15 грудня 2013, 14:53

ПРО ТРИ ПАРАДОКСИ НАШОЇ ІСТОРІЇ

1. ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ РАБА.

Різними словами з трьох букв можна ідентифікувати президента партії регіонів та комуністів, проте з багатого синонімного ряду, як на мене, найприйнятніша лексема – РАБ. Його формував час московсько-більшовицьких хазяїв, плебеїв та рабів. Його моделі він неминуче переносить на українську реальність, знаходячи для себе хомут у московській упрязі. Кожен може запропонувати лиш те, чим живе і наповнений внутрішньо. Один із рабів із партії регіонів зі знаковим прізвищем Смітюх звернувся від імени Антимайдану до Путіна, аби він "допоміг" зараз Україні. Маємо ядучу суміш московського шовінізму типу царьових і хохлацьке лакейство типу смітюхів. Їхні прізвища волають про трагедію нашої країни: її можна здолати лише імплантованими чужинцями з хохляцьким інструментом у руках.

2. ПОРАЗКИ ПЕРЕМОГАМИ СТАЮТЬ.

Чи треба, аби такі, як президент партії регіонів та комуністів укладали доленосні для України угоди? Запитання риторичне. Не дай Боже. У такому випадкові горе-евроінтегратор міг би стати президентом 2015 року. Натомість непідписання угоди стало детонатором у вибухові бомби народного терпіння за час чотирирічного втілення ЗЛА. Магма гніву вилилась на поверхню. Полум'я воскреслої любови до своєї землі годі впакувати у мільйонноразове "Слава Україні" – "Героям слава". Лавини не спинити, бо де на кін історії виходять дві сили, – там перемагає сильніший, а де сила і ДУХ, – то останнього не здолати. Хіба можна здолати убитих Міхновського, Петлюру, Коновальця, Бандеру, Шухевича, Телігу і сотні інших духовних повстанців, що животворять і духотворять на сьогоднішніх майданах? Навіть Мазепине вимушене двадцятилітнє служіння Петру і програна Полтавська битва обернулися у символ змагань за українську незалежність, а ми, вільні українці, стали називати себе мазепинцями, відтак петлюрівцями, а потім і тепер бандерівцями.

Перелилась поразка в перемогу.

А смерть безсмертям стала.

Повстала сила знову й знову,

Неначе й сну не знала.


3. УКРАЇНСЬКІ ОПТИМІСТИЧНІ ТРАГЕДІЇ.


Учора, коли звично ходила київським майданом, незнайомий чоловік сумовито і розгублено запитав: "А що буде, як похолодніє...?". Якщо навіть за такої високодуховної атмосфери і такої визвольної мети плиткі думки можуть терзати наші душі, – то є над чим працювати... Подумалося: що буде, як у пса не буде буди? Пес змокне. Та й далі буде гавкати. Чи не так? У світі нема нічого недосяжного, але є слабодухі люди. Не буде внутрішньої сили – інша довго не працюватиме. Натомість молодих хлопців поривало до інших дій: "Я готовий віддати життя за Україну". Подумалося, що Шевченкові слова "вражою, злою кров'ю волю окропіте" більше ніж класика чи поезія. Задля України слід ЖИТИ. Це і є наш основний постулат. Можливо, тоді наші трагедії відійдуть у минуле, а позитивне мислення неабияк пришвидшить досягнення нашої мети. Натомість все, що викликає страх і тривогу, – блокує нашу перемогу. Похідним словом від перемога є особове дієслово можу. Коли помножимо його на хочу, то ніщо не спинить нас у нашому летові до самих себе.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Уповноваженому з захисту державної мови України Тарасові Кременю про безпрецедентні дискримінаційні дії щодо депутата Верховної Ради України 7 скликання доктора філологічних наук, професора Ірини Фаріон

З В Е Р Н Е Н Н Я 15 листопада 2023 року я без жодного офіційного пояснення у блискавичний спосіб за підписом ректора НУ Львівської політехніки під тиском міністра освіти і науки О...

МИКОЛА ЄВШАН (Федюшка) – войовничий ідеаліст: воїн і митець

Хто вміє ненавидіти, той вміє й любити... Ворог навчив нас ненавидіти, він примусив нас полюбити Вітчизну. І тому я кажу, що наше вигнання з рідних хат, недоля десятків і сотень тисяч українців була потрібна, аби дати сильну і глибоку підставу ідеї національної боротьби...

Рецензія на монографію ''Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті''

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

СВОГО НЕ ЦУРАЙТЕСЬ, І ЧУЖОГО НАУЧАЙТЕСЬ, АБО РІВНОВАГА МЕЖИ СЛОВОМ НАЦІОНАЛЬНИМ ТА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ Оксана Микитюк. Рецензія на монографію "Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті". Автори: Ірина Фаріон, Галина Помилуйко-Недашківська,

Від часу Тараса Шевченка аксіомою є слова "і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь", "бо хто матір забуває, Того Бог карає". Українське суспільство давно перестало усвідомлювати кару Господню за зраду свого, за переступ, за вихваляння всього іноземного...

ВИСТУП ІРИНИ ФАРІОН 9 травня 2024 року на другому засіданні Львівського апеляційного суду у справі незаконного і політично замовного звільнення з Львівської політехніки (стилістично виправлено)

1. Про своє звільнення я довідалася з інформації, розташованої в мережі 15 листопада 2023 року приблизно о 20.00 у середу. Жодних попередніх розмов з керівництвом Політехніки, де пропрацювала 32 роки і жодних конфліктів із будь-ким: чи студентами, чи викладачами, – не мала...

Відкритий лист на підтримку Ірини Фаріон проти її незаконного політично вмотивованого звільнення з НУ ''Львівська політехніка''

Шановне панство! Прошу про підтримку! Незаконне звільнення з політичних мотивів – це повернення в репресії 30-70-х років 20 ст. Це знищення України зсередини...