П'ятничний катаклізм
Вчора ввечері зі мною сталась пригода. До метро майдан незалежності о 21:30 я пішла через "Глобус" та біс мене потягнув зайти в один із магазинів. В кишені у мене знаходився мобільний телефон. І перебираючи на полиці якісь босоніжки я відчула як хтось спритно дістав мій мобільний. Я швидко розвернулась і побачила коло себе добре одягнену вагітну жінку. Моя природна сором"язливість і повага до жінок (ще й вагітних) не давали мені повірити в її винність і отут мені став у пригоді досвід перебування у тюрмі із злодійками-наркоманками та їх сповіді про "роботу" і життя. Кілька хвилин я слідкувала за цією жінкою і нарешті підійшла до неї:
- Вибачте, але Ви щойно вкрали мій телефон.
- Я?
- Так, лише Ви стояли поряд зі мною і я відчула, як Ви його витягували.
- Дівчино, ось тобі мій телефон дзвони швидше, може він у тебе в сумці, чи злодій ще десь поряд.
Вона протягнула свій телефон, я, звичайно ж, зіткнулась уже з жіночим голосом, що сповістив мене про те, що з мого вже витягли батарею. Моя підозрювана була ввічливою, намагалась показати мені вміст своєї сумки, але її пропитий голос, занадто дорогі речі в сумці та жахливо тремтячі руки підказували мені, що не все гаразд із її добропорядністю. Дівчата-працівниці магазину викликали охоронців, які не давали їй піти. Від них я зателефонувала друзям з якими щойно попрощалась на Михайлівській площі і попросили прийти та допомогти мені розібратися, адже це були адвокат FEMEN Ярослав Яценко та головний фоторедактор журналу "Фокус" Ярослав Дебелий. Поки вони бігли до нас я намагалась знайти підхід до цієї жінки аби змусити її визнати свою провину і повернути мені вкрадене. Вона почала ганьбити мої підозри забороненим прийомом – вагітністю та дітьми і у нас почався діалог:
- Я вагітна, на четвертому місяці, тебе господь прокляне за те, що ти мене звинувачуєш, я не могла такого зробити, у мене буде дитина!
- Віддавайте телефон або я викликаю міліцію! Я сиділа з такими, як Ви безневинними!
- Ти сиділа?!
Пауза.
- Давай відійдемо на кілька кроків від охорони. Телефон потрібен? Тоді зараз відсилай охорону і моя напарниця принесе тобі його.
Я була щаслива, мені вдалось викрити злочинця.
Прибігли журналіст з юристом.
Юрист:
- Ви знаєте, хто ми? Я – адвокат, це – журналіст (тут Ярослав почав фотографувати її), а це жіночий рух FEMEN.
Злодійка:
- Жіночий рух FEMEN? То ти Шевченко?
Я:
- Так.
Злодійка:
- Ну то пішли я віддам твій телефон, тільки без дурниць.
Далі ми пішли до виходу з Глобусу чекати на напарницю та говорили про необхідність жіночого голого протесту та про те, як ми продаємо цицькографи по 70 євро іноземцям (ій чоловік показував). Познайомились, її Тетяною звуть. Міліцію не викликали, не хочу щоб Шевченківське відділення міліції якому вона платить 30% від своєї виручки висмокчувало з неї іще.
В країні вибудована злодійська вертикаль, але якщо нижніх терпіти можна, то верхніх час ліквідувати.
Чи були у вас історії коли вам вдавалось викрити злочинця і встановити хвилинну справедливість?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
