних не лише зі змістом Суспільного Договору, який поки що в роботі і власне критиці поки що підлягати не може, а і з самим фактом його наявності.

Тобто в Україні, як і в світі загалом, існують люди, які вважають, що 1) Суспільний Договір неможливо розробити; 2) якщо якийсь текст Суспільного Договору буде розроблений, він буде не для всіх; 3) якщо навіть більшість формально погодиться на нього, його не будуть виконувати в дійсності.

Проста констатація факту – дивіться, США вдалося і розробити, і погодити з усіма, і виконувати Суспільний Договір – призводить до дуже дивних наслідків при розмові з незгодними. Від заперечення того, що в США є згода по основних питаннях, до заперечення того, що цей договір виконується. Той факт, що самі американці наполягають на фундаментальній важливості своєї Конституції для них, звучить для таких людей абсолютно непереконливо.

Перебуваючи в таких дискусіях, я дійшов висновку про наявність певних суспільно-орієнтаційних збочень значної частини українців, які походять з довгого залежного від інших держав та культур минулого. Будь-який контакт з суспільством українці сприймають як неволю. У більшості з них в принципі немає довіри до самої можливості жити в суспільстві і бути незалежним.

Тут я спробую поглянути на основні типи незгодних з Суспільним Договором людей, яких мені довелося зустріти та з якими мені довелося дискутувати.

Глитаї

Щоб взагалі говорити, прагнути, розробляти, укладати, виконувати Суспільний Договір, потрібно бути хоч трохи благородним. Свого часу я написав цілу робота на цю тему – "Республіка благородних та глитаїв".

Тоді мені думалося, що глитаї це лише різноманітні злочинці. Це також олігархи, корупціонери-політики, креативний клас, особливо – політтехнологи, продажні журналісти, термінаристські вчені. Зараз я бачу, що коло глитаїв ширше.

Це також посіпаки олігархів – менеджери, експерти та журналісти на їх утриманні.

Це також вторинно корумповані – ті, хто отримують гонорари за відносно чесну роботу, але від корупціонерів, однак чітко усвідомлюють, що коли корупція буде зруйнована, вони перестануть отримувати свої гонорари.

Це також агенти Росії – відкриті та приховані, які прямо не зацікавлені в постколоніальній Україні, які хочуть повернутися до імперської її залежності.

Це також агенти Західного зовнішнього управління, які мімікрують під людей з просто прозахідною орієнтацією, і які вважають, що лише під прямим управлінням Заходу у України є шанс відірватися від Росії.

Інакше кажучи, глитаї розуміють, що Суспільний Договір ліквідує не лише олігархічний консенсус, але і ситуацію зовнішнього управління, тобто створює суб'єктність громади, яка загрожує їхньому способу життя.

"Велосипедники"

Особливі незгодні – "велосипедники", люди з вічною секундарністю, впізнати яких можна за вживанням мемів "не треба винаходити велосипед", "треба проводити реформи і вчитися у Заходу".

Наявність такого типу незгодних пов'язана з тривалим колоніальним минулим України. Вони демонструють колоніальну свідомість, яка спрямована на чужі зразки, на власну мислительну меншовартість, трансляцію та використання чужих ідей та технологій, а також ігнорування та використання інноваційних ідей та технологій, якщо вони мають вітчизняне походження.

Це технологознавці, футурознавці, але в жодному разі не винахідники і не футурологи.

Якщо глитаї не сприймають сам факт творення Суспільного Договору, то "велосипедники" не приймають самостійне творення змісту Суспільного Договору.

З точки зору "велосипедників", в текст Договору можна лишень вписати ті чи інші західні правові документи.

Тобто "велосипедники" виступають за Суспільний Договір, але скомпільований з західних зразків.

Уявлення про те, що можна самостійно написати інноваційний зміст Суспільного Договору, здається їм єретичним та блюзнірським.

Мономодельники

Якщо глитаї та велосипедники не сприймають розробку Суспільного Договору як інноваційного і суб'єктного, то мономодельники висувають претензію змістовного диктату до Суспільного Договору.

