СЛІДСТВО і ДОПИТ
Як і обіцяла, що інформуватиму про перебіг слідства у справі моєї заяви до Управління кіберзлочинів з вимогою відкрити кримінальне провадження щодо зловмисників. Нагадаю, що з метою моєї дискредитації, очорнення та оббріхування упродовж 6-15 листопада 2023 року (меншою мірою досі) після мого інтерв'ю з порошенківською інтерв'юеркою Я. Соколовою в Інтернеті:
а) від мого імени створено ТГ-канали-клони та інші обліковники (твітер, ФБ), де поширено брехливу інформацію, зокрема на адресу громадянки К. Поліщук (відома під псевдом Пташка);
б) створено численні групи, де поширювано мою приватну інформацію разом із закликами до розправи та цькування;
в) здійснено втручання у мій приватний Інтернет під час трансляцій щопонеділкових курсів з української мови на одному з моїх ютуб-каналів;
г) вчинено численні дзвінки (зокрема з московських номерів) на мій мобільний телефон з погрозами та брутальною лексикою.
Усе це мало єдину мету: політично зліквідувати Ірину Фаріон, що за час війни максимально збільшила коло прихильників націоналістичної ідеології через функціювання двох успішних ютуб-каналів (https://www.youtube.com/c/IrynaFarion https://www.youtube.com/channel/UCueQDZn87v-bJFs20127lKQ), активні живі зустрічі з українцями та послідовну просвітницько-інтелектуальну діяльність, зокрема проєкт "Ген українців", який від початку повномасштабного вторгнення фінансують самі українці.
У заяві я вимагала невікладно розпочати досудове розслідування, за наслідками якого встановити винних осіб і притягнути їх до відповідальности. Досудове розслідування розпочалося аж після рішення суду, який зобов'язав відповідні органи внести заяву про вчинене кримінальне правопорушення, згідно зі ст. 214 КПК України, до єдиного реєстру досудового розслідування.
І ось сталося: перший допит 2 січня 2024 року в приміщенні, де 100 років тому в камері N7 12 лютого 1924 року польська поліція закатувала зв'язкову Евгена Коновальця, члена Української Військової Організації Ольгу Басараб. Ту, яка, кажуть, викарбувала на стіні: "Помстіть за мене". З цієї політичної трагедії розпочався чин Степана Бандери. Довідавшись про катування поляками героїчної Ольги Басараб, він почав себе фізично готувати до майбутніх катувань. І підготував. Нікому не вдалося зламати ні його тіла, ні його націоналістичних переконань. На жаль, пан слідчий, нічого не знав про Ольгу Басараб. І це не провина цього цікавого молодого пана, а вбивча провина нашої системи освіти, що зумисно вбиває українську гуманітарну освіту по всій вертикалі: від початкової школи до вишу, знищивши окремі предмети історія України та українська література. За програмою так званої НУШ 5 годин на тиждень англійська, 1 година – історія, і то не України. Чи потрібна англійська? Так. Але не замість української, бо тоді ми не виховуємо українців, а космополітичне місиво, яке вже навіть і ракетами не треба вбивати. Його вб'є ліво-ліберальна НУШ та скопусні викладачі у вишах! Нам потрібні не просто добрі професіонали в усіх царинах, а переконані патріоти і націоналісти. Тоді жодна наволоч не полізе нас "денацифікувати" і "демілітаризувати". Бо наш національний світогляд – це наш бронежилет.
Проте в кабінеті слідчого неабияка надія: портрет Лесі і Шевченка з вилами, правда, в постмодерному стилі. Про що це? Про силу слова в устах наших класиків як націєтвірної Правди, яку, сподіваюся, віднайдуть в цьому кабінеті, і назвуть не тільки виконавців очорнювальної кампанії проти мене, але й замовників...Щодо останніх, то ми і так з вами знаємо, хто це. Але треба довести це через ПРАВ-О.
До слова, дуже чемний поліціянт при вході знав про Ольгу Басараб і показав на підвал, де її катували. Зараз там ремонт, який, мабуть, змиє цей кривавий слід історії, а ми з вами не маємо з нашої пам'яти змивати те, що робить нас месниками. Чи не так? Вона ж просила ПОМСТИТИ! Отже, слідство розпочалось в історично сакральному для львів'ян місці. Ця брутальна історія зі мною насправді є фокусом того, що в час війни робить влада в середині країни з українським патріотами. За це влада має відповісти. А ми з вами перемогти. Ми, українці, ніколи не скоримося в голошенні й утвердженні нашої національної правди. Далі буде.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
