Нам потрібен новий шкільний предмет
Сьогодні в нашому суспільстві точиться багато розмов з приводу того, як треба викладати шкільний курс історії. Особисто мені подобається підхід групи фахівців під керівництвом професора Національного університету "Києво-Могилянська Академія" Наталії Яковенко, яка пропонує вважати невід'ємною частиною минулого України все, що відбувалося на її нинішній території. Вважаю таку позицію цілком конструктивною і такою, що сприятиме зшиванню країни на ментальному рівні, допомагатиме сприйняттю України в усьому багатстві її політичної та культурно-історичної спадщини.
Переконаний, що такий підхід є універсальним в гуманітарній сфері, і тому пропоную ініціативу щодо розробки та практичного запровадження нового шкільного предмета – "Література України". На мою думку, в його рамках школярі мають вивчати творчість усіх письменників, які народилися на наших теренах і писали про людей, що жили на них. Це можуть бути твори російськомовних авторів: від Ісака Бабеля, Костянтина Паустовського, Іллі Ільфа та Євгена Петрова до Віктора Некрасова. Найкращі зразки творчості єврейських літераторів: від знаного Шолом-Алейхема до несправедливо забутого в Україні лауреата Нобелевської премії Шмуеля Агнона. Вважав би обов'язковим включення до програми цього курсу творів грузина Давида Гурамішвілі, поляків Юзефа Залеського та Мауриція Гославського, кримськотатарських письменників Едіпа Ефенді та Агатангела Кримського.
Зрозуміло, що це далеко не повний перелік, і добре, що ми маємо таке велике багатство. Питання в тому, як долучити до користування ним нові покоління українців. Щоб кожен з них знав і цінував усі – різноманітні за етнічним походженням – паростки культури, які зійшли на землях України. І щоб нарешті наша внутрішня несхожість та особливість перетворилися з предмета розбрату і чвар на джерело спільної унікальної сили, джерело розвитку у розмаїтті.
www.yekhanurov.info