Їх позиція така – Суспільний Договір має базуватися лише на їх мономодельному уявленні. А якщо їх мономодельне уявлення не домінує, то вони проти такого Договору.

В цьому сенсі серед мономодельників є представники домінантного і додаткового підходу. Домінантний підхід не визнає жодних інших. Додатковий підхід визнає інші підходи, лише якщо вони ніяк не обмежують домінування їх власного.

Мені зустрілися декілька мономодельних підходів.

Цивілізаційний – Суспільний Договір можливий лише у фазі цивілізаційної корекції, але зараз не ця фаза, тому Договір не потрібний і шкідливий. Всі ці громади це проекції цивілізацій, нічого не вирішують і поглинаються цивілізаційним рівнем.

Націоналістичний – Суспільний Договір можливий, де нація є домінуючий політичний, економічний і культурний інститут. Громада на інших позиціях, окрім націоналістичних, це ворожа або зрадницька громада. Націоналістичний підхід здійснює постійну підміну явлень: позірно декларуючи політичну націю, постійно вивищує націю етнічну. Цей підхід має найвищий рівень підозрілості та хейтерства.

Проектний підхід оперативного майбутнього, де в основі лежить уявлення про середній клас, впровадження новітніх технологій, проектування конкурентного середовища бізнесу, використання геополітичних проекцій світу і т.д. Свою мономодельність проектний підхід просто відмовляється рефлексувати. В такому підході потрібно спочатку створити середній клас, який стане основою Суспільного Договору. Такий підхід всіляким технологічним інноваціям та проектам надає вирішального значення, недооцінюючи роль гуманітарних установок соціуму.

Лівий підхід – Суспільний Договір можливий лише після відновлення соціальної справедливості. Причому в його основі мають лежати соціальні гарантії незалежно від соціальної активності громадянина. Базовий дохід, як не дивно, для лівих виглядає підозріло, бо не пов'язаний з іншими соціальними гарантіями. З точки зору цього підходу, капітал намагається уникнути соціальних гарантій, використовуючи базовий дохід як спосіб дешево відкупитися.

Мономодельники активно опираються таким принципам як множинність та недомінація. В їх уявленні світ це одна єдина прийнятна для них модель.

Опортуністи

Опортунізм це слідування своїм інтересам, в тому числі обманним шляхом. Опортуністи дуже часто укладають договори, щоб потім порушити їх у вигідний для себе момент.

Вживання цього терміну в марксизмі призвело до звуження його значення до пристосуванства і угодовства з буржуазією. Тим не менше, російські більшовики самі активно використовували опортуністичні підходи. Концепт "попутників" дозволяв їм використовувати своїх тимчасових політичних спільників, а потім жорстоко з ними розправлятися (типовий приклад – Нестор Махно).

Опортуністи доволі легко погоджуються на будь-які угоди, оскільки вони чудово знають, що завжди знайдуть спосіб їх порушити, коли це буде вигідно.

Саме тому, хоча опортуністи і мало критикують Суспільний Договір, вони уважно спостерігають за розгортанням процесу і вже підшукують шляхи паразитування на ньому.

Конкордисти

В основі бачення конкордистів уявлення про конкордію. З точки зору конкордистів, згода можлива лише за наявності гаранту згоди – бога (богів), держави.

Укласти договір про вільну асоціацію без гаранта згоди для конкордистів є неможливим з огляду на нерозвиненість суспільства.

Це означає необхідність політичного, економічного та культурного патерналізму для будь-якої згоди, з точки зору конкордиста. Серед конкордистів багато правників, патерналістів-економістів, державників.

Конконрдистам протистоять асоціаністи, які вважають, що згода може бути досягнути шляхом вільних асоціацій, зафіксованих через договір про принципи без жодних патерналістських гарантій.

Тут є тонкий момент. Ціле будь-якого суспільства завжди знаходиться за межами суспільства. Але інституціоналізувати ціле можна різними способами.

Для нерозвинутого суспільства потрібна була держава, яка мала монополію на примус до суспільного договору. Для досить розвинутого суспільства держава не є обов'язковою. Функції забезпечення суспільної згоди можуть бути розподілені між окремою громадою, декількома громадами, що домовились, сервісними корпораціями та навіть окремими уповноваженими громадянами.

