СИЛА МОВИ: ДУХ, ЗБРОЯ, ІНТЕЛЕКТ

26 травня в Національному академічному драмтеатрі ім. Івана Франка відбулося урочисте закриття ХV Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика. Цей конкурс потужний не тільки через ІДЕЮ МОВИ як національної суверенної держави, а й тому, що персоніфікований його організаторами-аристократами Духу: Петро Яцик – канадський бізнесмен, Михайло Слабошпицький – український письменник, Володимир Загорій – український підприємець-меценат, Павло Гриценко – голова журі. Звідси багаторічна армія учасників конкурсу: учителі та викладачі, учні, студенти та курсанти в Україні і по цілому світові. Україна є тільки там, де є її мова. Кацапоязичіє – це не Україна: це або колонія чи постколонія, або ЗАВЖДИ імперська Расєя.

Проте я про тло цього конкурсу. Цьогоріч на його урочисте закриття прийшов Президент Порошенко. Минулого року була його палка прихильниця (після служби у Ющенка та Кличка) Ірина Геращенко. Заходив до театру через безпрецедентні заходи безпеки. Мене на охороні ще ніколи і ніде так не обшукували. Я навіть запропонувала роздягнутися, аби нічим не порушити комфорту нового гаранта, головнокомандувача миру на війні: 7 тисяч убитих, близько 20 тисяч поранених, торжество олігархату, економічного краху і мови окупанта в країні після Майдану. Це його річний ужинок президентства миру, словоблудія і пихи.

У сяйві театральних рамп і з принесеної трибуни (ніби не можна було, як усі від мікрофона) він натхненно читав брехню про єдину державну українську мову. Йому за це аплодували і навіть зустріли і провели стоячи. Сиділа і не аплодувала тільки Фаріон, а, може, ще й дехто, як і під час його інавгурації у сесійній залі парламету рік тому. Тоді на знак протесту я вийшла з зали.

Що зробив для державного статусу української мови цей президент миру, що вміє говорити по-англійському?

1. Підтримав мовний закон Путіна під прізвиськами українофобів Ківалова-Колесніченка, бо першим почав маркувати свої кондитерські вироби мовою окупанта – російською.

2. Вперше в історії Української Держави під час інавгурації у стінах парламенту при святому Пересопницькому Євангелії звернувся до українців мовою окупанта.

3. Вперше в новітній історії під час новорічного привітання у час страшної війни України з Росією, яку він називає АТО, "вітав" українців мовою окупанта.

4. Вперше запропонував особливо підступний спосіб знищення державного статусу української мови через внесення до парламенту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" (вих. N1-1/488 від 2 липня 2014 року). Відповідно до цього закону, запропонував внести зміни до 143 статті Конституції України, які полягають у праві місцевих органів влади змінювати статус мови з особливим виокремленням у цьому російської мови (і це у час розпалу війни з Росією!): "Стаття 143. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи вирішують питання місцевого самоврядування, віднесені законом до їх компетенції.

Сільські, селищні, міські, районні, обласні ради можуть у порядку, визначеному законом, надавати в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці статус спеціальної російській мові, іншим мовам національних меншин України".

5. Таким способом Президент намагається задовольнити присутність Путіна на Донбасі, позаяк саме під його тиском Верховна Рада VII скликання (крім ВО "Свободи") проголосувала за Закон України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", де в 4 статті сказано: "Держава гарантує відповідно до Закону України "Про засади державної мовної політики" право мовного самовизначення кожного жителя в окремих районах Донецької та Луганської областей щодо мови, яку вважає рідною, вибору мови спілкування, вільного користування російською та будь-якою іншою мовою у суспільному та приватному житті, вивчення і підтримки російської та будь-якої іншої мови..." (16 вересня 2014 року). Про українську мову там жодного слова.

