Як працюють путінські шпигуни у Франції
Кілька місяців тому один мій знайомий науковець-француз, що спеціалізується на обороні, запросив мене на каву. Він розповів, як на одній з конференцій, де він виступав, його роботою зацікавився чоловік, що представився російським дипломатом. Знайомий назвав мені його ім'я й прізвище та спитав, чи знаю я такого. Шукала деякий час, але нічого не знайшла. Потім науковець розказав мені, що зустрічався з ним кілька разів, а через деякий час дипломат почав відправляти йому подарунки.
Мій знайомий насторожився, від подарунків відмовився і продовжив "пошукові роботи" про загадкового приятеля. Пізніше повідомив мене, що французька розвідка вже давно стежить за дипломатом та підозрює його в шпигунстві. На якийсь час я про цю історію забула, поки у французькому журналі "Nouvel observateur" не вийшла стаття Венсана Жовера під назвою "Російські шпигуни у Франції". Прочитане дуже нагадало розповідь мого знайомого.
Російські кроти нового покоління
У центрі уваги автора персонаж, прізвище або призвісько якого Іллюшин. Він цікавився особистим життям однієї з наближених до французького президента Франсуа Олланда людини, її друзями та зв'язками. Сам представлявся дипломатом, військово-повітряним аташе у російському посольстві в Парижі. Насправді, як стверджує Венсан Жовер, Іллюшин працював на ГРУ, а його місія полягала у впровадженні крота у саме серце французької влади. Може, тут переставити порядок слів: "Тридцятирічний полковник із путінської Росії – розвідник нового покоління: холодний та ефективний, як господар Кремля").
Молодого полковника можна було зустріти на важливих заходах у Військовій академії, Інституті озброєння, Фонді стратегічних досліджень, де він намагався налагодити зв'язки із військовослужбовцями, дослідниками, журналістами. Аби спіймати своїх жертв на гачок, полковник запрошував двічі на місяць на вечері, під час яких надавав своєму гостю інформацію про російську армію, військове співробітництво між Парижем та Москвою. Натомість він нічого не вимагав, навпаки, продовжував робити подарунки: дорогу ручку або пляшку віскі. Якщо жертва приймала подарунки, то за логікою Ілюшина, вона була готово до другої фази обробки, а саме, вербування, – пише Венсан Жовер.
Автор статті розповідає, як один журналіст попався на гачок Іллюшину. Він раптово надав йому інформацію про особисте життя одного із близьких співробітників Франсуа Олланда. Але коли репортер зрозумів, що перетворюється на російського агента, він проінформував штаб-квартиру DCRI (Центральне управління внутрішньої розвідки), яке на той час вже володіло основною інформацією про агента. "Дипломата" запросили у контррозвідку та попросили зупинити діяльність. Через кілька місяців після серії попереджень, він зібрав речі та повернувся до Москви, де, як стверджує автор, йому присвоїли звання генерала.
Масований наступ на Європу
Це лише один з прикладів того, як працює в Європі путінська розвідка. Одне із джерел Венсана Жовера зазначило, що масований наступ російських шпигунів на Європу, особливо на Францію, почався після приходу до влади Володимира Путіна. Вони більш агресивні та працюють вдвічі активніше, ніж радянські шпигуни в період Холодної війни. Їх цікавлять наміри Франції у НАТО, ООН, ЄС, промислове та економічне шпигунство. З початком української кризи вони працюють старанніше.
Автор, посилаючись на офіційне джерело, повідомляє, що французька розвідка, зокрема служба, що займається Росією (її кодова назва H4), з початку року перебуває у стані максимальної готовності. Французькі спецслужби попередили співробітників МЗС та інших потенційних жертв російських шпигунів про загрозу. Їм порадили відмовитися від запрошень та подарунків від тих, хто представляється співробітниками російського посольства, а також повідомити про це власне керівництво.
Французька контррозвідка попереджає також експертів. "DCRI регулярно приходить нас опитувати", – цитує журнал Томаса Гомара із Французького інституту міжнародних відносин.
Не залишаються осторонь шпигунських історій і великі промисловці. Так Венсан Жовер нагадує, як у 60-і роки КДБ вкрала плани "Конкорда", які використовувалися для будування "Туполєва". Лише тридцять років потому, у 1992 році, французькій контррозвідці вдалося виявити мережу інженерів, які передали ці плани.
Сьогодні, за спостереженням французьких спецслужб, китайці та американці сильніше за росіян у промисловому та економічному шпигунстві. Але останнім такі вдалося нещодавно провести вдалу операцію. Так, завдяки інформованості Служби зовнішньої розвідки Росії про пропозицію французької фірми Areva, її російському конкурентові Росатому вдалося продати атомний реактор одній європейській країні.
Активністю російських агентів занепокоївся екс-президент Ніколя Саркозі. Венсан Жовер цитує колишнього співробітника екс-голови Франції, який розповів, що під час зустрічі із Володимиром Путіним віч-на-віч у 2010 році Ніколя Саркозі йому жартівливо сказав: "Замість того аби за нами шпигувати, ти б краще займався терористами".
Ця бесіда мала місце після однієї операції, про яку Франція тоді чомусь вирішила відмовчуватись. Журналіст розповідає, як черговий російський "військово-морський віце-атташе" намагався підкупити французького морського офіцера, шукаючи ультра-секретні дані про одне замовлення на французького підводного човна. Шпигун прийшов до офіцера додому з великою сумою грошей, француз їх взяв та натомість передав останньому фальшиві документи, які йому заздалегідь надала військова розвідка Франції. Росіянин був оголошений персоною нон-грата і висланий до Москви.
