МОВА ОСВІТИ – ЦЕ МОВА ВЛАДИ
У березні цього року звернулася я удруге (перше звернення надіслано 24.01.2017 р.) до Львівського начальника управління освіти п. З. Довганик із тією ж вимогою: закрити ВСІ російські школи чи російськомовні класи у школах міста Львова як основні вогнища сепаратизму в Галичині. Начальниця повідомила (див. відповідь від 20.02.2017 N2601-363), що у школах Львова російською мовою навчається 2 тисячі 535 учнів – і закрити ці школи неможливо через дію мовного закону "Про засади державної мовної політики", зокрема його 20-у статтю. 28 лютого 2018 року цей закон з моєї ініціятиви і зусиллями свободівців та громади СКАСОВАНО у Конституційному Суді.
То що ж тепер заважає львівській самопомічній владі негайно увідповіднити навчальний процес із конституційним полем і відповідно до тлумачення поняття "державна мова" Конституційним Судом ще 1999 року: "Виходячи з положень статті 10 Конституції України та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова.
У державних і комунальних навчальних закладах поряд з державною мовою відповідно до положень Конституції України, зокрема частини п'ятої статті 53, та законів України, в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин"? [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-99]? Підкреслюю: мовою навчання є лише українська, а вивчати можна різні мови!
Моя вимога спричинена не лише гострою фазою російсько-української війни, але невідкладною потребою реформувати освіту в контексті її повної і беззастережної українізації. Нагадаю, що мова школи – це передусім світогляд та моделі поведінки її учнів та вчителів. Російська мова – це мова українського ворога та окупанта, що в цій війні вже забрав життя близько 11 тисяч українських Героїв. Мова – це символ влади. Неприпустимо, аби в місті Степана Бандери та взагалі по всій країні існували ці залишкові тавра колоніялізму та московської окупації.
У разі бажання московитів зостатися в нашій країні (російськомовні – це не юридичний, а політичний термін, щоб затримати Україну в силовому полі Москви, про що свідчать заяви міністра закордонних справ А. Козирєва РФ ще на початку 90-х) – варто розглянути можливість створення для них та інших суботньо-недільних шкіл приватним коштом. Цього навчає нас демократичний світовий досвід, яким ми аж ніяк не можемо знехтувати в час бажаних евроінтеграційних процесів. Там вони комфортно зможуть вивчати свою мову та культуру для хатнього вжитку.
І яку, панове, я отримала відповідь від начальниці управління освіти міста Львова? Тепер Львівське управління освіти, аби не ліквідовувати освітні вогнища московського сепаратизму у Львові, покликається на нещодавно ухвалений Закон України "Про освіту", зокрема його абсолютно гібридну 7 статтю, де нацменам (насправді окупантам та їхнім нащадкам!) забезпечено право НАВЧАТИСЯ, а не лише вивчати свою рідну мову. Нагадаю, що ця принизлива і скандальна стаття ухвалена передусім завдяки депутатському лобі від партії Самопоміч, БПП і НФ. Правда, начальниця бідкається, що зазначена стаття не конкретизує, з якого часу запроваджуватиметься навчання лише державною мовою для учнів 5-11 класів... І ось днями ми отримали від Міносвіти цю відповідь: імовірно, що з жодного класу у школах нацменів не будуть навчатися лише державною мовою, бо всюди буде присутня ГІБРИДНА, а не державницька модель навчання. Про це свідчить Стаття 5 проєкту Закону України "Про середню освіту": у початковій школі державної мови від 10 до 20%; у базовій середній – від 20 до 40%; у профільній середній – не менше 60% чи 80%...
Отже, щоб зберегти подальше циркулювання у просторі нашої знекровленої держави (особливо під час війни) так званих мов нацменшин, які насправді є мовами історичних і теперішніх окупантів України (російська, польська, румунська, угорська), Міносвіти обирає шлях гібридного способу навчання через мовне квотування середньої освіти, себто паралельного процесу НАВЧАННЯ державною мовою та мовами нацменшин.
То хто ця влада? Недоукраїнці, малороси, гібриди чи просто убогі колаборанти, що в час війни відкривають браму своєї держави для ворога, виплеканого від самої школи на кошти самих же українців?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