Відтак конкордія це шлях до асоціації. Конкордисти – найближчі партнери асоціаністів.

Над паноптикумом

Для розробки та укладення Суспільного Договору потрібні різні тактики щодо різних незгодних.

Глитаї однозначно підлягають покаранню та примусу. Ставлення до них має бути жорстке і однозначне, щоб жодних ілюзій подальшого паразитування на суспільстві вони не мали.

Підходи "велосипедників" потрібно долати через розвиток постколоніальних студій та поширення практик самостійних інновацій в мисленні. Студентів потрібно буквально вчити критично ставитися до читаних ними західних книжок і всіляких чужих ідей та технологічних інновацій на користь генерування ними власних ідей та розробки власних інновацій.

Найважче буде з мономодельниками. Тут потрібна буте кропітка та довга робота по просування багатомодельного підходу, а також принципів множинності та недомінації.

Щодо опортуністів необхідно буде передбачити внутрігромадські та міжгромадські інститути захисту смислу та суті Суспільного Договору.

Конкордистів потрібно буде переформатувати у асоціаністів. По мірі того, як патерналізм зникатиме, асоціанізм дедалі більше поширюватиметься.

Наша сила не в єдності, а в згоді!

Установку українців 2014 року потрібно серйозно переглянути. Нам потрібна не єдина країна, а суспільство згоди.

І можливість цієї згоди ми маємо прийняти серцем, душею та розумом.