Як повідомляє автор, сьогодні у Франції налічується близько 50 офіцерів розвідки, котрі працюють під дипломатичним прикриттям у Парижі, Ніцці, Марселі та Страсбурзі. Ще близько 40 працюють на Службу зовнішньої розвідки. Їх шеф представляється радником посла. Біля десятка працюють – на ГРУ. Патрон останніх представляється журналістом ІТАР-ТАРС. Є ще група, яку відносять до ФСБ. Крім того у Франції, як і в часи Холодної війни, працюють "таємні агенти". Їх підтримкою займається Служба зовнішньої розвідки. В Н4 вважають, що таких у Франції біля двох десятків.
"Кожного разу, коли ми виявляємо російського шпигуна, особливо "резидента", ми попереджаємо наших друзів у Берліні, Лондоні і Варшаві", – цитує Венсан Жовер офіційне джерело. – "Європейські столиці теж перебувають у стані тривоги". Автор статті нагадує, як у квітні цього року директор німецької контррозвідки Ганс-Георг Маассен заявив, що третина російських дипломатів у Берліні – шпигуни. Директор британської розвідки вважає, що діяльність російської агентури перевищує активність часів Холодної війни.
Вигідне мовчання
Незважаючи на це, французька влада гучних звинувачень не висловлює. Остання публічна справа датована 1992 роком, коли інженер Комісаріату атомної енергетики (CEA) Франсіс Тампервіль був заарештований під час передачі секретних документів про ядерні випробування Франції. У 1997 році він був засуджений до 9 років ув'язнення за зраду.
Чому зараз шпигунські справи ховають під килимом? "А як пояснити французькій спільноті, що нам погрожують російські шпигуни, але водночас необхідно поставляти Росії військові кораблі "Містраль"?" – цитує автор офіційне джерело.
Венсан Жовер також пояснює, що французька розвідка щільно співпрацює із ФСБ у боротьбі з тероризмом. "У Франції проживає 17 000 чеченців. У нас є гарні можливості, щоб допомогти російським спецслужбам. Так, ми змогли надати важливі відомості, що стосувалися вибуху у московському метро у березні 2010 року. Натомість вони нас теж інформують про інші загрози", – цитує журналіст одного французького високопосадовця.
Деякі експерти дотримуються думки, що французька розвідка віддає перевагу тому, аби стежити за російськими агентами, замість того, щоб "руйнувати мурашник". Автор статті наводить останнє пояснення французького мовчання, цитуючи одного експерта: "після анексії Криму дипломатичні відносини між Росією та Францією зійшли майже нанівець, отже контакти між розвідками корисні для збереження каналу зв'язку".
Згідно думці високопосадовця, цей канал теж найближчим часом може постраждати від санкцій Заходу проти Росії через українську кризу. У випадку військового вторгнення Росії в Україну, західні столиці можуть скоординовано прийняти рішення вислати російських шпигунів, що працюють на їх території.
Операція "Собор" чи новий осередок шпигунства
Поки країнам ЄС складно скоординувати свої дії навіть відносно економічних санкцій. Незважаючи на дані США про атаки по Україні з російської території, західні ЗМІ та політики не говорять про військове вторгнення Росії в Україну, мова йде лише про підтримку Росією сепаратистів. Більшість експертів все ж таки стверджують, що Володимир Путін не піде на відкриту інтервенцію в Україну. Тож за логікою, російським шпигунам навряд чи доведеться пакувати валізи, особливо у Франції, де, як стверджує британський історик Крістофер Ендрю, автор книги "Архів Мітрохіна", у часи Холодної війни було більше російських шпигунів, ніж в будь-якій європейській країні.
Більше того, найближчим часом у Парижі може з'явитися потужний шпигунський осередок. У 2016 році у самому центрі французької столиці, неподалік від Ейфелевої вежі, з'явиться храм Російської православної церкви, першій з часів Російської імперії. Коли Франція виставила на продаж землю, Росії вдалося у тендері обіграти Саудівську Аравію та Канаду. Передача землі Росії за 70 млн. євро викликала багато питань, а також занепокоєння не тільки в експертів, а й у французької розвідки. Адже територія, де будуватимуть собор, знаходиться в декількох метрах від палацу Альма. Колись він був стайнею Наполеона III, але сьогодні там розташовані багато служб Єлисейського палацу. Йдеться про поштову службу президента, 16 службових квартир співробітників апарату голови держави, а також Вищу раду магістратури. Одним словом, тут працюють і живуть люди, які володіють багатьма секретними даними, а отже представляють неабиякий інтерес для іноземних спецслужб.
З радянських часів відомо, що православна церква співробітничала із КДБ, й не виключно, що співробітничає із спецслужбами й зараз. Тому Центральне управління внутрішньої розвідки Франції пильно рекомендувало перенести місце будівництва церкви. МЗС також погоджувалося із рекомендаціями розвідки, але французька влада їх не почула. Про це кілька років тому писали французькі ЗМІ. Які домовленості ховаються за "операцією Собор" – не відомо, але примітно, що за нею особисто слідкував Володимир Кожин, котрий наразі є помічником Володимира Путіна з військово-технічних питань. У листопаді 2012 року патріарх Московського патріархату Російської православної церкви Кирило нагородив його вищим церковним орденом Сергія Радонізького 1 ступеня "за працю на благо Російської церкви".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
