25 вересня 2023, 11:50

Жижек як уособлення смерті філософії напередодні глобальної ядерної катастрофи

Відгук на статтю Жижека "Діалектика темного просвітництва". Оригінал тут.

Жижек говорить з позиції спостерігача чи інтерпретатора про світ, у якому нема і до кінця глобальної катастрофи не буде мислення.

Популярні філософи помруть у глобальній катастрофі одними з перших, тож не дивно, що вони хочуть встигнути про це розказати.

Жижек навіть не помічає, що критикована ним культура відміни-скасування вже давно проникла у філософію, і насьогодні це все, що може сказати нам філософія.

Ось його формулювання філософської культури глобальної відміни: "...Єдиний морально-політичний імператив є негативним: безліч поточних проблем ясно дає зрозуміти, що все більше не може тривати так, як зараз."

Тобто Жижек проголошує те саме, що позірно, тобто нібито критикує. Якщо "все більше не може тривати так, як зараз", то глобальна ядерна катастрофа – це один зі способів, щоб все більше не тривало так, як зараз.

Я навіть не пригадую більш ганебної смерті філософії, бо навіть у Гегеля чи у "параді смертей" постмодернізму якось було пристойніше.

Філософський акселераціонізм опиняється там же, де і спекулятивна філософія – у глобальній жопі немислення.

За що ж бере відповідальність сучасна філософія – не в соціальному і навіть не в екзистенційно-онтологічному плані, а в плані транзитології мислячих істот, як сингулярному так і можливо несингулярному? Поки що нема відповіді.

Саме тому доводиться шукати відповіді поза філософією – у чистому мислительстві чи в софістиці.

У глобальній катастрофі виживе лише мислення. Тобто виживуть лише змушені мислити, які стануть навіть не людством, а просто мислячими істотами планети Земля. При цьому нації, імперії та будь-які партикулярні спільноти приречені на знищення. Виживе також штучний інтелект, якщо встигне стати причетним мисленню, а відтак здатен буде до самовідтворення без людей.

Цікаво, що бездумні люди навіть не помітять своєї смерті. Бездумні ніколи не помічають своєї смерті. Глобальна катастрофа – це як "смерть" у постмодернізмі. Філософія теж не помітить своєї смерті, бо це для неї буде вища акселераційна мудрість.

Як дивно зійшлися думки обох сторін сьогоднішнього глобального протистояння. "Ніщо" Дугіна, яке належить втілити росії, і акселераційна глобальна катастрофа, яку одночасно втілює Захід у Жижека, при всій наративній відмінності – тотожні.

Готові до смерті не гідні жити. Не здатні мислити про життя істот – людей і нелюдей, – не гідні мислити взагалі.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Незвичайний панегірик на 33-тю річницю незалежності України

Вже – 33, це вік Христа на хресті і Його причастя духу. Так і ми в 33 на хресті, бо розпинають. Може й нам – пора до духу? Але чи готові ми до духу з душами, обтяженими неволею у країні, яка і досі не стала незалежною? Оголошення незалежності країни – це лише оголошення постколоніального статусу...

Що таке поразка?

З Древньої Греції через Корнелія Тацита, потім через міністра МЗС Італії часів Муссоліні Галеаццо Чано і в класичному її вигляді у Джона Кеннеді прийшла до нас відома фраза: "У перемоги сто батьків, а поразка – сирота"...

Як ми уявляєм перемогу?

Недавно один дуже віруючий у перемогу звинуватив мене в тому, що я не вірю в перемогу. Більшість думає, що уявлення про перемогу у всіх однакові...

Момент істини

1. Ми не витримуємо ліберальний шлях в Україні. Не дивлячись на війну, ми досі не воюємо ні за свободу, ні за вольності, ні за волю. Ми воюємо за націю, за своє, за своїх...

Правила катастрофи

Якщо ти живеш просто, то будь-яка складна угода для тебе кабальна. У складному світі будь-яка локальна війна є війна глобальна. Нагромадження простих рішень у складному світі веде до краху...

Про Надію

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑМи – це лише наша омріяна Надія, ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑБо все решта – це нездійснені наміри ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑта залишки марних сподівань...