powered by lun.ua
Коментарі — 32
center2 _ 16.08.2018 12:03
IP: 195.230.128.---
Vitalij Konovalov:
А я понимаю единство это когда у всех одинаковая цель и методы её достижения, как у членов партии. А согласие это когда у всех не совсем одинаковая цель в жизни, но есть готовность к компромиссам.
Не ідеалізуйте членів партій, принаймні, сучасних, це тільки в теорії вони єдині.
Стратегічна мета повинна бути у всіх одна, інакше єдності не буде. Шляхи її досягнення (тактика) – різні, вибираються на основі згоди. Але є "нюанси". Наприклад, зараз всі діячі заявляють, що прагнуть до миру в країні. Тобто, локальна мета – досягнення миру. Але цього можна досягти або шляхом перемоги у війні, або шляхом поразки і втрати незалежності. Може бути згода і єдність по цьому питанню у людей, які дотримуються протилежних поглядів на майбутнє країни і на шляхи досягнення однієї локальної мети – миру? Тобто, без згоди не буде єдності.
Олександр Шимкевич _ 04.08.2018 03:05
IP: 78.27.170.---
"Для розробки та укладення Суспільного Договору потрібні різні тактики щодо різних незгодних."
Коротко це так: потрібно ввести тимчасову жорстку диктатуру. Тобто вирівняти ментальні і психологічні складові спільноти, а дальше на рівнині, а вірніше на пустоті, ліпити те що заманеться.
Anatoly Kononyuk _ 02.08.2018 10:37
IP: 93.72.66.---
Суспільний Договір – это взаимосвязанная совокупность (система) базовых правил, выполнение которых как отдельным членом социума, так и социумом в целом обеспечивает рациональное (оптимальное) выполнение жизнеобеспечивающих функций, необходимость в которых возникает в процессе жизненного цикла человека и социума в целом. Предмет Суспільного Договора – это свойства и закономерности, присущие как отдельным членом социума, так и социуму в целом, протекающие в социумах различной организации.
Aleks Rinko _ 01.08.2018 22:58
IP: 46.133.157.---
"Взаимная безопасность и выгода каждого" – основа нового Суспільного Договору.
Vitalij Konovalov _ 01.08.2018 16:52
IP: 212.15.141.---
center2:
Автор, на мою думку, займається демагогією і софістикою. Характерний приклад: "Наша сила не в єдності, а в згоді". Так єдність і виникає в результаті згоди, хіба може бути єдність там, де немає згоди? Масло масляне.
"Тобто в Україні, як і в світі загалом, існують люди, які вважають, що..." І що з того, що усюди скільки людей – стільки й думок? Держави не в змозі існувати? Таке враження, що автор дуже любить вирішувати створені самим на порожньому місці політологічні проблеми і давати "цінні" поради.
А я понимаю единство это когда у всех одинаковая цель и методы её достижения, как у членов партии. А согласие это когда у всех не совсем одинаковая цель в жизни, но есть готовность к компромиссам.
Mike Olexandriv _ 01.08.2018 16:42
IP: 35.235.227.---
Гарні думки про розвиток держави. Але досить абстрактні. Хотілося б ближче до життя. Як можна класифікувати нинішніх кандидатів у президенти? Хто може дійсно повести країну вперед? І вперед – це куди? І взагалі – може президент нам не потрібний? Якщо вже згода має бути досягнута на рівні громад...
center2 _ 01.08.2018 16:13
IP: 195.230.128.---
Anatol Zubenko:
Пане Дацюк! Є держава-Україна, є Конституція-Суспільний договір, живіть і виконуйте- не пишіть чорт-зна що...
+100!
center2 _ 01.08.2018 16:08
IP: 195.230.128.---
Автор, на мою думку, займається демагогією і софістикою. Характерний приклад: "Наша сила не в єдності, а в згоді". Так єдність і виникає в результаті згоди, хіба може бути єдність там, де немає згоди? Масло масляне.
"Тобто в Україні, як і в світі загалом, існують люди, які вважають, що..." І що з того, що усюди скільки людей – стільки й думок? Держави не в змозі існувати? Таке враження, що автор дуже любить вирішувати створені самим на порожньому місці політологічні проблеми і давати "цінні" поради.
Anatoly Kononyuk _ 01.08.2018 14:35
IP: 93.72.66.---
Геннадий Романов
Здесь и приступать. Тем приступать, кто владеет сутью проблемы.
Геннадий Романов _ 01.08.2018 14:01
IP: 178.94.6.---
Anatoly Kononyuk:
А к кому і куда приступать к формированию СД? Ау.у.у... Где они? Или – Где Ві?
Mike_Kharkov _ 01.08.2018 12:21
IP: 178.137.189.---
Oleg Chemerchenko:
Суспільний договір – це процесс визнання суспільством сукупністі правових видносин.
У цій помилці, як на мене, є коріння успішності або не успішності СД. СД повинен мати форму закону та співпадати з "бумажкою". Пояснюю – цінності, заявлені у СД, повинні корегуватися не з тим, що хочуть Іван та Петро, не з тим, що вони хочуть, а з тим, що їм реально потрібно, з реальністю. А тієї реальності вони можуть не знати взагалі (освіта не дозволяє, наприклад, або дурять). Звідси слідує примусовість СД принципово. Приклад – Сингапур, СД через авторитаризм. Якщо цінності СД довірити демократії (голосуванню), то отримаємо те, що маємо – колективне керування літаком, тільки не у всіх є парашут.
Одже, справа у митцях, які б "розповіли людям "як має бути", та були б самі здатні розгледіти ті цінності, що знадоб-ляться всім нам у майбутньому, тобто, незаангажованих.
Anatoly Kononyuk _ 01.08.2018 12:20
IP: 93.72.66.---
Уважаемые автор и комментаторы!

