''To be or not to be'' – чи благословить Конституційний Суд встановлення в Україні партійної диктатури?

Віднині доля скандального закону про "партійну диктатуру"в руках суддів Конституційного Суду України.

Сьогодні, в КСУ відбулась відкрита частина розгляду справи щодо конституційності норм Закону 1006-VIII (щодо виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку у багатомандатному окрузі) . Далі судді вже у закритій частині пленарного розгляду вирішуватимуть, чи буде в Україні діяти диктатура партійних вождів.

Розумію, що шансів на позитивний розгляд нашого із колегами з "Народного контролю" подання надто мало. Адже цей драконівський закон, що був ухвалений із рекордною кількістю спроб і лише завдяки голосам "кнопкодавів", – замовлення нинішньої влади.

На Банковій не полишають ідею отримати повний контроль над Парламентом. Відповідно, маючи прямий вплив на суддів КСУ (половина з яких разом із головою мали давно пройти люстрацію, і самі постати перед судом за "благословення" Януковича на узурпацію влади), можуть спонукати суддів до потрібних, а не правових рішень.

Як показала відкрита частина засідання КСУ, в антиконституційності цього закону мають сумніви лише пан Селіванов, котрий є постійним представником ВРУ в КСУ. А переважна більшість експертів (навіть тих, що були залучені до розгляду справи не ініціаторами позову) виступили ЗА скасування Закону, адже він суперечить одразу кільком статтям Конституції. А саме:

ст. 5 Конституції України – адже дозволяє змінювати результати виборів вже після виборів. Умовно кажучи, Закон дає змогу керівникам партій спочатку вносити у свої списки одних людей, які викликають довіру в громадськості, а вже після оголошення результатів виборів забирати у обраних осіб мандати, посилаючись на "екстрене рішення партії".

ч. 3 ст. 22 Конституції України – бо обмежує виборче право громадян, дає змогу не виборцям, а керівникам партій вирішувати, кому із запропонованих кандидатів "заходити у парламент", а кому – ні.

ст. 58 Конституції України – через зворотню дію в часі (а згідно КУ зворотню дію в часі мають лише ті законодавчі зміни, що стосуються послаблення відповідальності громадян перед законом). Цей же Закон дає змогу "заднім числом" переглянути списки кандидатів у депутати на виборах, що вже відбулись.

Як би пафосно це не звучало, але закон про "партійну диктатуру" повністю руйнує систему парламентаризму. Він робить кожного кандидата-списочника заручником "вождя партії", від якої він балотувався.

Враховуючи це, на наступних виборах (коли б вони не відбулись) ми можемо отримати ситуацію, що партії влади сформують "красиві списки", але по факту, пропустять у Парламент лише "своїх" кишенькових депутатів.

Зазначу, що я сам є лідером політичної партії і, за логікою керманичів нашої країни, мав би підтримувати цей Закон, а не боротися за його скасування.

Але якщо ми будемо ставити політичні преференції вище інтересів країни, одного дня хтось та й не витримає. Питання лише в тім, хто впаде першим – нинішня влада чи країна, що стала бізнесом для "нових" псевдоеліт.

Народний депутат України,

Секретар Комітету з питань запобігання і протидії корупції,

лідер партії "Народний контроль"

Дмитро Добродомов

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.