6. 20 травня 2015 року з ініціятиви депутата від ВО "Свобода" Михайла Головка на голосування до парламенту внесено мій законопроєкт "Про державну службу" (щодо обов'язкового володіння українською мовою посадовими та службовими особами органів державної влади), N1201. Результат голосування провальний. Мова, як завше, промовистий сигнал недорозвитку українського суспільства: тільки 152 депутати за. З блоку Петра Порошенка (так звані іменні блоки свідчать, що у нас ТОРЖЕСТВУЄ теза "пижити по-новому" як зовсім по-старому), себто цей закон підтримала лише 61 особа зі 143. Особливо промовисте голосування одіозних депутатів зі Львівщини: І. Гриніва (не голосував) – головного технолога у блоці Порошенка, Д. Добродомова (утримався), як кажуть, нащадка енкаведиста у Львові, А. Лопушанського (утримався) – олігархічного псевдонаціоналіста, Б. Дубневича (не голосував) – місцевого олігарха з 30-ма помешканнями. Ці депутати проти того, щоб держслужбовці спілкувалися українською державною мовою. Що вже на їхньому тлі неголосування за цей закон сина Президента О. Порошенка (утримався) чи відомої пустомелі від Порошенка Ірини Геращенко (не голосувала) чи Оксани Продан (не голосувала).

7. У Президента Порошенка багато спільників. Серед них політична партія "Народний фронт", даруйте, "Антинародний фронт". Із 82 депутатів цієї фракції закон підтримало лише 18. Львів'яни тут також відзначилися. Таке собі велике ніщо М. Величкович не голосував, М. Княжицький – не голосував, М. Хміль – не голосував. Які ж тут можна мати претензії до В. Сюмар, яка під час засідань ВР бавиться у кульки, – не голосувала чи до соціальної захисниці – Л. Денісової: не голосувала.

8. Серед позафракційних не голосував відомий щирий українець В. Гройсман та С. Тарута як "яскравий" представник комітету з питань духовності і культури...А ще відсутній Ярош. То якого лиха було йти до парламенту і не ходити тепер на роботу? Хоч розумію: все життя був безробітний.

9. Із партії з приреченою назвою "Самопоміч" із 30 осіб не проголосувало за закон аж 7 (серед них горе-освітянин О. Скрипник), а О. Березюк – керівник фракції, як подейкують, вимагав від В. Гройсмана покарати керівника апарату пана Зайчука за внесення цього питання у порядок денний. Отож не дивно, що за розгляд цього питання у сесійній залі партія з синонімною назвою "Сам коханий сам" дала 0 голосів!!! Навіть "Опозиційний блок" з переляку (чи з недопетрання) змилосердився на 1 голос за (це трагікомічна Н. Королевська).

10. А ще у Президента у поборюванні української мови спільником є Міністерство освіти і науки, бо міністр М. Квіт скасував наказ міністерства про обов'язковість викладання української мови, історії, культури, політології у негуманітарних вишах. Його потішна рекомендація, а не наказ вишам від 11.03.2015 (N1/3-120) забезпечити викладання цих дисциплін – це те саме, що побажання купувати добрі книжки та машини при повній відсутності грошей. Мою ж пропозицію минулоріч на комітеті з питань освіти і науки внести цю норму до закону відхилили з мотивацією порушення автономних прав вишів. Тепер бачимо, як ліберально-олігархічна і космополітична влада брутально порушує базове мовне право титульної нації. А чого б то неукраїнці мали цим перейматися, якщо депутати-хохли (особливо львівці) так радо пособляють їм у блокуванні мови і далі лижуть язиком...

Ось із таким ужинком від Президента з його патетичною брехнею про єдинодержавність української мови святкувалося закриття ХV Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. Петра Яцика.

До слова, чорногорці, вітаючись, запитують: "Як ся маєш", – і відповідають: "Всупереч усьому". Саме у таких координатах і живе наша МОВА. Слушно зауважив геніяльний Юрій Іллєнко: "Прийшов час "замочіть в сортірє" і найбільшого ворога російськомовної імперії – українську мову. Бо імперія знає, що вона все ще існує як імперія, доки існує її мовний рускоязичний простір, хоча й розвалився політичний інформаційний "моноліт" СРСР".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.