КАНДИДАТИ
Скоріш за все ми вибиратимемо Президента серед трійки лідерів – Зеленський, Тимошенко, Порошенко.
Саме за їх боротьбою останні місяці ми всі спостерігаємо.
Образи кандидатів та суть їх кампаній
Зеленський бореться за право впровадити в життя сюжет свого серіалу "Слуга народу" і за право жартувати з позиції влади над персонажами "Вечірнього кварталу". Його позиції по більшості важливих політичних та соціальних питань невідомі. А найбільш відома його позиція – мир на окупованому Донбасі – є дуже проблемною. Його боротьба у виборчій кампанії найкраще сценарно продумана і його образ найбільше викликає довіру. Феномен підтримки Зеленського полягає у бажанні громадян люстрації політикуму, яка так і не відбулася після Революції Гідності. Саме тому його рейтинг такий високий і саме тому його так бояться влада та всі інші кандидати в президенти. Саме тому його влада переслідує. Зеленський це велика дуля всьому політикуму і несистемні зміни в Україні.
Тимошенко бореться за владу для реалізації свого "Нового курсу". Вона просуває складні політичні, економічні та соціальні програми, обіцяє знизити тарифи, посадити корупціонерів. Вона обіцяє змінити політичну систему шляхом зміни Конституції України з розширенням прав і повноважень громад та побудовою сучасної структури громадського контролю за владою. Над нею висить її неоднозначне для громадян минуле, і саме це до останнього часу зумовлювало її високий антирейтинг. Тимошенко дошкуляють свавільні напади влади, безпрецедентна кампанія ненависті на телебаченні, задля якої працюють декілька телеканалів. Їй заважає нелюбов затятих і в своїй більшості провладних опонентів "Хто завгодно, лише не Тимошенко". Можна як завгодно ставитися до Тимошенко, але вона це останній шанс на системні зміни в Україні.
Порошенко бореться за Армовір. Конкретні ініціативи по кожному пункту – Томос, мовний закон, відродження армії – доволі неоднозначно сприймаються громадянами. Його кампанію можна виразити гаслом з твору одного з його поціновувачів "... Престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслі..." Але найбільше Порошенко бореться за право на персональну свободу, бо значна кількість конкурентів обіцяли посадити його у тюрму. Також він бореться за право на збереження власних статків, бо надто ненависним для українців є "Амстердам+", а це означає ризик втрати значної частини його багатства. На тлі виборчої кампанії він з усіх сил намагається зам'яти скандал з корупцією в Укроборонпромі та в основних антикорупційних структурах. Порошенко – перший кандидат в історії України, який відважився так масштабно шантажувати виборців: "Або я, або Путін нападе". Тому боротьба Порошенка цинічна та ризикована, і багато експертів твердять, що від нього варто очікувати якоїсь підлої несподіванки – чи то загострення війни, чи то фальсифікацій. Порошенко це збереження існуючої системи в Україні аж до конфронтації та розколу суспільства.
Зеленський бореться фантазуючи і зваблюючи, особливо своїм молодим обличчям. Головна мотивація для виборців – це помста політикуму.
Тимошенко бореться переконуючи і обіцяючи системний підхід до змін, долаючи нелюбов і недовіру. Головна мотивація для виборців – це зміни через програми і обіцянки.
Порошенко бореться зберігаючи наявне і шантажуючи гіршим. Головна мотивація для виборів – це сподівання, щоб хоч так було, і страх погіршення.
Зеленський це нове обличчя. Тимошенко це новий курс. Порошенко це старе обличчя і старий курс.
Наскільки вибір українців буде раціональним та оптимальним? Українці знаходяться в стані афекту після поразки Революції Гідності і в стані нелюбові до політиків через це. В такому стані дуже важко приймати раціональні та оптимальні рішення.
Заклик "Голосуйте серцем!" однозначно породжує вибір Зеленського.
Заклик "Голосуйте за зміни!" однозначно породжує вибір Тимошенко.
Заклик "Голосуйте за те, що є, бо буде гірше!" однозначно породжує вибір Порошенко.
Хто ж переможе?
