Про павліка морозова у Львівській політехніці (або як хочуть посадити Фаріон за вимогу знать закон)

Нашим брудним, аж чорним, брехливим, аж сатанинським, інформпростором шириться фальшивка начебто від Колегії студентів Національного університету "Львівська політехніка" з незасвідченим підписом студента Богдана Мірінчика. Ця безграмотна писанина (краще базґранина), попри щонайменше 10!!! лексико-семантичних, синтаксичних та стилістичних помилок, абсурдна за формою: нема адресата, нема засвідченого підпису і нема цитати таврованої без суду і слідства Фаріон. Тобто це безграмотно задрукований папір хіба для самодискредитації.

Звісно, я ще подумаю про судовий позов за брутальний наклеп на мене. Проте на разі в цьому дописі зосереджуся на філологічному аналізі, бо ж проблема філологічна: всього лиш слова правди від Ірини Фаріон, що неодноразово озвучені, зчинили більший галас, як падіння ракети і вбивства людей від початку війни і загибель наших героїв 3 листопада через дикий вчинок їхнього командира. І весь Азов встав на вуха від кількох слів маленької Фаріон. А що сталося, хлопчики? Мова ж не має значення? Це ж ваша аваковська філософія, чи не так? Чого ж ви так, бідолахи, закипіли? Виявилося, що Фаріон стріляє словами. Поранених більше, ніж живих. І серед них поранений Мірінчик.

Спеціяльно для Мірінчика і йому подібних наведу ті слова з інтерв'ю з Я. Соколовою (див. [https://www.youtube.com/watch?v=9Zy2fvLBfaQ&t=1570s), які спричинили підрив в неадекватів. До цього інтерв'ю я не раз озвучувала свою позицію щодо ворожої мови у війську і гостро її засуджувала, бо це загроза для життя наших воїнів і це символ нашої ментальної залежности від ворога. Ворожомовні – це найкращі трофеї путіна. Тому він по них і прийшов, щоб "захистити". Проте чомусь саме зараз багато хто захотів кинути каменем у Фаріон, і Мірінчик камінчика з кишеньки вийняв також (чи радше йому вийняли). Колись, 20 років тому, також студент з історичного факультету Національного університету ім. Франка на прізвище Арбатов написав на мене доноса за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, яку побачив в плакаті "Не знаєш! Не розумієш! Не цінуєш!".

Виявилося, що я ще й досі цю ворожомовну нечисть доконечно не випалила. Може, хтось пам'ятає це прізвище Арбатов? Така ж доля чекає і Мірінчика. Різниця хіба в тому, що тоді, 2003 року, це робили рускоязичні комуністи, а 2023 року рускоязичні ліберасти. А що ж це за субстанція така рускоязична? На щастя, вже навіть Конституційний Суд 14.07.21 P/2021 визначив, що їх НЕМА: "Російськомовні громадяни не становлять одноцільної соціальної одиниці, є політичним конструктом, а не юридичною категорією, на яку не може поширюватись режим юридичного захисту".

Спеціяльно для мірінчиків та всіх решта наклепників пропоную прочитати інтерв'ю з Соколовою, бо може хтось недочуває.

Фаріон: "Треба визначити поняття, це основний науковий принцип. Нема русскоязичного насєлєнія: є українці і є к...пи і є болото...".

Соколова: "Але військові полку "Азов" і 3-тя штурмова частина з них спілкуються російською"

Ф.: "Що вам хлопці заважає виконувати ст. 13 (в мовленні помилка ст. 29, вибачте) Закону про Збройні сили України? Ви, хлопці, знаєте, що таке дисципліна в армії? – Якщо в армії не має дисципліни, то немає армії – це зброд"

С.: "Але ж ми їх не можемо назвати к...ми?"

Ф.: "Я не можу назвати їх українцями, якщо вони не говорять українською мовою. – То нехай себе назвуть русскіми. Що їм заважає, чому вони такі очманілі? – Чому зійшлося саме на українській мові? Покажіть свій патріотизм, вивчіть мову Тараса Григоровича Шевченка. Що це за бздура: воювати в українські армії і говорити російською мовою"

Ф.: "Уявіть ситуацію. УПА. Поляки загарбали Галичину в кінці 14-го століття. Повстанська армія, 42-й рік. Хлопці межи собою розмовляють польською мовою і розповідають, які вони патріоти. Ну що це за абсолютна дурниця? – Виконуйте закон, це по-перше. По-друге: вчіть українську мову. По-третє: припиніть вигадувати для себе відмази. Є констиція України (ст. 10), є закон про ЗСУ, є Закон про українську державну мову (ст. 15, в мовленні помилка ст. 13, вибачте). Один єдиний посил для них всіх: виконуйте хлопці закон."