Зачем Вы расходуете свою умственную энергию "в свисток"?
Приступайте к формированию Основного положения СД.
Елена Величко _ 01.08.2018 12:09
IP: 178.95.130.---
1.Є деякі постулати у Автора, що я з ними категорично не погоджуюсь.
По-перше та головне, громада прив"язана до певної території+ Суспільний Договір – то є ДЕРЖАВА.
Інакшим способом як прив"язка до території, неможливо унормуваи ніякі відносини, особливо у ЕКОНОМІЦІ. Корпорації, а особливо громадяни поміж собою, не можуть владнати відносини, що призводять поступово до узурпації купки, бо потрібні певні Інституції та втілені норми, що ОРГАНІЗУЮТЬСЯ відносно усіх, а не міжсобойчик.
Елена Величко _ 01.08.2018 12:08
IP: 178.95.130.---
Є деякі постулати у Автора, що я з ними категорично не погоджуюсь.
По-перше та головне, громада прив"язана до певної території+ Суспільний Договір – то є ДЕРЖАВА.
Інакшим способом як прив"язка до території, неможливо унормуваи ніякі відносини, особливо у ЕКОНОМІЦІ. Корпорації, а особливо громадяни поміж собою, не можуть владнати відносини, що призводять поступово до узурпації купки, бо потрібні певні Інституції та втілені норми, що ОРГАНІЗУЮТЬСЯ відносно усіх, а не міжсобойчик. Тим паче економічні відносини, що навіть на рівні держави, що не контролювала та не превіряла, призвели не тільки до рабського та безправного стану, а також зухвалого відносно громадян, а й руйнування економіки та суспільного лиха, що остання є результат зведення практично до нуля видатків на громадян, руйнування суспільних відносин тощо на користь шулерському лихварському інтересу одиниць, а не розвитку.
Елена Величко _ 01.08.2018 11:59
IP: 178.95.130.---
Геннадий Романов:
Справедливість (у контексті суспільних відносин) я розумію як отримання "кожному по ділах його"+ мораль,все це лімітоване та описане через закони та міру, а також природне відчуття.
Тобто це не універсальна на усі випадки категорія щодо суспільства, а така, що описана у даній моделі, тобто у Суспільному Договорі.
Таким чином Справедливість – то є одна з основних категорій цього договору.
Наразі є те, що описав Автор, що саме зараз в Україні – то домінування тих, хто ЗАХОПИВ владу, недемократичне управління – приказне, (а не розумне та професійне, у інтересах усіх) - тобто узурпація.
Он почитайте, що робилось у банках, що робили, фактично, проти нас усіх та нема кому було зупинити при існуючій кількості органів – то є те саме свавілля, що його зробила купка захопивша економіку та ігноруючи справедливість та права усіх інших громадян – тобто не спрацювала Конституція.
Геннадий Романов _ 01.08.2018 09:46
IP: 94.179.44.---
Oleg Chemerchenko:
Геннадий Романов:

То що є справедливість? І як вона така проста та ясна?:-) Можете дати визначення терміну "справедливість"?
Олеже, наукових визначень "справедливості" є дуже багато. Здається, про них написав у себе на ФБ в проекті "СПРАВЕДЛИВІСТЬ". Їх багато. У кожного своя справедливість. Враховуючи, що в кінцевому шляху до справедливості, її визначає окремий український суддя в кожному випаду, то дав би таке: "Це міра між винагородою та покаранням особи за дії та бездіяльність відповідно до традицій, духу і волі украінського народу". Нажаль, судді – не народ, а юридична мафія, яка живе на страху і біді свого власного народу. Мені ще подобається таке – Справедливість це правила гри однакові для всіх.
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 01:15
IP: 35.235.226.---
Краще було б, якби митці розповіли людям "як має бути" у формі, яка доступна майже кожному. Нажаль це не відбувається.
Краще було б, якби кожен перший чоловік та кожна перша жінка задали собі питання – "як Я маю бути, щоб світ став краще, та мені було б щастя у тому новому світі". Нажаль, українці задають собі сьогодні лише таке питання "як же мені вижити у цьому феєричному о-го-го".
Але цього "краще б було" – немає у реальності. Тому – дискутуємо, допомогаємо чим можем тим хлопцям, та дівчатам, що вирішились хоча б документ розробити.
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 01:14
IP: 35.235.226.---
Ще раз про головне.
Суспільний договір – це процесс визнання суспільством сукупністі правових видносин. Розробити та втілити його – не можливо вже тому, що він щомиті змінюється. Але можливо впливати на цей процесс завдяки аідвищення освідченості та здатності до рефлексії виокремлиних представників суспільства.
Документ "Суспільний договір" – це бумажка, на якій написані якісь цінності, принципи та інше. Ви можете погоджуватись з тим, що там написано, або не погоджуватись, або частково погоджуватись.
Докумен розробити можливо, і це навіть цікаво, бо документ – це один із засібів впливання на "виокремлиних представників суспільства".
Дискусія навколо цього документу – це дуже важлива річ, тому що сьогодні багато хто питає "а як воно по-справедливісті, а як воно..." – і не має відповіді.
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 00:56
IP: 35.235.226.---
4) "Будь-який контакт з суспільством українці сприймають як неволю"
Занадто сильне, що до мене. Незрозуміло що у контексті є неволя