Інтрига зберігатиметься до самого дня виборів
Соціологічні опитування мало що дозволять зрозуміти, оскільки з ними виникли суттєві проблеми.
Сайт "Обозреватель" дозволяє зробити порівняльний аналіз результатів соціологічних опитувань щодо рейтингу основних кандидатів у Президенти. Ми маємо лише три найбільш свіжих рейтинги, які можна порівнювати, – результати "Социс", результати соцгрупи "Рейтинг" та результати Центру "Соціальний моніторинг" і Українського інституту соціальних досліджень ім. О.Яременко. Решта наведених там опитувань занадто старі, щоб брати їх до уваги.
У всіх цих опитуваннях – на першому місці Зеленський. Але Тимошенко і Порошенко мандрують між другим та третім місцем у залежності від об'єктивності опитування.
Схоже, що центр "Социс" вирішив поставити на просування провладного кандидата свою репутацію, відвівши Порошенку друге місце а Тимошенко – третє. Причому в двох інших опитування на другому місці знаходиться Тимошенко, а на третьому Порошенко. Можна схибити з цифрами за того чи іншого кандидата, але схибити з порядком кандидатів це означає або мати низьку якість опитування, або свідомо фальсифікувати результати опитування.
У статті Наталі Судакової на УП "Результати виборів. Що змінять голоси українців, які досі не визначилися?" наводяться цікаві моменти для узагальнення.
1. Найменший відсоток невизначених серед молоді, яка вже обрала свого кандидата. Але саме ця категорія традиційно мало ходить на вибори.
2. Значно більше відсоток невизначених серед людей старшого віку, які власне і ходять на вибори.
Давайте поміркуємо.
Молодим вибирати легше, вони не бояться помилитися. Люди старшого віку вагаються, бо це може бути їх остання помилка, яка може призвести до фатальних наслідків.
Люди старшого віку будуть визначатися зі своїм кандидатом в останній тиждень перед виборами. Саме люди старшого віку тримають інтригу виборів.
Є звичайно і персональні електоральні обставини, які варто брати до уваги при аналізі підтримки кандидатів.
Зеленський фактично вичерпав підтримку свого електорату, окрім того, йому адміністративними засобами спробують не дати його мобілізувати.
Порошенко має великі проблеми з отриманням об'єктивної інформації щодо своєї підтримки, бо він не знає про величину тієї дулі в кишені, яку тримає виборець у відповідь на збільшення тарифів та останній корупційний скандал. Дуля в кишені може означати суттєво менший рейтинг не лише від того, який йому намалювали його політтехнологи, але навіть від того, який подають незаангажовані соціологічні кампанії.
Тимошенко провела масштабну кампанію у регіонах, зокрема у селах, а соціологи традиційно погано міряють села. Це означає, що рейтинг Тимошенко може бути вищим на 3-6%, ніж той, який подають незаангажовані соціологічні кампанії.
Оскільки інтрига зараз досягла свого апогею, то запит на провокації дуже високий. І ціна цих провокацій для суспільства може теж бути дуже високою.
Інакше кажучи, тримаючи інтригу своєї невизначеності, українці наражаються на небезпеку радикальних дій щодо їх визначеності.
Але, схоже на те, що можна вагатися у своєму виборі скільки завгодно. Аваков гарантує 😊
І якщо ви маєте хоч трохи рефлексії, то маєте зробити висновок. Україна могла би вивести Міністра МВС з-під владного призначення. Хай він обирається загальнонародно – як Генеральний Шериф чи Головний Отаман, можна і ГлавМент, назву потім придумаєм. Нам такий Силовий Арбітр станеться в нагоді і між виборами.
Водночас влада розуміє, що, радикалізуючи суспільство, вона розбурхує його емоційність, збільшує відгук серця українців і однозначно примножує підтримку Зеленського. Отже не радикалізація, а фальсифікація – це єдиний шлях, яким влада ще може втриматися. Тому фальсифікації у першому турі проти Зеленського та Тимошенко є дуже імовірні.
Дай нам Бог усім терпіння, щоб не дійти до екстремізму.
Дай нам Бог усім розуму, щоб зробити вибір.
Дай Бог Україні пережити ці вибори!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
