25 липня 2013, 01:51

ЯК БІСНУВАЛИСЬ У ХЕРСОНІ НАЙМАНЦІ, А СОНЯХИ ВСМІХАЛИСЯ МЕНІ...

Бо ми перш за все – ідеї.

Микола Куліш

Моя поїздка до Херсона – краю настояного на сонці та соняхах, освяченого скитськими курганами й увічненого останніми Олешківською та Кам'янською Січчю на чолі з Костем Гордієнком, вилюбленого українськими літераторами: від українського театру другої половини ХIХ ст. до найзлободеннішого драматурга Миколи Куліша (навчався в Олешках) – не минула. Краса і звитяга цієї таврійської землі залягає у серце і стає невичерпним вмістилищем твоєї сили. Розумію, чому так поривало сюди неповторних Остапа Вишню, Михайла Коцюбинського, Олександра Довженка, а також плідно творили Дніпрова Чайка, Микола Чернявський і Олесь Гончар та ін. Портфель останнього в однойменній обласній бібліотеці – наче впакована і незнищенна українська ідея, що вперто не полишає, а, навпаки, щоразу оживлює український соняшниковий степ. Як зрештою, оживив цей степ приспаний український ген у Миколі Кулішеві, що входив у літературу як російськомовний автор, а відтак став маяком українського націєцентризму у 30-і роки ХХ століття, за що і отримав кулю у скроню 3 листопада 1937 року разом зі своїм другом, галичанином із Самбора, засновником нового українського театру Лесем Курбасом.



Кулішева п'єса "Мина Мазайло" (1929 рік) – це не просто "найфілологічніша" трагікомедія про відступництво від рідної мови і вірність їй, а визначення правдивих пріоритетів для утвердження власної нації: "Подумай, що скажуть на тім світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище"". До вибухової міри ці Кулішеві слова суголосні з моїм майстер-класом у дитячому садочку Львова про елементарний обов'язок батьків ідентифікувати своїх дітей по-українському. Біснувата реакція маргінальної частини змалоросійщеного українського суспільства яскраве тому підтвердження. І що більше цей плебс скавулів і скавулить на цю тему, то очевиднішим було і є влучення у саму десятку проблеми: найбільше ненавидять те, що зрадили, або те, до рівня чого не здатні піднятися. Тому й не дивно, що від Кулішевого часу і досі маємо комуністичний мотлох та регіональний криміналітет, що взявся блокувати у Херсоні мою чергову презентацію монографії "Мовна норма: знищення, пошук, віднова". Їхня паніка перед моїм приїздом, невміло і по-тупому заблоковані входи до зали лише гротескне підтвердження Кулішевих слів: "По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной". Направду, складалося враження, що негативні герої Кулішевої п'єси зійшли з його сторінок крізь товщу часу, аби востаннє відіграти свою роль вже на рівні фарсу. Звісно, ми тріюмфально зайшли до зали під знавіснілі крики найманих рабів (привезених місцевих "тітушок") і, мабуть, останнього комуно-бандитського мотлоху; звісно, блискуче провели розмову з вільними херсонцями, яких не треба переконувати, що "на московському кумачі самостійної України не вишиєш"" (М. Куліш); звісно, так само славно під партійним прапором та зі славнем на устах вийшли із зали, щоб не переставати утверджувати в життя основний посил від великого драматурга: "Українче, спізнай самого себе".

Тішуся, що саме сила знань, слова і нашої "свободівської" невідступности так блискуче демонструє приреченість регіонально-комуністичної орди. Як добре, що вони разом зійшлися у цьому природному клінчі взаємопогризання!!! Їхня об'єднаність у ненависті до націоналістичних українців неабияк допоможе нам у поширенні та утвердженні ідей націоналізму. Наше завдання дуже просте і складне: зачинити двері за радянським українцем (див. М. Куліш).

Щиро вдячна дописувачці на мій facebook, що слушно зауважила: "Сьогодні "Українська правда" пише: "Гастролі" Ірини Фаріон в Херсон..." Дожилися, нести СЛОВО в народ тепер називається гастролями. І це "Українська правда"!!!! Щоб їм грець...!". Отож розстріляні Куліш, Курбас, Чернявський, затероризовані Довженко і Вишня та сотні інших українських письменників та науковців винятково словом будували нашу державу. І саме вони були найбільшою загрозою для комуністичного режиму. Чи можуть це осягнути тепер почасти лібералізовані раби "віку голоти" (за Ортегою-і-Гассетом), що не минув із ХХ-им століттям? Деякі з них навіть пробачення просять за влучене нещодавно у декого яйце... Роблю лише один висновок: "...кричіть собі, / Я слухать не буду, / Та й до себе не покличу" (Тарас Шевченко). Готуймося до наступних зустрічей по всій країні.

powered by lun.ua

Ольга Ільків: 101 рік служіння Богові й Україні (за програмою ''Ген українців'')

(зображення Галини Помилуйко) "Допоможи мені, Боже, аж до смерти зберігати силу волі, ясність думки та непохитно, стійко служити ідеї Української нації" Ольга Ільків, вересень 2010 р...

ЕВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: від життя до смерти у безсмертя (тези за телепрограмою ''Ген українців'')

(14 червня 1891- 23 травня 1938): усього 47 років життєвого шляху. У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії...

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА – ОСНОВА СОБОРНОСТИ: ДІЯХРОННИЙ АСПЕКТ. Українська об'єднує. Російська – вбиває.

Найвища й найміцніша духова організація одности народу – то соборна літературна мова. Іван Огієнко Мова – в останню чергу засіб комунікації...

Про мову ''давню і достойну...''

Президент Литви Гітанас Науседа під час українськомовного виступу у Верховній Раді 19 березня 2021 року назвав нашу мову "давньою і достойною", "яку було довго переслідувано і знищувано, однак не знищено"...

ЛЕСЯ УКРАЇНКА і мовне питання

Дитинство: "вихована я в українській мові" Народження й життя Лариси Косач припало на час дії Валуєвського циркуляру (1863 р.) та Емського указу (1876 р...

Майдан і війна: про 10 рис ВИОКРЕМЛЕНИХ побратимів-свободівців

18 лютого 2021 року на етері "Великого Львова" після моїх слів про 19 убитих на Майдані свободівців, після згадки про уродинника Героя України Тараса Матвієва та віддання шани всім полеглим, після моєї аналітики, чому перемога Майдану обернулася поразкою, бо обрано Порошенка і Зеленського президентами (для мене це тотожні персонажі: породження одне одного), – дехто в телестудії звинуватив мене у виокремленні свободівців серед усіх решта...