А тепер про помилки школярського рівня. Увага!!! Шедевральний текст. Чудо ділового стилю!!!

1. Мірінчику! В Україні не живе "населення", як вам куратори московські написали, а нація, чи народ, що героїчно змагається за свою державу. Розумію, що ваш рівень національного самоусвідомлення такий катастрофічний, що українці для вас всього лиш населення. А для мене українці – це велика і незборима нація!

2. Українці не висловлюють своїх думок, Мірінчику, московським синтаксисом, хоч і українськими словами: "У нас не можуть бути допустимі образа їх честі і гідності".

Українською, Мірінчику, треба так: "Ми на допустимо образи їхньої честі та гідності". Вам треба засвоїти розряди займенників та вивчити різницю між "їх" та "їхній". То тільки в московській мові ці займенники не розрізняють, що ви і підтвердили своїм чужинецьким мисленням і захистом москвоязичія. А ще не зле було б опанувати норми Правопису-2019 і знати форму родового відмінка "чести" і "гідности", але то для Мірінчика акробатичний номер, як і для його натхненників від часів комсомольця Арбатова.

3. Для зв'язку межи частинами тексту зовсім не обов'язково повторно вживати "так", що є передусім стверджувальною часткою. Така форма дискурсивного вислову свідчить про брак думки, тому й порожнечу лексеми.

4. Синтаксична конструкція "...після перемоги державна політика та свідомість громадян повинні будуть довести процес українізації до кінця" не підлягає жодній перебудові. Це повний параліч думки з ватою слів, бо "державна політика" і "свідомість громадян" не перебувають межи собою в жодних синонімних відношеннях і нікуди нічого не можуть довести. Можна було б висловитися, Мірінчик, хоча б так: "Перемога остаточно утвердить нашу українізацію". Але так може висловитися лиш той, хто справді має за завдання вимести всю московську нечисть з України, а не той, хто ситуативно лапає корисливу для себе хвилю.

5. Мірінчик вивчив слово "наратив" і безпідставно приписав мені "підігравання ворогу та медійне поширення образливих наративів про російськомовних військовослужбовців". Дивний Мірінчик, бо не навів тих моїх образливих слів. Тобто юнак БРЕШЕ! А я всього лиш як доктор наук даю дуже влучні і точні назви, тобто втілюю основну функцію слова – номінативну і змушую всіх діяти відповідно до закону. Якщо примус до закону – це "образливі наративи", то юнак має поважні проблеми екзистенційного характеру:

"Стаття 15. Застосування державної мови у Збройних Силах України та інших військових формуваннях 1. Мовою нормативних актів, документації, діловодства, команд, навчання, виховних заходів, іншого статутного спілкування та службової діяльності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до закону, є державна мова. Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text); "Стаття 13. Мова у Збройних Силах України Мовою Збройних Сил України є державна мова. Мовою статутів, документації, діловодства, команд, навчання, виховних заходів, іншого статутного спілкування та службової діяльності у Збройних Силах України є державна мова. Закон "Про Збройні Сили України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12#Text).

6. Студент-п'ятикурсник заявляє мені, що моя діяльність... "не співпадає із цінностями та тією волонтерською підтримкою, яку роблять наші студенти...". Юнак через таке формулювання по-хамському заперечує волонтерську діяльність всього викладацького складу Політехніки, що системно і невідкладно жертвує на ЗСУ, і водночас сам, як чоловік (?) призовного віку, не рушає на фронт захищати України, як це зробив мій зять, Василь Особа, випускник Львівської політехніки, і мій колишній чоловік, що аж ніяк не такого придатного до військової служби віку, як Мірінчик. А ще цей профспілковий активіст уживає убивчу московську кальку "співпадає", яку не фіксували навіть найгірші словники в совєцькі часи, натомість москвояз у голові Мірінчика так укоренився, що не видреш.

7. Розумію, як тяжко цьому студентові опанувати природу українського синтаксису, бо ставить він кому там, де, очевидно, подих перехоплює, а не мотивує банальними правилами простого чи складного речення (йдеться про кому перед покручем "співпадає").