5) "Для нерозвинутого суспільства потрібна була держава, яка мала монополію на примус до суспільного договору"
Держава – сукупність законодавчих обмежень права та інститутів, які забезпечують виконання цих обмеженнь з ціллю збереження наявного стану суспільного договору.

6) Черговий фуфломіцин: "Для досить розвинутого суспільства держава не є обов'язковою". Сукупність обмеженнь та інститутів обов'язкова також і для Громади. Слід розглядати диверсифікацію державності/громадскості, а не втілення антидержавних утопій.

На добраніч, пані та панове:-)
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 00:54
IP: 35.235.227.---
Пробачте, дуже втомився сьогодні, тому тільки тезісно, і тільки про те, що з першого погляду зачипело:

1) "Чи можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства?"
Питання – що таке бути вільним від когось/чогось?

2) "...право діє лише тоді, коли активно використовується"
Погоджуюсь.

3) "...США вдалося і розробити, і погодити з усіма, і виконувати Суспільний Договір..."
Жорстка маніпуляція, навпаки, наявний Суспільний Договір вимусив інтелектуалів осмислити, а лідерів – задокументувати його.
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 00:50
IP: 35.235.227.---
Антон Рогач:
+1
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 00:49
IP: 35.235.226.---
Василь Бровар:
немає ніякого сенсу створювати новий "суспільний договір"
Суспільний договір у філософському сенсі створити неможливо, бо він є усією сукупністю наявних визнаних суспільством правових відношеннь.
Суспільний договір у рамках цієї дискусії – це Бумажка, а от Бумажку створити – та нема проблем, а чи є в Бумажки сенс – завжди є, – наприклад – самозадоволення співавторів.
Oleg Chemerchenko _ 01.08.2018 00:44
IP: 35.235.226.---
Геннадий Романов:
Справедливість – проста і ясна. Будь ласка, це перебір наукової термінології...
Ото так?
Йшов я взимку лісом, поспішав. Побачив – людина під деревом сидить, напевно змерзне, якщо не допоможу. Але я пройшов... Не розтормошив. Чи я був справедливий?

...Але ж ця людина втікла у ліс, розуміючи, що якщо залишиться у квартирі – вб'є жінку та сина...

А якби розтормошив – людина повернулася б та вбила.

То що є справедливість? І як вона така проста та ясна?:-) Можете дати визначення терміну "справедливість"?
Janko Askatasuna _ 31.07.2018 23:14
IP: 35.235.226.---
Дивно поводить себе пан Сергій (а наче ж і конструктивно мислить...): ніби не бачить,не читає...Може,хто знає,як і куди йому надіслати заклик відкрити очі й вуха?
Елена Величко _ 31.07.2018 21:28
IP: 178.95.130.---
От я подивилась на рекламу одного іноземного продукту, там написане – ВИГРАЄМОРАЗОМ, розумієте???
Я вже бачу, що такої формули НЕМА – нема то ТРЕБА розробити в межах існуючої системи – бо нема про що тоді казати – ХТО буде виконувати те, що зроб.лять? Просто поміняти політичну систему? А нащо? НАЩО, щоб оце жебрацтво постійне було? Якщо не робити справедливість та розвиток зараз – нічого не дадуть ніякі паперові зміни. От,наприклад, зараз говорять, що роботодавці якщо не піднімуть ЗП, то не буде рабсили...Не говорять, що ЛЮДИ вимушені їхати з країну – тут усе сказане, про те, хто ми зараз – РАБСИЛА.
Корупція1306 Зеленський3 Донбас5 Aтака Путіна1200 Україна та Європа1071
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter