24 червня 2016, 21:05

Спасибо Степану Хмаре. Я не подведу!

Когда я учился в школе, мне очень нравилось читать истории украинских диссидентов. Мне всегда казалось невероятным, как люди могли противостоять тоталитарному государству, почти наверняка зная, что их арестуют и отправят в лагерь на много лет. Я восхищался бесстрашием Вячеслава Черновола, Левка Лукъяненко и Степана Хмары. Их мужество и самопожертвование было запредельным.

Для меня все эти люди были из разряда живых легенд. Полуреальными персонажами, которых нельзя просто так встретить на улице, поговорить с ними.

Сегодня в Украине все больше на слуху узница Кремля Надежда Савченко, которая отсидела в российской тюрьме 2 года. А представьте, каково было Лукьяненко, которого в СССР сначала приговорили к расстрелу, а затем заменили расстрел 15 годами. В общей сложности он при Союзе он отсидел в лагерях 25 лет.

Степан Хмара отсидел 7 лет, и из них почти год в карцере! И это без телекамер и внимания прессы. Я пишу это не для того, чтобы как-то приуменьшить героизм Надежды Савченко, а для того, чтобы показать, что бывало еще намного хуже. И что в Украине есть люди, достойные не меньших почестей, которых сегодня, к сожалению, не все помнят.

Я едва ли мог представить, что когда-нибудь Степан Хмара пожмет мне руку и вообще узнает о моем существовании. Но вот оказалось, что Степан Илькович не только знает, но и готов высказать мне слова поддержки и пожелать удачи на выборах. Я не знаю, что будет дальше, но точно могу теперь сказать, что все что я делал, было не напрасно. Для меня такая поддержка очень важна.

На самом деле, я пока не заслужил всех этих теплых слов Степана Ильковича. Я воспринимаю это как аванс. Для того чтобы соответствовать, нужно еще очень и очень многого добиться. Но уже сейчас для меня это огромный стимул для дальнейшей борьбы и дальнейших свершений. Я не подведу.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Радіаційна небезпека у Донецьку

У Донецьку колись працював стратегічно важливий для України завод з виготовлення боєприпасів та промислової вибухівки – Донецький казенний завод хімічних виробів...

Питна вода для України: початок важливої реформи

Україна нарешті може почати масштабну модернізацію водного господарства. Якщо парламент підтримає ініціативу міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова – законопроєкт N5723...

Хто хоче знищити Озеро Вирлиця? Список зрадників.

Цей блог я пишу, щоб усі кияни знали, хто з обраних ними депутатів Київської міської ради хоче знищити зелені зони Києва, зокрема, Озеро Вирлиця, – закатати його у бетон і побудувати там черговий торгівельний центр, яких і так в Києві десятки...

Комунізм для Калєтніка: суд повернув Бучанське Межигір'я

Калєтнік повернув собі "Бучанське Межигір'я", 14 гектарів лісу знов огороджені 10-ти метровим парканом. Давайте згадаємо цю історію детальніше...

Сором Кличка. Київ перетворюють на смітник.

На тему київського сміття я написав багато текстів, провів купу акцій, командою виходили на прибирання, але ситуація у столиці не змінюється...

Екологічна відповідальність: курс на підвищення

Нещодавно я робив огляд Указу Президента "Про виклики та загрози національній безпеці України в екологічній сфері", там дуже багато надважливих ініціатив, які можуть радикально змінити екологічну політику країни...