8. А тепер, панове, рятуймося, бо Мірінчик залишає "за собою право дослідити поведінку п. Фаріон в контексті освітньо-навчального процесу, наявність подібних закидів під час викладацької діяльності та у роботі зі студентами Львівської Політехніки". От цікаво, як цей студент буде це робити? Чи, може, він має якусь підпільну кваліфікацію, аби перевіряти діяльність доктора філологічних наук, автора понад 14 одноосібних та співаторських монографій, понад 400 статей, численних інтелектуальних проєктів всеукраїнського масштабу на зразок "Гену українців" та "Величі особистости" та ін. А може, він ще прийде вчити моїх студентів української мови? Так випірюються павліки морозови і малі большевинята. До слова, чим закінчив життя цей большевицький мотлох, Мірінчик не знає, бо лише абсолютний хам і невіглас може виписувати таку маячню та ще й називати освітній процес "навчально-освітнім", як ото масло масляне на канапці.

7. І чогось в останньому абзаці цей реінкарнований інквізитор совєцьких часів над професором Фаріон вирішив нагадати (і знову перед словом "нагадуємо" безглузда кома, мабуть, дихання перехопило перед черговою дурістю) і ствердити (!!!) наступне (мабуть, у його голові було якесь попереднє або московське слєдующєє) з Кримінального Кодексу. От тут, люденькове, я вже так реготала, що мало живіт не порвало. Бо моя вимога до військовиків виконувати закон – це, виявляється, "Образа честі і гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім'ї – карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк". Знаково, що він не взяв у лапки цей витяг із КК, уявивши себе великим інквізитором Ірини Фаріон: тюрма на 3 чи 5 років – власне стільки це втілення порожнечі блудить коридорами Політехніки.

8. На завершення Мірінчик втомився і вирішив закликати на допомогу "відповідні правоохоронні органи", аби вони самі, без інквізитора Мірінчика, встановили факт порушення Іриною Фаріон КК або (як обнадійливо для мене) "його відсутності".

Люди! Який би Ви діягноз тому всьому встановили? Думаю, то криза перехідного віку і катапульт в дочасну деградацію моралі та інтелекту.

Словом, як слушно зауважив доктор філософії, директор знаменитого видавництва "Астролябія" Олег Фешовець, "Цей підписант за фенотипом виглядає на типового Павліка Морозова, з таких в совкові часи формувалися вічно інфантильні комсомольські активісти-задроти, а нині – ухилянти, що вдають із себе волонтерів. От його "поведінку" таки варто "дослідити в контексті" (тьху, яка гидотна графоманія у цього тіпа, явно політехніка занизила вимоги до її студентів) ".

П.Н. А це надіслано мені від моєї студентки, що мала нещастя вчитися з цим "шедевром". Прізвище не називаю через безпеку її батьків на окупованій території. До слова, чарівна панночка готує листа до ректора, аби негайно перевірити фінансовий стан Колегії студентів та профкому на чолі з Мірінчиком.

"Пані Ірино, я добре знаю Богдана Мірінчика. Ми зареєстрували громадську організацію, де він був керівником, а я його заступником. Він нічого не робив під час волонтерської діяльності, вся робота була на мені. А коли я втомилася і ВПЕРШЕ від початку вторгнення, у червні 2022 року, взяла тиждень вихідних – він розпустив організацію, бо не знав, що робити і як продовжувати співпрацю з нашими партнерами. Він зробив це в той момент, коли ми мали підписувати контракт із мерією одного Британського міста, згідно з яким вони мали б щомісяця надсилати грошові пожертви у фонд нашої організації. Він злякався грошової відповідальності, а на мою пропозицію помінятися ролями і дати мені можливість керувати ГО, він відповів, що для нього це не буде престижно, бо він хоче стати головою чи то профкому, чи профбюро. До того ж, він розпустив організацію в момент, коли я планувала евакуацію понад 500 людей з окупованої Балаклії. Але я все одно тих людей евакуювала, за підтримки моїх знайомих з інших благодійних організацій. Проте кошти на пальне та продуктові набори Богдан відмовився виділити з бюджету ГО. Де потім ділися ті кошти – я не знаю. Організація фактично перестала існувати з середини червня 2022 року, а юридично з березня 2023. Ось це справжнє обличчя цього Богдана Мірінчика".

До перемоги, панове! Дякую всім за колосальну підтримку.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.